Именно от грамотности составления иска в суд и будет напрямую зависеть решение, которое вынесет судья ...
Справа № 569/9990/13-ц
ЗАОЧНЕ Р I Ш Е Н Н Я
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 грудня 2014 року
Рiвненський мiський суд Рівненської області
в особi суддi Тимощука О.Я.,
з участю: секретаря судового засідання Бойцун І.М,
позивача - ОСОБА_2,
представника позивача - ОСОБА_3
відповідача 1 - ОСОБА_4
провівши у відкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному заочний розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2, будучи допитаним як свідок, повністю підтвердив всі обставини, викладені в позовній заяві, підтримав свої позовні вимоги і пояснив, що 12.11.2006 року він позичив у ОСОБА_4 та його брата ОСОБА_5 126 250, 00 грн. на невизначений строк, без нарахування та сплати процентів за користування грошовими коштами, згідно розписки (а.с. 5).
5.05.2012 року він і ОСОБА_4 ( Відповідач-1), зустрілися у АДРЕСА_1. ОСОБА_4, посилаючись на те, що між ними - сторонами існують довготривалі , дружні стосунки, з урахуванням тих коштів які ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позичили йому ( розписка від 12.11.2006 року на суму 126 500,0 грн.), запропонував йому - Позивачу отримати в нього і його брата позику на суму 1 634 193 гривень і оформити цю позику договором у вигляді розписки на ім»я його брата - ОСОБА_5. При цьому ОСОБА_4 пояснив, що розписка терміново потрібна його брату для того, щоб показати її кредиторам, оскільки в нього виникли непередбачені проблеми. ОСОБА_4 запевнив його в тому, що у нього і його брата - ОСОБА_5 через місяць будуть вільні кошти і він разом із братом - ОСОБА_5 за його - Позивача місцем проживання, як це зазначено в розписці (АДРЕСА_2), їх йому надасть. Не всю суму, яка буде вказана в розписці, а за мінусом суми яку він та його брат уже позичили йому раніше (розписка від 12.11.2006р).
В той же день він надав ОСОБА_4 (Відповідач-1) розписку на ім»я його брата - ОСОБА_5 (Відповідач-2).
В розписці було зазначено, що він позичив у ОСОБА_5 ( Відповідач-2) гроші в сумі 1 634 193 грн.
Під час складання розписки, та по сьогоднішній день від ОСОБА_4 та його брата - ОСОБА_5 він не отримав жодної копійки. Більше того, ОСОБА_4, та його брат посилаючись на розписку від 05.05.2012 року , мотивуючи тим, що їхніми коштами
він користується з 12.11.2006 року, то мусить повернути основну суму та сплатити їм проценти (як вони називають дивіденди ), за користування коштами, а всього 1 634 193,0 грн.
Станом на сьогоднішній день всю суму - 126 500,00 грн., згідно розписки від 12.11.2006 року, він уже повернув Відповідачам повністю. Вказав, що його покази є правдивими і послідовними, підтверджуються наданими доказами по даній справі, а також підтверджуються матеріалами кримінального провадження, відкритого за заявою ОСОБА_5 Просить задоволити його позовні вимоги.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 підтримав повністю, просить їх задоволити, оскільки наведені позивачем обставини і доводи на їх обґрунтування є правдивими і послідовними, повністю підтверджуються доказами, наявними в матеріалах цивільної справи, а також повністю підтверджуються матеріалами кримінального провадження за заявою ОСОБА_5, яке було закрите постановою від 05.02.2013 року.
В судовому засіданні 17.10.2013 року будучи допитаним як свідок Відповідач 1 - ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав, не пояснивши при цьому причин невизнання позову. Підтвердив при цьому, що розписка була написана ОСОБА_2 тільки в його присутності 05.05.2012 року у нього вдома за місцем його проживання АДРЕСА_1. Вказав, що 05.05.2012 року гроші в сумі 1 634 193 грн. ОСОБА_2 не передавались, а гроші ОСОБА_2 були передані вже давно, і в цю суму - 1 634 193 грн. входять проценти за користування їх коштами. Будучи 05.11.2013 року під розписку повідомленим про час і місце розгляду справи на 25.11.2013 року об 12 год., Відповідач 1 в судове засідання не з»явився, будь-яких заяв чи клопотань від нього про відкладення розгляду справи не надходило. Про судове засідання на 16.12.2013 року повідомлявся належним чином, шляхом надіслання на його адресу повістки-виклику з рекомендованим повідомленням про вручення та розміщення оголошення в газеті «Голос України» № 230 від 05.12.2013 року.
