про стягнення пені у розмірі 30043 - Донецький апеляційний господарський суд - Чернота Л.Ф.

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.12.2012 р. справа №8/5014/2041/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф.суддівСтойка О.В., Шавкової Т.А. від позивача:не з»явивсявід відповідача: не з»явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом», м.Київ, в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція», м.Южноукраїнськ Миколаївської областіна рішення господарського суду Луганської області від24.09.12року у справі№ 8/5014/2041/2012 (суддя Середа А.П.)

за позовомДержавного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом», м.Київ, в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція», м.Южноукраїнськ Миколаївської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськ-Інструмент», м.Луганськпростягнення 69 948грн. 20коп.

ВСТАНОВИВ:

У 2012р. Державне підприємство Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом», м.Київ, в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція», м.Южноукраїнськ Миколаївської області, звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськ-Інструмент», м.Луганськ про стягнення пені у розмірі 30043,81грн. та штрафу у розмірі 15 568,06грн.(з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (арк.спр.95).

Рішенням господарського суду Луганської області від 24.09.2012р. у позовних вимогах Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом», м.Київ, в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція», м.Южноукраїнськ Миколаївської області було відмовлено. Рішення обгрунтоване недоведенням розміру позовних вимог та застосуванням строку позовної давності.

Державне підприємство Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом», м.Київ, в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція», м.Южноукраїнськ Миколаївської областіз прийнятим рішенням від 24.09.2012р. не згодно, вважає його необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому, він звернувся з апеляційною скаргою та доповненням, в яких просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 24.09.102р. скасувати та винести нове рішення, яким задоволенити позовні вимоги у повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськ-Інструмент», м.Луганськ до судового засідання апеляційної інстанції, не з"явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїми процесуальними правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, причини неявки не пояснив, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Представником позивача через канцелярію суду надано доповнення до апеляційної скарги, яке долучено судом до матеріалів справи.

Представник позивача до судового засідання, яке відкладалося, не з»явився, але через канцелярію суду надіслав телеграму та просить суд відкласти розгляд справи у зв»язку із неможливістю прибути до судового засідання.

Судова колегія розглянула клопотання позивача та відмовила у задоволенні з посиланням на той факт, що судове засідання вже було перенесено для надання можливості позивачу надати розрахунок позовних вимог.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду, за мотивами, викладеними апеляційною інстанцією, відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС»(покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганськ-Інструмент»18.02.2011р. був укладений договір на постачання товару №ПУ-27411-ДЗ (далі-договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов»язується передати покупцю, а покупець приймаєна себе зобв»язання прийняти і сплатити набори інструментів для машин (іменовані далі «товар»), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації №1 (Додаток до договору №1), що є невід»ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару -не раніше 2010 року.

Загальна вартість товару складає: разом:370 915,36грн., крім того ПДВ 20 %: 74183,07грн., всього: 445 098,43грн.(чотириста сорок п»ять тисяч дев»яносто вісім грн. 43коп.) (п.2.1 договору).

Уразі порушення зобов»язань за договором, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним договором, постачальник зобов»язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого у зазначений термін товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів постачальник сплачує штраф у розмірі 7% від вартості не поставленого в строк товару (п.4.1 договору).

Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п.12.1 договору).

Дія терміну цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.12.1 цього договору та закінчується 31.12.2011р.

Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплений печатками обох підприємств.

До договору №ПУ-27411-ДЗ від 18.02.2011р. підписана специфікація №1, якою передбачено: найменування, тип, характеристики товару, од.вим., кількість, ціна, сума, підписана обома сторонами без розбіжностей та скріплена печатками обох підприємств.

Так, на виконання умов договору покупцем 24.03.2011р. направлено на адресу постачальника лист-повідомлення щодо необхідності розпочати поставку з моменту отримання цього повідомленняна суму 445098,43грн., а постачальник отримав його 06.04.2011р., у зв»язку з чим відповідач повинен був 07.04.2011р. розпочати поставку товару та закінчити її до 16.04.2011р. Відповідно до умов договору, зміни до договору вносяться обома сторонами, а вони відсутні в матеріалах справи.

Позивач звернувся з позовною заявою про стягнення розміру пені та штрафу.

Відповідно до приписів статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі -ГКУ; ГК України), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Відповідно до абзацу 3 частини 6 ст. 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі сім відсотків вказаної вартості.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Таким чином, у позивача право на нарахування пені виникло з 17.04.11 року по 17.10.2011р., а штрафу у розмірі 7% від вартості непоставленого товару - з 18.05.11 року відповідно до пунктів 2.1 та 4.1 договору - у кожному випадку окремо. Позивач нарахував пеню (відповідно до заяви про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог) наступним чином: за період з 07.06.11 року по 16.08.11 року - у сумі 2458,40 грн., з 06.07.2011р. по 06.10.2011р. у розмірі 3110,72грн. та з 07.06.2011р. по 07.12.2011р. у розмірі 30043,81грн. При цьому позивачем не взято до уваги те, що із позовною заявою він звернувся до суду 14.08.2012р.

Відповідач позов не визнав та заявив про необхідність застосування терміну позовної давності.

Суд апеляційної інстанції вважає правомірним та обгрунтованим застосування судом першої інстанції строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 24.09.2012 року у справі №8/5014/2041/2012, за мотивами викладеними апеляційною інстанцією, ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція», м.Южноукраїнськ Миколаївської області на рішення господарського суду Луганської області від 24.09.2012 року у справі № 8/5014/2041/2012-залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 24.09.2012р. у справі №8/5014/2041/2012 -без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді О.В.Стойка

Т.А.Шевкова

Надр. 6 прим: 1 -у справу; 2 -позивачу; 3,4 -відповідачу; 5 -ДАГС; 6 -ГС Луг. обл.