Именно от грамотности составления иска в суд и будет напрямую зависеть решение, которое вынесет судья ...
Трохи моторошне звучання заголовка повністю характеризує дві судові справи, в яких недавно довелося нам брати безпосередню участь: одній кримінальній, другій - цивільній, лейтмотивом яких послужило саме житлове питання.
Навіщо вбивати, якщо можна виселити через суд?!
Однак, всупереч логіці, спочатку квартиронаймачка Марина не спробувала виселити колишню подругу Валентину законним способом, а навпаки, первинним був замах на вбивство, позовна заява про її виселення - як підсумок.
Дві подруги дитинства зустрілися після декількох років розлуки. Життя, м'яко скажемо, не вдалася у обох. Марина, поховавши за два роки мати, чоловіка і єдину дочку, без алкоголю практично вже не могла прожити. Подібний спосіб життя привів до інфаркту і подальшої часткової паралізації жінки. Валентина, розійшовшись з чоловіком, нових відносин з будь-ким заводити боялася, та й просто не хотілося, переживши постійні сварки, побої і приниження.
Намагаючись побороти свою згубну звичку до алкоголю, Марина вмовила Валентину переселитися до неї. Однокімнатна квартира, хоч і в малосімейці, була розташована в непоганому районі, але до цих пір не була приватизована. Марина з власної ініціативи не просто вселила в неї Валентину, але і зареєструвала її в даній квартирі за місцем проживання.
Вичистивши і зробивши капітальний ремонт, повністю обставивши житло новими меблями і дорогою побутовою технікою, дві вже не молоді подруги стали проживати разом.
Через два з половиною роки спільного життя Валентина прокинулася від ріжучої болі і жаху. За її правій руці текла кров. Вона включила світло, і побачила свою подругу з ножем у руці. Обидві жінки закричали: одна - від жаху, інша від того, що не змогла завершити розпочате. Справа в тому, що Марина була частково паралізована, і права рука, в якій вона тримала ніж, погано діяла, тому їй не вдалося завершити свій підступний план.
Замах на вбивство своєї подруги!
Було порушено кримінальну справу за статтею «Замах на вбивство». Щодо Марини була призначена судова психіатрична експертиза, взята підписка про невиїзд. У той час, як йшло слідство і справа передавалася до суду, Валентині поштою надійшла судова повістка з доданим позовною заявою про її виселення з квартири.
Але зупинятися на роздоріжжі, та ще й з перерізаним сухожиллям, постраждала не захотіла. На попередньому судовому засіданні Валентиною було висунуто зустрічну позовну заяву про визнання за нею права користування спірною житловою кімнатою.
Сторона відповідача за первісним позовом та за зустрічним позовом доводила, що Валентина, дійсно, придбала право користування кімнатою, сплативши всі наявні борги по комунальним платежам, упорядкував житло, фактично проживала в ньому більше двох з половиною років, була заселена Мариною без всякого примусу, на постійній основі.
Що цікаво, якщо б Валентина не зробила згаданих дій, то питання про виселення стояв би вже не відносно Валентини, а щодо самої Марини, оскільки адміністрація неодмінно подала б позов про її виселення у зв'язку з величезними боргами за комунальні послуги і не добросовісне утримання квартири.
Представник Марини (сама вона не була присутня на судових засіданнях) намагалася довести, що Марина зареєструвала Валентину будучи в стані, коли не могла усвідомлювати суть своїх дій та керувати ними, що квитанції про оплату комунальних платежів були просто вкрадені Валентиною. Свідок з боку позивача - брат Марини, не дивлячись на пред'явлений йому ключ від дверей квартири, який він дізнався, наполегливо доводив, що Валентина в квартирі не проживала, він її ніколи раніше не бачив. Свідки, запрошені нашою стороною, підтвердили не тільки фактичне проживання нашої довірительку в спірній квартирі, але і чітке волевиявлення квартиронаймача-Марини не тільки тимчасово поселити подругу, але і прописати її на постійно.
Матеріали кримінальної справи послужили доказом в суді
Були підняті матеріали, що йшли паралельно кримінальній справі. Тут Марина давала свідчення, що їй набридло життя з Валентиною, тому вона спробувала вбити її, визнавала свою провину. Судова психіатрична експертиза дала висновок про те, що Марина, дійсно, не могла з повною ясністю усвідомлювати вчинений нею злочин. Саме за цей факт, як за «соломинку», і вхопилася сторона захисту позивача, хоча бажаних результатів вони так і не досягли. Суд прийшов до висновку, що право користування квартирою Валентина придбала на законних підставах. Відповідно, в позовних вимогах про її виселення було відмовлено, а зустрічні позовні вимоги про визнання за Валентиною права користування житловим приміщенням були задоволені.
