Набувальна давність стосовно земельних ділянок

Ми неодноразово обговорювали її з колегами; преса, в свою чергу, постійно публікує подібний матеріал на сторінках газет і журналів. Питання, насправді, досить спірний, актуальний і не однозначний.

Сьогодні хотілося б розповісти про одну справу, яке і було засноване на набувальної давності щодо земельної ділянки. Однак у нашому випадку, застосування судом статті ГК було абсолютно не обгрунтованим. На відміну від описаного раніше судової справи, наш адвокат виступав представником не позивача, а відповідача.

Наш відповідач - член садівницького товариства, власник садового земельної ділянки. На нього було подано позов до суду саме за набувальною давністю на майно, у якого вже був господар.

Судова практика по набивательной давності на об'єкти нерухомого майна

У роз'ясненнях Верховного суду, і в інших джерелах чітко визначено, що стаття ГК надає право власності, яке може бути витребувана як на безхазяйне майно, так і на майно, яке вже має господаря .

Сам факт, що мова йде про земельну ділянку з виглядом дозволеного використання саме для садівництва, дуже заінтерсовал нашого адвоката.

Так як в даному випадку стаття ГК застосовна бути не може вже тільки тому, що надання в користування і власність садових ділянок регламентовано конкретними законами.

Крім того, у додатку до позовної заяви мало місце також розпорядження голови району, в межах якого перебував садовий кооператив про надання гр.Сідоровой у власність садового земельної ділянки та відмову в реєстрації права власності , так як дане право на садову ділянку вже було зареєстровано за нашим клієнтом. Само собою зрозуміло, що надане суду розпорядження голови адміністрації було абсолютно незаконним.

Глава району, у жодному разі не мав права виносити таке розпорядження, оскільки, по-перше, земельні ділянки, що входять до складу СТ, були вилучені з муніципальної власності і передані садівничому товариству (про що свідчать відповідні розпорядження), а по-друге, право власності саме нашого довірителя на ділянку було первинним, причому, ніким не оскаржене і не скасоване.

До цього користувачем спірного садової ділянки виступав інший громадянин. Не маючи можливості вчасно сплачувати членські внески, він написав відмову від цього садової ділянки. В результаті цього і був виключений з СТ, через наявність заборгованості по сплаті членських внесків.

Гр. Сидорова, саме з його дозволу, якийсь час користувалася спірною земельною ділянкою, а потім прийняла рішення (не з'являючись на ділянці наступних кілька років) оформити його на себе. Подавши документи на реєстрацію, вона, природно, отримала відмову, оскільки не мала на садову ділянку всіх необхідних документів, у тому числі, довідки про власність із садового товариства.

Після цього, вона звернулася із заявою на ім'я голови адміністрації, який виніс розпорядження (цікаво, на чому базуючись?) про надання їй у власність спірної земельної ділянки.

Після повторної подачі документів на реєстрацію, вже з отриманим розпорядженням, знову було винесено рішення про відмову в наданні садової ділянки гр.Сідоровой. Після чого, вона звернулася до суду з позовом на отримання права користування даною земельною ділянкою.

Причому, так як початкове підстава позову - стаття ГК - викликало ряд питань і не зовсім задовольнило позивальницю, вона подала зустрічний, більш уточнене, позовна заява, посилаючись саме на цю статтю ГК «Набувальна давність».

Зі свого боку наш адвокат подав позовну заяву про визнання розпорядження голови райдержадміністрації про надання гр.Сідоровой у власність спірного садового земельної ділянки не законним.

Основні принципи набувальної давності!

Примітно, що основою набувальної давності, на які посилається гр.Сідорова в своєму позові, є п'ять обов'язкових принципів - тривалість, безперервність, сумлінність, відкритість і використання зазначеного майна як свого власного.

Зрозуміло, що тепер гр.Сідоровой необхідно буде довести кожен із цих моментів на судовому засіданні. Крім того, керуючись законом, право користування та оформлення у власність садової ділянки, мають тільки члени садівницького товариства. У свою чергу, гр. Сидорова членом садового товариства не є.

Значить, і земельна ділянка Правлінням їй надано не був, плату за користування земельною ділянкою вона не вносила. Самим же Статутом садового товариства передбачено, що передавати ділянку іншій особі без згоди на те правління садового товариства є неправомірним.

Вся справа в тому, що попередній господар ділянки надав їй право користування землею без згоди Правління. Природно, що грунтуючись на вищесказане, наш юрист задав очевидні питання:

- У чому Ви, гр. Сидорова, бачите у вашому випадку сумлінність придбання даної ділянки?

- У тому, що я кілька років обробляла землю, доглядала за деревами.

- Можливо, це і так. Але ж Ви не упорядковували його заради самої ділянки. Вашою метою було отримання плодів - фруктів, овочів, які Ви використовували в особистих цілях.

