Рішення Євросуду по справі Сєрков проти України, № 39766/05, 7 липня 2011

Наводимо текст Рішення Євросуду по справі Сєрков проти України для суспільного ознаймлення.

У період між березнем і липнем 2004 року, коли заявник імпортував товари в Україну, митна служба зажадала від нього сплатити податок на додану вартість в розмірі 214 107, 19 грн. відповідно до ЗУ «Про ПДВ» від 3 квітня 1997 року.

10 серпня 2004 заявник звернувся до Харківського господарського суду з позовом до Державної митної служби та Державного казначейства з вимогою повернення ПДВ. Заявник скаржився, що до нього мав бути застосований спрощений податковий режим, встановлений Указом Президента.

2 вересня 2004 зазначений суд відхилив скаргу заявника.

2 листопада 2004 Харківський апеляційний господарський суд скасував рішення від 2 вересня 2004 року і задовольнив вимоги заявника.

2 лютого 2005 Вищий господарський суд скасував рішення від 2 листопада 2004 року і залишив в силі рішення від 2 вересня 2004 року.

28 квітня 2005 ВСУ відмовив у перегляді справи.

Суд зазначив, що скарга заявника проти митної служби була відхилена, оскільки суди дійшли висновку, що звільнення від сплати ПДВ не було застосовано до операцій з імпорту товарів, якими займався заявник. Однак, правові норми, що регулюють звільнення від сплати ПДВ по-різному інтерпретувалися національними судами. Зокрема, 15 січня 2003 ВСУ прийняв рішення, в якому вказав, що звільнення від ПДВ застосовується до імпортних операцій, які здійснюються платником єдиного податку. Згодом, 23 грудня 2003 року ЗСУ прийняв протилежне рішення, в якому вказав, що звільнення від сплати ПДВ не застосовується до таких платників податків. Позиція ВСУ, викладена в зазначеному рішенні, була рекомендована для застосування нижчими судами.

Суд зазначив, що, дійсно, можуть існувати переконливі причини для перегляду тлумачень законодавства, вироблених судовою практикою.

Проте в даному випадку, суд не зміг знайти виправдання зміни судової практики. Суд зазначив, що ВСУ не було наведено жодного обгрунтування для перегляду раніше існуючої судової практики. Суд порахував, що спосіб, яким національні суди інтерпретували норми права, підриває їх передбачуваність.

У цьому зв'язку, Суд послався на статтю 4.4.1. закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно з якою, у випадку, якщо національне законодавство тлумачиться по-різному, державний орган повинен прийняти рішення на користь платника податків. При цьому Суд зазначив, що національні органи обрали менш сприятливу для заявника інтерпретацію національного законодавства у даній справі.

З наведених причин, Суд дійшов висновку, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

Текст рішення Європейського суду по справі Сєрков проти України в оригіналі на англійській мові можна прочитати на офіційному сайті Європейського суду за адресою http://www.echr.coe.int.