Именно от грамотности составления иска в суд и будет напрямую зависеть решение, которое вынесет судья ...
Наводимо текст Рішення Євросуду по справі Жуковський проти України, № 31240/03, 3 березня 2011 для суспільного ознаймлення.
Заявник обвинувачувався у скоєнні вбивства на території РФ (Російської Федерації).
22 лютого 2002 апеляційний суд Черкаської області задовольнив клопотання адвоката заявника про допит низки свідків. Суд встановив, що ряд свідків підтверджує свої письмові свідчення, і не можуть з'явитися в судове засідання через величезну відстань. Суд ухвалив, що необхідно допитати зазначених свідків або в Україні, або за місцем проживання відповідним судовим органом у порядку, передбаченому Мінською конвенцією. Зазначені свідки були допитані за місцем проживання, а плівки із записом їх допитів визнані судом доказами по справі.
29 липня 2003 заявник був визнаний винним у вбивстві і засуджений до чотирнадцяти років позбавлення волі.
Зазначене рішення було оскаржено в ЗСУ, в своїй скарзі заявник стверджував, що записи допитів свідків мають бути виключені з доказової бази, оскільки ні заявник, ні його адвокат в допиті не брали участь.
18 листопада 2003 ВСУ залишив без змін вирок апеляційного суду.
Суд зазначив, що національні органи розглядали різні варіанти отримання свідчень і вибрали допит свідків в РФ через механізм міжнародної правової допомоги. Таке рішення, проти якого не протестував захист, може вважатися розумним. Однак, в обставинах даної справи, подібне рішення привело до ситуації, коли заявник був засуджений за дуже серйозний злочин, головним чином, на підставі показань, отриманих від свідків, жоден з яких не був присутній на судовому розгляді в Україні.
Національні суди не отримали прямих доказів від зазначених свідків і заявник не мав можливості піддати їх перехресному допиту. Суд не вважає, що матеріали досудового розслідування, в якому частково брав участь заявник, і відео допиту могли компенсувати повну відсутність у судів і заявника можливості допитати свідків безпосередньо. Більш того, обізнане про складнощі в забезпеченні права заявника на допит свідків у цій справі, Суд зазначив, що існуючі сучасні технології, такі як відеозв'язок, могли запропонувати більш дієвий спосіб допиту свідків, які перебувають за кордоном.
Суд також зазначив, що хоча заявник і його адвокат не робили ніяких кроків, щоб більш активно брати участь у допиті свідків, і не вказали жодних причин, чому вони не робили цього, національні органи влади зі свого боку повинні були переконатися, що заявник та його адвокат були завчасно повідомлені про дату і місце слухань та про питання сформульовані національними органами влади. Така інформація могла дати заявнику та його адвокату можливість вимагати, щоб частина питань свідкам була знята або ж поставити додаткові питання.
Суд прийшов до висновку, що заявник був нерозумно обмежений в його праві на допит свідків і його засудження в значній мірі базувалося на свідченнях зазначених свідків. Суд визнав порушення статті 6 § § 1 і 3 (d) Конвенції.
Текст рішення Європейського суду по справі Жуковський проти України в оригіналі на англійській мові можна прочитати на офіційному сайті Європейського суду за адресою .