Відповідач- 2 - ОСОБА_5 в судові засідання неодноразово не з»являвся, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом надіслання на його адресу повісток-викликів з рекомендованим повідомленням про вручення та розміщення оголошень в газеті «Голос України» № 185 від 04.10.2013 року та № 230 від 05.12.2013 року. Був достовірно повідомленим про час і місце розгляду справи. Будь-яких заяв чи клопотань від нього про відкладення розгляду справи не надходило. Заперечень на позов не подав.
Враховуючи думку позивача і його представника, які не заперечують щодо розгляду справи у відсутність відповідачів, які були повідомлені про час і місце розгляду справи і повторно не з»явились в судове засідання, суд вважає за можливе проведення заочного розгляду справи і винесення заочного рішення.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали даної цивільної справи та матеріали кримінального провадження № 12012110100000085, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими і підлягають до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України - Правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 205 ЦК України передбачає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форми правочину, якщо інше не встановлене законом.
Згідно з ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Згідно із ч.2 ст. 1046 договір позики є укладеним з моменту передавання грошей або інших речей, визначених родовим ознаками.
Ціллю договору позики для позичальника є набуття ним права власності на грошові кошти або інші речі позикодавця, визначеними родовими ознаками.
Конституція України у ст.55 гарантує судовий захист прав і свобод людини і громадянина, незважаючи на наявність у правових нормах вказівки на можливість такого захисту (ст.8 Конституції України).
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості , ніж встановлено договором.
Згідно із ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Факт неотримання грошей або отримання їх у меншій кількості, ніж встановлено договором позики, позичальник повинен довести і у випадку, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі.
Судом, на підставі показів ОСОБА_2 і відповідача-1 ОСОБА_4, допитаних як свідків, досліджених доказів, що містяться в матеріалах цивільної справи та доказів, що містяться в матеріалах кримінального провадження № 12012110100000085 встановлено наступне :
Отримання Позивачем від Відповідачів грошових коштів в меншій кількості, ніж встановлено договором позики - розписка від 05.05.2012р., підтверджується розпискою від 12.11.2006. Окрім того, в розписці від 05.05.2012 року не зазначено, що грошові кошти були передані Позивачу.
Неотримання грошей Позивачем від Відповідача-2 по договору позики від 05.05 2012 року підтверджується постановою від 05 лютого 2013 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012110100000085 від 24.11.2012 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.190 КК України та іншими матеріалами кримінального провадження, а саме:
- витягом із кримінального провадження № 12012110100000085 (арк.1.);
- повідомленням про початок досудового розслідування від 24.11.2012 року (арк.3), в яких зазначено, що введений в оману ОСОБА_5 05.05.2012 року перебуваючи у своєму власному автомобілі по вул. Мельникова, 3 в м. Києві поблизу їдальні «Макдональдс», передав ОСОБА_2 гроші в сумі 1 634 193 грн. при отриманні яких останній склав розписку).
- заявою про злочин (арк. 12-13), в якій ОСОБА_5 вказує, що він разом із братом ОСОБА_4 кошти в сумі 1 634 193 грн. передали ОСОБА_2 01.02.2006 року у своєму власному автомобілі, поблизу столової «Макдональдс» розташованій по вул. Мельникова,3 в м. Києві).
- протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 01.12. 2012 (арк.66-70), в якому ОСОБА_4 дає свідчення, що грошові кошти в сумі 1 634 193 грн., він та його брат ОСОБА_5 передавали ОСОБА_2 01.02.2006 року в машині біля Лук»янівського ринку на стоянці «Макдональдс». Під час передачі ОСОБА_2 написав розписку.
- заявою про залучення до провадження як потерпілого (арк. 71), в якій ОСОБА_5 вказує, що введений в оману ОСОБА_5 05.05.2012 перебуваючи у своєму власному автомобілі по вул. Мельникова 3 у м. Києві поблизу їдальні «Макдональдс», передав ОСОБА_2 гроші в сумі 1 634 193 грн., про отримання яких останній склав розписку.
- протоколом допиту потерпілого від 20.12.2012 року (арк.74-77), де в протоколі ОСОБА_5 зазначає що гроші передав ОСОБА_2 01.02.2006 року).
- протоколом одночасного допиту ОСОБА_5 та ОСОБА_2 від 18.01.2013 року, в якому ОСОБА_5 на питання адвоката: «Чи передавали Ви ОСОБА_2 05.05.2012 року які - небудь кошти» ОСОБА_5 відповів - « Ні, не передавав».
