Спадкування вкладів у банківській установі

Згідно з чинним законодавством, спадкоємцям вкладів в кожному випадку необхідно здійснити цілий ряд специфічних юридичних дій для отримання належної їм спадщини. При цьому залежно від категорії успадкованого майна, а також наявності двох і більше спадкоємців варіюється і сама складність процедури успадкування грошових коштів, розміщених на депозитних рахунках у банку.

Спадкування здійснюється тільки за законом або за заповітом

Спадкування здійснюється за законом або за заповітом (стаття 1217 Цивільного кодексу (ГК) України). У свою чергу, стаття 1228 ЦК України передбачає специфічні форми розпорядження банківським вкладом. Відповідно до неї вкладник-спадкодавець може розпорядитися своїм банківським вкладом не тільки шляхом складання заповіту, а й залишивши відповідне розпорядження (заповідальне розпорядження) банку.

Таке заповідальне розпорядження може бути включено в умови договору банківського вкладу або складено у формі окремого документа. На заповідальному розпорядженні повинна бути дата, а сам документ повинен бути засвідчений підписом уповноваженого працівника банку згідно з пунктом 10.15 Інструкції НБУ "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах" від 12 листопада 2003 року № 492 (Інструкція № 492) .

Крім того, заповідальне розпорядження може бути складено на користь особи, не зазначеного в заповіті, яка не є спадкоємцем за законом, а також може змінювати співвідношення часток спадкоємців за заповітом або за законом. < / p>

У випадку, якщо заповіт складено після залишення заповідального розпорядження, то дія останнього може бути скасовано повністю (або частково) тільки в двох виняткових випадках:

    
• в заповіті змінено особу, до якої переходить право на певний вклад або на всі грошові вклади спадкодавця; - заповіт складено відносно всього, без винятку, майна спадкодавця.

Крім того, якщо раніше існуючий банківський вклад, щодо якого було залишено заповідальне розпорядження, не включався до складу спадкової маси (тобто свідоцтво про право на спадщину на нього не оформлялося), а порядок розпорядження ним визначався статутами відповідних фінансових установ (зазвичай внесок видавався безпосередньо банком на підставі залишеного заповідального розпорядження), то з прийняттям чинного Цивільного кодексу Україні, ситуація кардинально змінилася.

На сьогоднішній день право на вклад у банку (фінансовій установі) входить до складу спадщини (частина 2 статті 1228 ЦК України), а виплата банківського вкладу, незалежно від наявності заповідального розпорядження, здійснюється на підставі наступних документів:

    
• свідоцтва про право на спадщину;
    
• дозволу нотаріуса на одержання спадкоємцем частини вкладу спадкодавця (оскільки в даний момент питання не до кінця врегульоване, нотаріус має право, але не зобов'язаний, видавати такий дозвіл на одержання вкладу до закінчення шести місяців в особливих випадках);
    
• рішення суду (пункт 10.15 Інструкції № 492).

Крім того, оскільки банківський вклад входить до складу спадщини, то на нього, незалежно від наявності заповіту або заповідального розпорядження, поширюються і положення чинного законодавства щодо обов'язкової частки в спадщині. Згідно ст. 1241 Цивільного кодексу України, малолітні, неповнолітні, а також повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, так само як і непрацездатні вдова (вдівець) та батьки спадкодавця, спадкують половину частки, що належить їм за законом.

Відповідно, отримання частини банківського вкладу здійснюється спадкоємцями обов'язкової частки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, в свою чергу, спадкоємцями за заповітом або за заповідальним розпорядженням - на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Перерозподіл спадщини

Вагомими підставами для видачі банком (фінансовою установою) вкладу є свідоцтво про право на спадщину, дозвіл нотаріуса і рішення суду. Разом з тим, спадкоємці можуть перерозподілити між собою залишене спадкодавцем майно самостійно - мирною угодою.

Згідно закону (ч.2 ст.1267 Цивільного кодексу), на підставі усної угоди, спадкоємці мають право змінити розмір часток у спадщині когось із них. Ніяких додаткових складнощів, як правило, з отриманням успадкованого вкладу таким шляхом не виникає.

Зовсім по-іншому виглядає питання, коли спадкоємці за законом чи за заповітом після отримання свідоцтва про право на спадщину вирішили перерозподілити свою спадщину. Так, двоє спадкоємців домовилися, що один отримує всі банківські внески, а другий - нерухоме майно. Уклали, наприклад, договір поступки, засвідчили його нотаріально. У свою очредь банк згоден віддати тільки 1/3 вкладу, як зазначено в свідоцтві про право на спадщину, посилаючись на те, що договір поступки не є підставою для видачі банківського вкладу.

У цьому випадку Ви можете або отримати банківський вклад згідно зі свідоцтвом про право на спадщину з наступною передачею коштів згідно з домовленістю, або звернутися до суду з позовом, оскарживши дії банку і зобов'язати його видати банківський вклад на підставі свідоцтва про право на спадщину і договору поступки.

Само собою зрозуміло, якщо спадкоємці будуть враховувати вимоги чинного законодавства щодо особливостей отримання банківських вкладів, то цей процес не буде для них настільки складним і проблематичним.

Але питання спадкування банківських вкладів в Україні на сьогодні досить складний у зв'язку з наявністю різних нюансів та існуючих прогалин в законодавстві щодо самої процедури успадкування вкладу. Наприклад, Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (Інструкція), встановлено, що фізична особа може зробити відповідне розпорядження банку про засоби, що належать йому, на випадок своєї смерті (заповідальне розпорядження). Цей документ засвідчується підписом уповноваженого працівника банку і зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку.

Але, згідно з чинним законодавством, спадкоємцеві вкладника, незалежно від того, спадкування здійснюється за законом, заповітом або заповідальним розпорядженням, необхідно звернутися в державну нотаріальну контору або до приватного нотаріуса за місцем відкриття спадщини протягом шести місяців з дня смерті вкладника з відповідною заявою.

Відповідно до пункту 222 Інструкції нотаріуси спадкоємців має право зробити запит в банки (фінансові установи), страхові установи про наявність на ім'я померлого вкладів, страхових виплат. Відповідно до статті 46 Закону України "Про нотаріат", банки (фінансові установи), страхові компанії повинні подати відомості в строк, вказаний нотаріусом. Після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини нотаріус видає спадкоємцям, які прийняли спадщину, свідоцтво про право на спадщину на підставі документів, що підтверджують факт смерті спадкодавця, місце відкриття спадщини, а також право власності спадкодавця на відповідний вклад у банку (фінансовій установі).

Але ж саме по собі заповідальне розпорядження клієнта в банку вже є підставою для наслідування такого вкладу зазначеною особою, і, природно, виникає питання: а навіщо законодавець так все ускладнив в, здавалося б , максимально простою і прозорою операції спадкування банківського вкладу?

З подібними нюансами зможе допомогти розібратися тільки кваліфікований юрист, якому Ви маєте право довірити будь-яку делікатну ситуацію, передбачивши наперед всі непередбачені ситуації і захистивши свої власні права і свободи.