Именно от грамотности составления иска в суд и будет напрямую зависеть решение, которое вынесет судья ...
Історія, яку представляємо Вашій увазі, пов'язана з цілим ланцюжком судових розглядів, вельми повчальна. Сподіваємося, що, перш ніж здійснювати найскладніші операції, пов'язані з взаємозаліками, бажаючи приховати одержане майно, ознайомившись з даним матеріалом, Ви обов'язково заглянете в майбутнє, так як життя, часто, вносить свої корективи у сміливі людські плани.
Клієнт - директор ТОВ
В нашу юридичну консультацію прийшла жінка, яка звикла в цьому житті розраховувати лише на свої сили, крутитися, обертатися. Будучи директором товариства з обмеженою відповідальністю, що займається постачанням будівельних матеріалів, вона починала свій бізнес у важкі 90-і роки. У той час правила гри на комерційних ринках були досить умовні, а фінансові операції, в своїй більшості, заплутаними.
Освоївши переможний стиль ведення бізнесу, наша потенційна довірителька стала застосовувати його і після настання деякої стабільності у внутрішній економіці країни.
Наш адвокат став уже четвертим правознавцем, до якого вона звернулася за допомогою. Кожен з попередніх захисників подавав позовні заяви на тих підставах, які вважав максимально застосовними в такому позові.
Позаду - три окремих судових процеси, але в задоволенні всіх трьох заявлених позовних вимог суд відмовляв. Причому, за кожним судовим рішенням слідувала апеляційна, а потім наглядова скарга в порядку касаційного провадження. Крім того, на одне судове рішення позивачка подала, навіть, скаргу до Верховного суду.
Суть історії нашої довірительки полягала в тому, що одним компаніям поставлялися будматеріали, інші поставляли ці будматеріали їм, треті - будували з цих матеріалів і так далі. Документально ці дії оформлені не були, ні готівки, ні безготівкових грошових розрахунків, природно, не існувало. У всіх, у тому числі й у позивачки, і перед нею, утворилися борги.
Позивачка домовилася з однією з компаній, що вони взамін на ту суму, яку повинні ТОВ (де позивачка виступала в ролі директора та засновника) ця компанія підбере їй квартиру, яку вона оформить в свою власність, але не у власність товариства з обмеженою відповідальністю.
Квартира була підібрана. Причому, підібрана вона була вже в іншій фірмі, що займається будівництвом, і яка, в свою чергу, також заборгувала боржнику позивачки. В результаті чого, було укладено договір переуступки дольової частики в будівництві.
Договір переуступки був оформлений на третю особу
Але цей договір оформила не на себе, а на свого сина. З сина ж зажадала видати розписку, що той зобов'язується за першою її вимогою переоформити цю квартиру на матір. Право власності на квартиру син зареєструвати встиг. Але життя непередбачуване, і через два місяці син гине в автокатастрофі, так і не уклавши з матір'ю договір дарування на цю квартиру. У сина залишилися дружина і дитина.
За законом, саме вони і стали прямими спадкоємцями даного житла. Нотаріус зібрався видати свідоцтва про право на спадщину за законом кожному із родичів на 1/3 частку квартири. За своїм свідоцтвом про право на спадщину наша клієнтка йти відмовилася, тому що, впевнена, що квартира належить тільки їй, і хоче повернути її собі. Нагадаємо саме з цього предмету судового розгляду три програних судових процеси вже позаду.
Ось і постало перед нашою відвідувачкою одвічне, як світ, риторичне запитання в дусі класиків вітчизняної літератури «Що робити?"
Крім того, все розказане, разом з наданими нашому юристу документами, вже та міцна платформа, створити на якій що-небудь нове і продуктивне вкрай складно.
Отже, завдання-не з простих.
По-перше, перший судовий процес. Суддя, судячи з документів, довго намагався домогтися від позивачки, в чому ж полягає безпідставне збагачення відповідачів (дружини і дитини загиблого сина).
