про перерахунок пенсії - Київський апеляційний адміністративний суд - Степанюк А.Г.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5519/11 Головуючий у 1-й інстанції: Кісілевич П.І.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"02" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: - Степанюка А.Г.,

суддів: - Кузьменка В.В., Шурка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області на прийняту в порядку скороченого провадження постанову Ірпінського районного суду Київської області від 28.07.2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області про перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою суду від 28.07.2011 року позов задоволено: визнано протиправними дії Відповідача та зобов'язано останнього провести Позивачу перерахунок та виплату пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по України, підвищення до пенсії до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та у відповідності до ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та пенсії за період з 22.12.2010 року з урахуванням проведених виплат.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду -зміні, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесена до категорії 4, що підтверджується копією посвідчення та отримує у Відповідача часткову доплату за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначену у відповідності до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі - Закон).

У відповідності до статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 51 Закону додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 4 категорії призначається у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Всупереч ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному постановою КМУ № 836 від 06.07.1996 року, а не в кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, як того вимагає Закон.

З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівнянні з постановою КМУ № 836 від 06.07.1996 року, Відповідач неправомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 51 зазначеного Закону.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що Позивач має право на отримання додаткової пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 4 категорії призначеної у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22.12.2010 року.

Крім того, колегією суддів встановлено, що Позивач є громадянином України, якому до 2 вересня 1945 року було менше 18 років, тобто, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(далі -Закон) він є дитиною війни. Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Згідно ст. 6 Закону особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно з якою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року -695,00 грн., з 01.04.2010 року -706,00 грн., з 01.07.2010 року -709,00 грн., з 01.10.2010 року -723,00 грн., з 01.12.2010 року -734,00 грн.

Відповідачем не здійснено нарахування доплати до пенсії Позивача в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону, у зв'язку з чим останній звернувся до суду за захистом своїх прав.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. були внесені зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України»Конституційний Суд України приймає рішення щодо конституційності актів, зазначених у пункті 1 статті 13 цього Закону.

У разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, стаття 6 Закону залишається чинною в редакції, що діяла до моменту внесення до неї змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачу підвищення до пенсії, правомірно керувався положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Позивач, також перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідачем було здійснено перерахунок пенсії відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, що на думку позивача є порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-IV - у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій ст. 40 цього Закону.

За змістом ч. 1 ст. 40 Закону - для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 року. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу.

Підпунктом «б»п. 10 п. 35 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року № 107-VI ч. 4 ст. 42 Закону № 1058-IV викладено в новій редакції: «У разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини першої ст. 40 цього Закону».

Між тим, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 вказане положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України - Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-IV в їх первинній редакції.

Отже, з часу прийняття цього рішення перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону.

28.05.2008 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»п. п. 3 п. 11 якої визначено, що у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі.

Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період, що настає після призначення пенсії, не підлягає виключенню згідно з абзацом третім частини першої статті 40 Закону.

Тобто, фактично цією нормою відтворена редакція ч. 4 ст. 42 Закону в редакції Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яка визнана неконституційною.

Отже, починаючи з 28.05.2008 року діють два нормативно-правові акти Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-IV та постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, які регулюють спірні правовідносини.

При цьому, умови перерахунку пенсії, визначені в наведеному підпункті постанови Кабінету Міністрів України не відповідають умовам, викладеним в ч. 1 ст. 40, ч. 4 ст. 42 Закону № 1058-IV в редакції Закону від 09.07.2003 року № 1058-ІV.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у Відповідача правових підстав для перерахунку пенсії із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні за рік, який передує перерахунку пенсії.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що не підлягає застосуванню для перерахунку пенсії працюючим пенсіонерам і середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону вказаний показник застосовується для обчислення пенсії.

Однак, відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону - перерахунок пенсії здійснюється виключно із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

При цьому колегією суддів враховується позиція Вищого адміністративного суду України з питань забезпечення однакового застосування адміністративними судами статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка викладена в листі від 19.07.2011 року №1049/11/13-11.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги Відповідача та скасування постанови суду від 28.07.2011 року в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії Позивачу з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників зайнятих у галузях економіки України за 2009 рік.

Приписи п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України визначають, що за наслідками апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції -зміні.

Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області -задовольнити частково.

У задоволенні позовних вимог в частині визнання неправомірним та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у в м. Ірпені Київської області здійснити перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по України, -відмовити.

В решті постанову Ірпінського районного суду Київської області від 28.07.2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області про перерахунок пенсії, -залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає у відповідності до ч. 10 ст. 183-2 КАС України.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.