Наводимо текст Рішення Євросуду по справі Новак проти України для суспільного ознаймлення.
Заявник, Петро Новак, громадянин Польщі, в січні 2004 року переїхав в Україну. Оскільки польська влада розслідувала відносно нього кримінальну справу, перед від'їздом він повідомив їм про своє нове місце проживання.
У січні 2005 року заявника заарештували у Львові, коли він намагався повідомити про крадіжку автомобіля в міліцію. Причиною арешту заявнику назвали те, що він є «міжнародним злодієм». За твердженнями заявника, в ході допиту його жорстоко били і гасили сигаретні недопалки і сірники об його зап'ястя і передпліччя. І незважаючи на те, що його вид на проживання був дійсний до травня 2005 року, його повідомили про те, що вишлють до Польщі, оскільки він розшукувався польськими властями за підозрою в крадіжці. Після висилки два лікаря діагностували у нього опіки від сигарет, садна і зламаний зуб.
Пан Новак поскаржився на тортури в прокуратуру Польщі, яка передала всі відповідні матеріали у Львівську обласну прокуратуру. Згідно з твердженнями пана Новака, незважаючи на його неодноразові запити, його не інформували про хід розслідування. Крім того, його позов про стягнення шкоди з української міліції був відхилений Польським обласним судом через відсутність юрисдикції.
Рішення Суду
Стаття 3
Враховуючи незаперечний факт утримання заявника під вартою в Львівській міліції, медичні докази, твердження заявника, а також відсутність в Уряду альтернативної версії подій, Суд дійшов висновку, що всі тілесні ушкодження заявник отримав в результаті поганого з ним поводження, що порушує статтю 3 Конвенції.
Суд також зазначив, що незважаючи на те, що заявник подав скаргу до польської прокуратури і всі матеріали були передані в прокуратуру України, розслідування за фактом поганого звернення так і не було ініційовано.
Уряд стверджував, що заявник міг подати цивільний позов до українських судів, вимагаючи компенсації за жорстоке поводження.
Суд, в свою чергу, зазначив, що вказаний засіб захисту є неефективним, оскільки лише в ході кримінального розслідування було б можливо зібрати необхідні докази для обгрунтування цивільного позову.
Суд прийшов до висновку про порушення статті 3 Конвенції в процесуальній частини.
Стаття 5
Суд зазначив, що українське законодавство, що діяло на той момент, не передбачало можливості утримання пана Новака під вартою. Крім того, Уряд не надав жодних документів, які б стосувалися знаходженню заявника під вартою. Таким чином, Суд прийняв версію подій заявника і визнав порушення статті 5 § 1 Конвенції.
Суд встановив, що причиною висилки, яку назвали пану Новаку, було те, що він є «міжнародним злодієм», що абсолютно не відповідало рішенням про висилку. Незважаючи на скарги заявника про те, що він не знає українську мову в достатній мірі, щоб зрозуміти цей документ, останній вручили йому на четвертий день утримання під вартою (у день висилки). Були відсутні будь-які докази того, що йому коли-небудь раніше повідомляли про те, що він був затриманий з метою висилки. Уряд не надав будь-яких доказів того, що заявник мав ефективні засоби захисту в період тримання під вартою, або міг вимагати компенсації після звільнення. З цих причин, Суд визнав порушення статті 5 § 2, оскільки заявник не був належним чином повідомлений про причини його арешту.
Суд також визнав порушення статті 5 § 4, оскільки в період тримання під вартою, пан Новак не мав можливості звернутися до суду за переглядом законності затримання його під варту (така процедура відсутня).
Стаття 1 Протоколу № 7
Суд встановив, що заявника ознайомили з рішенням про висилку лише в день висилки, мовою, якої він не розумів, і за обставин, в яких він не мав можливості отримати доступ до адвоката або надати які-небудь докази проти висилки. Більше того, Уряд не надав жодних доказів того, що в українському законодавстві існувала процедура, передбачена статтею 1 Протоколу № 7. З цих причин, Суд дійшов висновку, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 7.
Текст рішення Європейського суду по справі Новак проти України в оригіналі на англійській мові можна прочитати на офіційному сайті Європейського суду за адресою