Крім того, останні декілька років Ви взагалі не займалися садовим ділянкою, що підтверджує голова Правління садового товариства, це підтверджують і фото, надані суду, - земельна ділянка абсолютно запущений, видно, що за ним давно ніхто не доглядає. Саме в такому вигляді садову ділянку і отримав нинішній власник. Після сказаного, Ви, гр. Сидорова, підтверджуєте, що користувалися ділянкою сумлінно і за призначенням?

- Тільки так, і ніяк інакше!

- А що, в такому разі, Ви скажете про тривалість використання даної ділянки? Згідно з чинним законодавством, необхідно, щоб нерухомим майном, в нашому випадку-земельною ділянкою, постійно користувалися не менше 15 років, перш ніж намагатися визнати на нього право власності за набувальною давністю. Крім того, деякі правознавці додають до названого терміну ще три роки - позовну давність, значить, в сумі загальний термін володіння майном повинен становити вісімнадцять років. Отже, у Вас не виходить довести і тривалість володіння садовим ділянкою. Крім того, Ви стверджуєте, що почали обробляти землю з 1994 року.

Коли було сформовано садове товариство?!

Але згідно з наявними документами, садове товариство було сформовано тільки в 1995 році. Сам же земельну ділянку, на який Ви претендуєте, згідно з документами було надано попереднього користувачу - члену садового товариства, якого пізніше виключили з членства з причини заборгованості по членським внескам.

Уточніть, будь ласка, з якого ж точно часу і впродовж скількох років Ви володієте спірним садовою ділянкою?

- Точно не можу сказати, я що роки вважала?

- У своєму позові Ви, гр. Сидорова, просите визнати право власності на садову ділянку за Вами.

При цьому навіть не просите визнати ні підстава, ні саму реєстрацію права власності мого довірителя не дійсними. Виходить, що Ви повністю підтверджуєте і згодні з тим, що спірний садовий ділянка була надана йому на законних підставах?

- Ні, я цього не говорила.

- А як же по-вашому?

- Тільки я багато років працювала на цій ділянці, обробляла його, доглядала за деревами. Як в такому випадку мою землю можуть дати у власність абсолютно іншому господареві?!

- Ви стверджуєте, що працювали на садовій ділянці по вирішенню садового товариства, або, може бути, є членом цього товариства?

- Ні, членом садового товариства я не є.

- В такому разі, чисто теоретично, Ви могли обробляти землю в будь-якому іншому місці, хоч на клумбі на площі міста, і що, за вашими міркуваннями, потім у Вас з'являється право вимагати у власність цю землю, не дивлячись на те, що її Вам ніхто документально не підтверджував? З Вашої точки зору, це законно?

Крім цього, суд, теж ставив позивачці і її представнику чимало інших питань. А саме, попросив уточнити, як було отримано надане суду розпорядження голови райдержадміністрації про надання у власність спірної земельної садової ділянки.

Природно, що на це питання, окрім як опису самого походу в адміністрацію, гр.Сідорова не відповіла прямо.

В кінці-кінців, суд першої інстанції виніс рішення, в якому в позовних вимогах гр. Сидорової відмовив, зустрічні позовні вимоги про визнання розпорядження голови району про надання у власність гр. Сидорової спірної земельної ділянки не законним задовольнив.

Але рішення суду гр. Сидорову не задовольнило і нею була подана апеляційна та касаційна скарга. Підставою скарги виступав факт, що розпорядження голови райдержадміністрації було винесено після зустрічного позову довірителя, таким чином, на думку гр. Сидорової та її представника, був пропущений строк, допустимий для оскарження дії посадових осіб та органів місцевого самоврядування.

При цьому, сам факт, що термін обчислюється саме з того моменту, коли особа дізналася про порушення свого права (а наш довіритель дізнався про розпорядження тільки у зв'язку з поданням позову гр. Сидорової ), не враховувався зовсім.

Природно, що при подачі скарги, не була врахована і норма права ЦПК, згідно з якою, навіть, якщо заяву про оскарження дій посадової особи подається у спеціальному порядку, але розглядається спірне справу про право володіння земельною ділянкою, то суд виносить рішення про залишення заяви без розгляду та сама справа проходить в порядку позовного провадження за термінами позовної давності.

Докази так і не були надана в суд

Що ж стосується доводів, щодо права гр. Сидорової на отримання спірного садової ділянки за набувальною давністю, то в касаційній скарзі не приводився жоден факт, який підтвердив би доводи гр. Сидорової про те, що вона, насправді, має право на отримання спірної земельної ділянки у власність.

У будь-якому випадку, якщо у Вас або Ваших близьких виникають питання, що стосуються приватизації, купівлі-продажу нерухомості, земельних ділянок тощо, вважаємо цілком розумними, відразу ж звернутися за допомогою досвідченого юриста із земельних питань, щоб в подальшому не шкодувати про пропущений час і даремно витрачених силах і фінансах.

Адже тільки досвідчений юрист по земельному праву зможе гарантувати Ваше спокій і впевненість у майбутньому! Звертайтесь, завжди з радістю прийдемо на допомогу!