Именно от грамотности составления иска в суд и будет напрямую зависеть решение, которое вынесет судья ...
Чому в Криму не розв’язують проблему сміттєзвалищ?
З початком курортного сезону в Криму громадські організації, а також жителі сіл та міст регулярно нагадують владі про стихійні звалища та полігони з побутовими відходами. Адже літня спека — це не тільки прогріте до +25 градусів море, а ще й смердючі хмаринки, що пливуть від звалищ туди, куди вітер дуне, та небезпека пожеж. Особливо «підфартило» тим, хто живе поряд з таким «щастям», бо, окрім неприємного запаху, отримує в навантаження «конячу» дозу канцерогенів та перелік хвороб. І потрібно вже говорити не лише про можливість втратити останнього туриста, а й про кримчан, адже вони тут живуть постійно.
Боротьба з вітряними млинами
Нещодавно, «блукаючи» сторінками Інтернету, натрапила на цікавий севастопольський сайт. Присвячений він… звалищам. Активісти не полінувалися обійти райони і вулиці Севастополя, щоб зробити вражаючі кадри сміттєзвалищ, а потім виклали їх в Інтернеті. І вже є перша перемога: комунальники почали потихеньку розчищати прибудинкові смітники.
А потім, як за ланцюговою реакцією, про свою багаторічну проблему —димлячий і пожежонебезпечний полігон ТПВ — вирішили вкотре нагадати бахчисарайці. Вони провели 10-денну акцію протесту, під час якої жодна машина із сміттям не змогла потрапити на полігон, а Бахчисарай перетворився з «міста-саду» на «місто-смітник». Як розповів один з організаторів акції, Мустафа Мустафаєв, цей полігон за 300 метрів від житлового масиву існує незаконно, бо не має паспорта і акта на землю. Полігон офіційно закрили у 2004 році, цього домоглися жителі Бахчисарая, але насправді сміття возили і далі. Більше того, до місцевих відходів «приєдналися» ще севастопольські та ялтинські. «Одна тільки Ялта торік завезла стільки сміття, скільки Бахчисарай завозив би 10 років», — констатував Мустафа-ага. Але людей не так лякала близькість небезпечного об’єкта до будинків, як постійне тління і пожежі. Бо, як їм пояснили екологи, димляче та палаюче звалище завдає непоправної шкоди здоров’ю в радіусі від 10 до 26 км.
У перші дні акції протесту на проблему «відкрились очі» у місцевої влади. Що роками не вирішувалося, було взято під контроль, і одразу знайшлася ділянка під новий полігон — відпрацьований кар’єр. Але є тут камінь спотикання — новий полігон не може працювати без проведення цілої низки підготовчих робіт, оформлення проектної документації, отримання паспорта та акта на землю. Місцева адміністрація, звісно, обіцяє остаточно розв’язати проблему, але конкретні строки не називає. Тому сміття і далі возять на незаконний смітник. Люди змогли домогтися лише проведення робіт, аби звалище не диміло.
Є у Бахчисарая і місто-побратим, яке теж ніяк не може вирішити питання з полігоном, — Сімферополь. Поки ведуться багаторічні розмови про будівництво сміттєпереробного заводу, мешканці дачного поселення Кам’янка, живучи в 100 метрах від міського звалища, з року в рік виборюють своє право на чисте повітря та воду. Люди благають: закрийте полігон. Але міська влада до такого не готова, бо вивозити сміття більше нікуди. І ніхто не зважає, що кількість свинцю та цинку у грунті зашкалює. Вода в свердловинах на глибині 15—30 метрів теж має небезпечні хімічні сполуки та бактеріальне забруднення.
В одному з коментарів міський голова Сімферополя Віктор Агєєв заявив, що зовсім скоро на місці полігону з’явиться сміттєпереробний завод. До речі, там уже стоїть побудована чехами лінія переробки сміття, та от тільки вона не працює — ніяк не отримають дозволу на запуск. Єдиний плюс від присутності іноземного інвестора на цьому полігоні — він не горить і не тліє.
Немає екології — є онкологія
Постійно порушують тему екологічної безпеки півострова й лікарі. Є такий вираз серед онкологів: «Немає екології — є онкологія, є екологія — немає онкології». Крим займає з 4-ї по 6-ту сходинку у рейтингу серед міст України за рівнем онкологічних захворювань. А місто Севастополь за онкохворобами — перше в Україні. Крім того, півострів примудрився стати майже лідером з туберкульозу. Звідки це все? У нас же цілюще повітря! На третьому місці захворювання шлунково-кишкового тракту, і це теж екологія, адже де ті екологічно чисті продукти, чиста вода?
Концепція є, а конкретика?
