Именно от грамотности составления иска в суд и будет напрямую зависеть решение, которое вынесет судья ...
У 2008 році внаслідок вибуху балонів з газом в Євпаторії загинуло 27 людей. Однак «Урядовий кур’єр» впевнився в тому, що висновків з цього не зроблено
Багатьом пам’ятні події вже п’ятирічної давності, коли в Євпаторії вибух у будинку обірвав життя 27 людей. Причиною біди стали балони з киснем і ацетиленом, що, всупереч правилам з техніки безпеки, зберігались у підвалі багатоповерхівки.
Здавалось би, ця трагедія, за жертвами якої у всій Україні оголосили день жалоби, мала б запобігти повторенню аналогічних випадків. Та 5 лютого цього року на горішньому поверсі багатоповерхівки в селищі Головино Черняхівського району Житомирщини прогримів вибух, що забрав життя двох людей. На цей раз причиною біди став балон зі скрапленим газом, яким загиблі користувались на кухні. Лише дивом обійшлося без більш масштабного лиха, бо фактично весь будинок був «замінований» індивідуальними газобалонними установками.
Прогнозована трагедія
Кухні житлових багатоповерхівок, побудованих в негазифікованих містах і селищах міського типу, свого часу масово обладнувались… газовими плитами. Втім, про порушення норм безпеки не йшлося, бо блакитне паливо надходило зі встановлених у подвір’ях газгольдерів — групових резервуарів скрапленого газу. Зазвичай, об’єм цих спеціальних цистерн становив 6 куб. метрів, чого цілком вистачало для побутових потреб.
На сьогодні в області не експлуатується жоден з цих газгольдерів, що вже давно вичерпали нормативні терміни експлуатації. Отож мешканці багатоповерхівок, розташованих у ще не газифікованих населених пунктах, нині фактично позбавлені можливості готувати гарячу їжу без ризику для свого здоров’я і навіть життя.
Зайве пояснювати, що масове включення електроплиток у кращому разі викличе аварійне відключення не розрахованих на таке навантаження електромереж, а у гіршому — загрожує пожежею. Не краща альтернатива «буржуйки» чи грубки, дим з яких «викурює» сусідів з верхніх поверхів. Як наслідок, єдиним раціональним виходом стає… індивідуальна газобалонна установка, експлуатація якої у помешканнях вище другого поверху категорично і однозначно заборонена нормами безпеки. Втім, люди вимушені з двох бід вибирати меншу, тим самим наражаючи себе і сусідів на смертельну загрозу, яка у смт Головино вже стала реальністю.
Наодинці з бідою
На позачерговому засіданні обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, проведеному буквально через тиждень після трагедії, представники контролюючих органів доповіли, що факти використання газових балонів у багатоповерхівках виявлені, крім смт Головино, ще у райцентрі Володарську-Волинському та смт Нова Борова цього району, смт Городок Радомишльського району. Отож органам місцевого самоврядування рекомендували терміново обстежити проблемні багатоповерхівки на підвідомчих територіях та вжити заходів з недопущення незаконного використання газового обладнання. Всі наявні газгольдери підлягали інвентаризації з метою передачі зібраної інформації до ПАТ «Житомиргаз» для подальшого обстеження, паспортизації та обслуговування фахівцями цього підприємства.
Гріх було не поцікавитись ефективністю ухвалених ще у лютому рішень. Та, як з’ясувалось, навіть назвати проблемні населені пункти та кількість багатоповерхівок у них не змогли в жодному з департаментів Житомирської облдержадміністрації — ні у «профільному» житлово-комунального господарства, ні у відповідальному за промисловість, розвиток інфраструктури та туризму, де опікуються енергетичною сферою. Мовляв, це прерогатива органів місцевого самоврядування, до якої в обласної виконавчої влади — жодного стосунку. Отож єдиною службою, де можуть надати хоч якусь інформацію, є… приватна компанія «Житомиргаз», якій рекомендувалось опрацювати дані інвентаризації газгольдерів.
Утім, отримана там письмова відповідь стала цілком прогнозованою: «Станом на 1 травня 2013 року Дочірнє підприємство «Пропан» обслуговує на території Житомирщини 131 157 абонентів, що користуються газобалонними установками. Реалізація газу проводиться тільки за списками сільських рад за місцем проживання населення або на дільницях». Отож мешканці багатоповерхівок, де використовують зріджений газ для приготування їжі, «заправляють балони на різних приватних автомобільних газозаправних станціях, чим грубо порушують правила техніки безпеки».