Оскільки, всі ті складні сірі фінансові схеми, за якими спірна квартира була оформлена у власність сина, були не доведені саме через приховування свого часу реального стану справ і, відповідно, більшість документів в цих економічних "махінаціях" просто ніколи не існувала, суд відмовив позивачці у задоволенні заявлених позовних вимог. Право власності на квартиру сина оформлено належним чином, ніким не оскаржено, згідно з законом, всі троє - мати, дружина і дитина є прямими спадкоємцями майна загиблого. І абсолютно природно, що в даному випадку, безпідставне збагачення дружини і дитини, на яких наголошує свекруха в своєму позові, повністю відсутнє.
Другий судовий процес виглядав трохи інакше. Справа розглядалася на цей раз в суді за місцем знаходження спірного майна. Як підстава позову - визнання реєстрації права власності на квартиру сина недійсним, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом.
В ролі відповідача на суді - ТОВ
На цей раз в якості позивача виступала вже не просто наша клієнтка, а юридична особа - ТОВ, директором якого вона є. Природно, що тепер наша відвідувачка була включена разом з вдовою і дитиною її сина в число відповідачів. В кінці прохальної частини позовної заяви позивачка просила суд визнати за ТОВ право власності на спірне жиле приміщення. Цілком резонним і обгрунтованим, на наш погляд, стало питання судді:
- На якій підставі ви просите визнати недійсною державну реєстрацію права власності, не просячи при цьому визнати недійсним той документ - договір пайової участі в будівництві - на підставі якого і виникло це право власності?
Зрозуміло, що і в цьому випадку, позовні вимоги задоволені не були. Більше того, оскільки багато з представлених у вигляді доказів документів були обрізані, виправлені, надруковані на різних сторінках, суд засумнівався в достовірності і справжності багатьох з них.
Третій судовий процес у цій справі також відбувався в цьому ж суді. Заявлені позовні вимоги нашої героїні: визнання укладеним на підставі розписки сина договору дарування квартири та витребування даної квартири від добросовісного набувача (вдови та дитини).
І знову - чергова відмова судді. Історія повторилася втретє: суд визнав доводи позивача не обгрунтованими і порахував ті обставини справи, на які посилався позивач, не доведеними. Представлена суду розписка, яку видав незадовго перед смертю син, і на підставі якої наша відвідувачка просила визнати укладеним між нею і сином договір дарування, прямої обіцянки дарування не містила.
Якщо бути об'єктивними, то документи (якщо їх так можна назвати), що є на руках у нашої відвідувачки, дійсно, представляли собою, м'яко кажучи, сумнівні докази, оскільки не відображали ні хронології, ні чіткої схеми виникнення відносин між нею, її сином, товариством з обмеженою відповідальністю, засновником якого вона є, і крім того, між усією тією кількістю компаній, з якими у ТОВ виникали договірні відносини по спірній квартирі, і які були залучені до участі у справі в якості третіх осіб як свідки.
Схему можна зрозуміти по-людськи, саме зрозуміти, але не довести, так як відомо, за яких саме причин більшість документів просто не існувала і необхідні договори були свідомо не укладені раніше.
На наявних розписках, накладних про поставку товару (які долучила до справи наша відвідувачка як доказ договірних відносин), довідок з вузу про те, що її син був студентом і не мав власного доходу, побудувати переконливу доказову базу вельми і вельми важко, та й, фактично, просто неможливо.
Проживання в квартирі без законних підстав
На сьогоднішній день наша відвідувачка, насправді, проживає в спірній квартирі, не надаючи туди доступу вдові і дитині її сина, і шукає нових підстав для подачі вже четвертого позову.
Дійсно, життя, часом, ставить людину в такі казусні ситуації, що самостійно виплутуватися з них досить-таки складно. Наскільки простіше було б відразу ж звернутися за допомогою до фахівця і не ламати дров, а краще - жити з розумом і тверезо оцінювати ситуацію, що склалася.