- протоколом одночасного допиту ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (арк.90-96), в якому ОСОБА_4 зазначив, що 05.05.2012 року грошові кошти ОСОБА_2 не передавались. Розписки від 01.02.2006 року у нього і його брата нема).
- клопотанням адвоката від 24.01.2013 року про закриття кримінального провадження (арк.97-98).
- повідомленням слідчого СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України про задоволення клопотання (арк.122).
- постановою про закриття кримінального провадження від 5 лютого 2013 року ( арк.123-125), в якій встановлено, що ОСОБА_5 звернувся у правоохоронні органи із заявою про те, що 5.05.2012 року перебуваючи у своєму власному автомобілі по вул. Мельникова,3 в м. Києві поблизу їдальні «Макдональдс», передав ОСОБА_2 гроші в сумі 1 634 193 грн., про отримання яких останній склав розписку. Надалі, починаючи з 25.06.2012 року на вимогу ОСОБА_5, ОСОБА_2 гроші до цього часу не повернув і про причини не повідомив, використавши кошти на власний розсуд.
З вищевикладеного вбачається, що в ході досудового розслідування було встановлено і документально підтверджено, що 05.05.2012 року ОСОБА_5 не міг передати Позивачу гроші в сумі 1 634 193грн. оскільки ОСОБА_2 в цей день знаходився у м. Рівне де виконував свої службові обов»язки директора ПП «ТВФ «ЧАРИ».
Змінивши свої покази, 18 січня 2013 року при проведенні очної ставки між ОСОБА_2 і ОСОБА_5, останній дав пояснення, що позичити гроші ОСОБА_2 запропонував його брат ОСОБА_4, і на початку 2006 року вони вдвох прийняли таке рішення.
01.02.2006 року в м. Києві біля метро «Лук»янівська» Відповідач-2, разом із братом Відповідач-1, в його автомобілі передали ОСОБА_2 в кульку гроші в сумі 1 634 193, 0 грн. ОСОБА_2 надав Відповідачу-2 розписку, але ця розписка на даний час втрачена.
Також, Відповідач-2 пояснив, що 05.05.2012 року в м. Рівне в квартирі ОСОБА_4 (Відповідач-1), ОСОБА_2 надав розписку на його ім»я (ОСОБА_5.) на суму 1 634 193 грн., але ніяких грошових коштів 05.05.2012 року Відповідачі ОСОБА_2 не передавали.
Відповідач-2 також надав пояснення , що в суму 1 634 193 грн. входять проценти за користування ОСОБА_2 коштами з 01.02.2006 року по 05.05.2012 року.
Аналогічні пояснення в ході досудового розслідування надав і Відповідач-1.
Розпискою від 05.05.2012 року і розпискою від 12.11.2006 року сплата відсотків за користування грошовими коштами не передбачена.
Тобто, в ході досудового розслідування не здобуто доказів, які б підтверджували, що Відповідачі передали Позивачу кошти в сумі 1 634 193 грн. Навпаки, Відповідач-1 і
Відповідач-2 надали пояснення, що 05.05.2012 року Позивач надав їм розписку, а вони ніяких грошових коштів Позивачу не передавали.
Як встановлено судом, Відповідачі не могли передати Позивачу гроші в сумі 1 634 193 грн і 01.02.2006 року, а останній надати їм розписку в м. Києві біля станції м. «Лук»янівська», оскільки він не покидав м. Рівне протягом усієї доби. Перебування ОСОБА_2 01.02.2006 року в м. Рівне підтверджується письмовими доказами, наявними в матеріалах цивільної справи ( а.с. 16-17, 18, 19-20).
Розписка від 05.05.2012 року видана ОСОБА_5 ОСОБА_2 сама по собі не є доказом отримання Позивачем від Відповідачів будь-яких грошових коштів, оскільки самі Відповідачі надали пояснення у кримінальному провадженні, що грошей Позивачу, згідно розписки від 05.05.2012 року, не передавали.
За змістом ч. 2 ст.1046 ЦК України при укладені договору позики у письмовій формі безгрошовість такого договору може бути підтверджена лише належними та допустимими доказами ( ч.2 ст. 58, ст.59 ЦПК України).
З наведеного вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
На підставі ст. ст. 15,16,202,204,205,215,1046,1051 ЦК України, керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215, 223, 224-227, 233, 294,296 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
Визнати договір позики від 05.05.2012 року укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 на суму 1 634 193,00 грн. - недійсним.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Cуддя: Тимощук О.Я.
