Именно от грамотности составления иска в суд и будет напрямую зависеть решение, которое вынесет судья ...
У Запоріжжі відселяють людей з аварійних бараків
Проблема аварійних бараків у Запоріжжі не вирішувалася десятиліттями. І лише останніми роками її зрушили з мертвої точки, коли прийняли державну програму відселення людей зі старого житла. На першому етапі її реалізації в 2007 році виділили з держбюджету кошти на будівництво двох нових будинків у Заводському районі. У них отримали житло ті, хто проживав у найстаріших — аварійних — бараках.
Але проблема загалом ще не була знята з порядку денного. Тому депутат обласної ради Сергій Кальцев, який, будучи нардепом у Верховній Раді попереднього скликання, разом із колегами-однодумцями працював над розробкою державної програми, ініціював створення міської програми 2008—2012 років з відселення людей зі старих будинків. Його підтримав депутат Запорізької міської ради Володимир Кальцев, який тоді обіймав посаду секретаря міськради. Міськрада затвердила цю програму. А в 2010 році з держбюджету було виділено 27 млн ??грн на придбання 58 квартир у новобудові по вулиці Рельєфна, 8. Міський бюджет виділив 2,5 млн грн на оздоблювальні роботи у цих квартирах.
Мрії про окреме житло здійснюються. Фото Наталії ЗВОРИГІНОЇ
Тож нині з аварійних бараків на Павло-Кічкасі 58 родин переїжджають у нові комфортні квартири. Довгі роки очікування кращої долі для тих, хто жив у бараках, споруджених ще в 1945—1947 роках, нарешті щасливо завершилися.
— Мені 64 роки. І 60 (!) з них я прожила в бараку на Павло-Кічкасі,— в очах пенсіонерки Мюнирі Дігандірівни Кореньок сльози. — Спочатку ми всією сім’єю з батьками і чотирма братами жили в одній кімнаті. До того ж ділили її з ще однією родиною. Місця всім не вистачало — справжній вулик! Зручності — на вулиці. Тож про комфорт ніхто й не думав. Згодом сусідська родина виїхала з нашої кімнати. Брати повиростали і пішли на свої хліба, створили власні сім’ї. Я ж залишилася з батьками. А тепер вже батьків немає, тому жили в цьому самому бараці ми удвох із сином. Йому вже 40 років, а свого житла немає — ось власну сім’ю і не створив. Нині ж, упевнена, усе налагодиться. У новому будинку отримуємо прекрасну двокімнатну квартиру. Тож тепер онуків є де пестити.
Мюниря Кореньок: «Може, тепер син одружиться»
Один юнак з числа новоселів — 20-річний Максим Кульбіт — тримає на руках сріблясту кішечку.
— Це наша Соня. Вона першою увійде в новий будинок. Така традиція на щастя, — каже Максим. Він працює на «Запоріжсталі» крановим машиністом і вчиться у Запорізькій інженерній академії за спеціальністю «чорна металургія» без відриву від виробництва. — Раніше в мене була кімната 12 квадратних метрів на другому поверсі в бараку по вул. Аматорська, 46. Стіл, диван і шафа, життєвого простору майже немає. А я ж уже надумав одружуватися. Моя дівчина Катя працює продавцем у магазині в селищі Скворцове. Нова квартира для нас — справжнє щастя.
Ордери та ключі від нових апартаментів щасливчикам урочисто вручили депутат Запорізької обласної ради Сергій Кальцев і перший заступник міського голови Андрій Іванов. Кожна родина новоселів отримала ще й подарунок на входини — електрочайник. Щоб у новому домі всі домочадці могли задушевно поспілкуватися на кухні, за чашкою ароматного чаю.
— Це житло високого класу, — каже директор компанії «Комунтех», що проводила оздоблювальний ремонт квартир, Сергій Венедиктов. — Квартири просторі, площа трикімнатної, наприклад, майже 100 квадратних метрів. Для їх оздоблення ми використовували тільки високоякісні матеріали. Новоселам досить лише повісити люстри і розмістити меблі — і можна жити.