Зрозуміло, що не справа приватного підприємства перейматися проблемою, яка його безпосередньо не стосується. Однак інертність органів влади у ситуації, що вже призвела до вибуху і загибелі людей, щонайменше шокує…
Кожен будинок у Городку — об’єкт цілком реальної небезпеки. Фото автора
Найстрашніший злочин — байдужість
Хоча вибухнуло саме у смт Головино, однак в області найгострішою на сьогодні є ситуація у смт Городок Радомишльського району, де 973 сім’ї в 30 житлових багатоповерхівках, найімовірніше, користуються балонами з газом для приготування їжі. Лише припускати доводиться через те, що як тільки у містечку з’являються представники контролюючих служб, населений пункт «безлюдніє», а двері квартир уже ніхто не відчиняє. Та не менш очевидно, що у жителів Городка просто немає іншого виходу, ніж заради здоров’я власних дітей, яким необхідне гаряче харчування, важити їхнім життям.
«Ціна питання» — близько 10 мільйонів гривень на будівництво підвідного газопроводу до Городка, що дасть змогу «розмінувати» житлові багатоповерхівки, а також розв’язати проблему теплопостачання в цьому населеному пункті.
Складніша ситуація у смт Головино. За словами голови районної ради Наталії Рибак, у частині селищних багатоповерхівок кухні обладнають електроплитами. Для цього енергетики вже встановили більш потужну трансформаторну підстанцію та розпочали заміну підвідних електрокабелів, що зніме проблему аварійних відключень через перевантаження у години пік. Натомість доля тієї частини селища, яку планують газифікувати, залишається невирішеною через брак коштів на прокладання газогону.
До речі, Головино слугує наочним підтвердженням того, що проблему «замінованих» газовими балонами багатоповерхівок можна вирішувати щонайменше двома шляхами. Тим більше, що тотальна газифікація у розрахунку на дешевий природний газ — на сьогодні аж ніяк не панацея. Натомість комплексна модернізація електромереж дає змогу успішно вирішувати «кухонне» питання та переводити на автономне електроопалення помешкання. За умови споживання левової частки електроенергії у нічний час, коли вона найдешевша, це не лише знижує витрати населення на оплату житлово-комунальних послуг, а й «працює» на вирішення завдання державної ваги — збільшення енергоспоживання вночі, заради чого в Україні вимушені споруджувати потужні гідроакумулюючі електростанції.
Отож ідеться аж ніяк не про «містечкові» проблеми, варті уваги лише місцевої влади. Тим більше, що визначатись, куди доцільніше витрачати бюджетні кошти — на газифікацію чи електрифікацію слід з урахуванням віддаленої перспективи, яку з висоти селищної п’ятиповерхівки навряд чи видно.
Карати чи допомагати?
Нарікаючи на брак коштів для швидкого розв’язання «кухонної» проблеми, чиновники натомість навіть не заїкаються, що її можна розв’язати завдяки… призабутим газгольдерам. Чи не парадокс, що цистерни для скрапленого газу — вже звичний атрибут автозаправок, розміщених навіть неподалік житлових будинків, а от сучасної альтернативи «газовим резервуарним установкам колективного користування» ще радянського виробництва чомусь досі немає? Як наслідок, люди вимушені тягти на кухні газові балони, сподіваючись, що, може, не «рване» або хоча б не так сильно, як в Євпаторії…
Втім, навіть у вже планово переведених на використання електроплит багатоповерхівках у Новій Боровій і Володарську-Волинському періодично виявляють… газові балони на кухнях. Причина до банального проста: далеко не у кожного власника помешкання є немалі для поліської глибинки кошти на придбання електроплити, заміну електропроводки у квартирі та ремонт житла після цього.
Аналогічна ситуація виникає при відмові від надто затратного за умов невеликого містечка централізованого опалення. Зрозуміло, що підвищення енергоефективності на користь як людям, так і державі, що вимушена спрямовувати величезні кошти на фінансування житлово-комунальних субсидій і на дотації для комунальної теплоенергетики. Та парадокс у тому, що далеко не всі жителі населеного пункту здатні оплатити модернізацію свого житла, а законних підстав для надання їм бюджетної допомоги у місцевої влади немає.
Отож залишається або миритися з тим, що соціально незахищені земляки на самоті зі своїми бідами, або «організовувати» допомогу цим людям від «спонсорів», які згодом зазвичай не забувають нагадати сільському чи селищному голові про свою «доброту».