За останні два роки робота у сфері поводження з відходами активізувалась — в Криму почали працювати над створенням сміттєпереробної галузі. А кінцевим результатом, в ідеалі, повинно стати будівництво 7 заводів та багатьох маленьких «супутників», де сортуватимуть, перевантажуватимуть та складуватимуть сміття.
І тут теж усе не безхмарно. Вкрай важко вибрати місце під полігон у зв’язку із специфікою кримських грунтів. Із землею також напружена ситуація — вільних ділянок практично немає і земель запасу теж. І з населенням треба вміти працювати, щоб воно потім «на вила» не взяло інвесторів та місцеву владу.
«Сьогодні за дорученням Голови Радміну Криму Анатолія Могильова Міністерство ЖКГ проводить інвентаризацію всіх 28 кримських полігонів ТПВ на предмет відповідності необхідним вимогам. Уже перевірено 14», — розповів Дмитро Воронов, начальник відділу з питань експлуатації житлового фонду та об’єктів благоустрою МінЖКГ Криму. Він пояснив, що після закінчення перевірок місцевим органам влади, де містяться полігони, буде відведено час на усунення проблем на об’єктах. «І тоді ми бачитимемо, хто на тому або на тому етапі не працює», — пояснив Дмитро Воронов.
Він також розповів, що і відомство має вже готові проекти, й інвестори теж пропонують свої. Нині жвава робота ведеться у західному регіоні — Саки, Євпаторія, Роздольне, для якого розроблені дві інвестпропозиції, та у східному регіоні — Феодосія, Судак.
А щоб інвесторам було вигідно працювати, їм пропонують проводити рекультивацію полігонів шляхом відбору газу, а кінцевий продукт продавати. Нині співпрацювати з Кримом у галузі переробки сміття прагнуть представники багатьох іноземних компаній. «Ми маємо бути дуже уважні, вибираючи пропозиції. На перший погляд цікавий проект та хороше устаткування насправді може виявитися небезпечним», — пояснив Дмитро Воронов.
На жаль, у відомстві поки що не змогли конкретизувати, скільки грошей і часу треба, щоб остаточно розв’язати проблеми ТПВ на півострові.
Культуру прищеплювати з дитинства
Ця проблема виникла в Криму не сьогодні, а бажання її позбутися у чиновників, як мокре горить. «Я вже понад 15 років переймаюся цією темою. Час від часу створюються якісь комісії, проводяться перевірки, аналізується ситуація, пишуться доповіді, передвиборні обіцянки, а нічого не змінюється, — з подивом констатує Віктор Тарасенко, президент Кримської академії наук. — У мене виникають думки, що це комусь вигідно».
Є ще одна не менш вагома причина, яка гальмує розв’язання проблеми сміття, — брак послідовності та спадковості в екологічній політиці. У нас постійно приймають якісь концепції, та змінюється влада — і їх забувають, потім приймають нові і знову забувають — і так до безкінечності.
Ще один важливий чинник — виховання громадянського суспільства та екологічної культури у населення. Дітям цю культуру можна прищеплювати починаючи з дитячого садочка у формі цікавих ігор, а для старших класів —показуючи якісь ролики і залучаючи їх до суботників чи екологічних акцій. З дорослими ж складніше. Хоча є непоганий спосіб привчити до культурної поведінки. Вдалим прикладом для цього може слугувати недавнє покарання алуштинця, який у курортному місті створив сміттєзвалище площею 140 кв. м. За таку унікальну експозицію із непотребу місцевий суд, задовольнивши позов прокуратури, змусив заплатити горе-власника смітника 350 тис. гривень. Оце наука!
КОМПЕТЕНТНО
Віктор ТАРАСЕНКО, президент Кримської академії наук:
— Ми щорічно проводимо дослідження, які дають можливість поділити Крим на безпечні та небезпечні, з точки зору екологічних показників, регіони. Чистих територій в Криму не існує. До умовно чистих можна віднести весь гірський та передгірський Крим, бо ця територія менш відвідується, вона охороняється лісниками, або ж має режимне відвідування. Середній рівень забрудненості — це основні курортні території. В сільській місцині на погіршення екоситуації впливають невивезені залишки минулого — отрутохімікати. А до дуже забруднених відносяться промислові території. В першу чергу хімічні підприємства — содовий завод «Титан» та підприємства Керченського регіону. Біля заводу «Титан» ми виявили аномально високі показники забруднення. До речі, провели дослідження разом з медиками Херсонщини, які довели, що південь цієї області, який прилягає до заводу, в 3—5 разів перевищує показники із захворювання на лейкемію, серцево-судинні хвороби.
Федір КІСЕЛЬОВ, головний лікар КРУ «Онкологічний клінічний диспансер»:
