Именно от грамотности составления иска в суд и будет напрямую зависеть решение, которое вынесет судья ...
печерський районний суд міста києва
Справа № 757/15772/13-ц
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2013 року суддя Печерського районного суду м. Києва Ільєва Т.Г., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Вивчивши матеріали позовної заяви, приходжу до висновку, що зазначена справа не підсудна Печерському районному суду м. Києва, виходячи з наступного.
Як вбачається з позовної заяви, позивач подаючи позов до Печерського районного суду м. Києва, тобто за місцем проживання позивача, керувався ст. 110 ЦПК України.
У абз.3 п.5 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року №11 вказано, що у разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, один з яких проживає на території України, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленим ст.110 ЦПК України.
Згідно ч.2 ст. 110 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за місцем проживання позивача у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом свого здоров'я чи інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за місцем проживання будь-кого з них.
В позовні заяві відсутнє обґрунтування, з яких саме причин позивач керувався ч.2 ст. 110 ЦПК України при визначенні підсудності позову; до позовної заяви не додано доказів які б підтверджувати факт перебування на утриманні позивача малолітніх або неповнолітніх дітей, або доказів які б підтверджували неможливість виїзду позивача до суду за місцем проживання відповідача, або доказів, які б підтверджували домовленість подружжя розглядати справу за місцем проживання позивача.
За таких обставин, в даному випадку застосовується загальне правило підсудності визначене нормою ст.109 ЦПК України, згідно якої позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованому у встановленому законом порядку місцем її перебування.
Як вбачається з матеріалів справи, місцем проживання відповідача ОСОБА_2 є: АДРЕСА_1, що територіально не відноситься до Печерського району м. Києва.
Таким чином, згідно зі встановленими правилами підсудності, позов ОСОБА_1 не підсудний Печерському районному суду м. Києва.
Відповідно до ст. 115 ЦПК України, якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала.
У зв'язку із поверненням позовної заяви позивачу для подання до належного суду, вважаю за необхідним у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернути позивачу суму сплаченого судового збору в розмірі 114 грн. 71 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. 109, ст. 115 ч. 3 ст. 121, 210 ЦПК України, суддя,
У Х В А Л И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - повернути позивачу для подання до належного суду.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Повернути позивачу суму сплаченого ним судового збору у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 71 коп., відповідно до квитанції від 17 липня 2013 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва, через суд першої інстанції, протягом п'яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка їх оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Ільєва Т.Г.
