Именно от грамотности составления иска в суд и будет напрямую зависеть решение, которое вынесет судья ...
Справа № 755/14498/14-ц
Провадження № 2/755/4090/14
УХВАЛА
"05" червня 2014 р. м. Київ
Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на вивезення неповнолітніх дітей, -
в с т а н о в и в:
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на вивезення неповнолітніх дітей а.
Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, вважаю, що позовна заява не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Відповідно до ст.1 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави.
За нормою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 119 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява, серед іншого, повинна містити: зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що подаються до заяви.
Як убачається із змісту позовної заяви, предметом спору є надання дозволу позивачу без згоди відповідачки на багаторазове вивезення неповнолітніх дітей за межі України та допущення негайного виконання рішення суду щодо оформлення документів дітей для виїзду за кордон без згоди відповідачки.
Разом з тим, предмет спору носить загальний характер, не містить чіткого визначення держави, до якої позивач має намір вивезти дітей, з метою сприяння їхньому загальному розвитку, позивачем не зазначено, на який проміжок часу він має намір вивезти дітей за межі України, що є порушенням діючого законодавства Україна, яке регулює спірні правовідносини, в тому числі є порушенням Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57 із змінами і доповненнями.
Звертаючись з даним позовом до суду, предметом якого є надання дозволу на вивезення неповнолітніх дітей без згоди матері, позивачем не надано доказів його звернення до відповідачки з вимогою про надання дозволу на вивезення дітей за межі України та доказів відмови відповідачки у задоволенні такої вимоги, тобто до суду не надано доказів врегулювання спору позивачем у позасудовому порядку.
Крім того, зміст позовної заяви не містить посилання на норми діючого законодавства України, якими надано право суду допустити негайне виконання рішення суду щодо оформлення документів на тимчасовий виїзд особи за межі України, ураховуючи відсутність предмету спору в цій частині вимог відносно відповідачки ОСОБА_2, та матеріали позовної заяви не містять доказів наявності останнього, а також доказів відмови відповідних державних органів в оформленні таких документів за наявності підстав.
Відповідно до частини першої ст.26 Цивільного процесуального кодексу України у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.
Відповідно до частини першої ст.35 Цивільного процесуального кодексу України треті особи, які не заявлять самостійних вимог щодо предмету спору, можуть вступати у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін.
Разом з тим, як убачається із змісту позовної заяви, позивачем не залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган, що здійснює захист прав та законних інтересів неповнолітніх дітей, оскільки спірні правовідносини безпосередньо пов'язані з вирішенням прав неповнолітніх дітей, та рішення суду може вплинути на права та обов'язки зазначеної державної установи.
Згідно частини п'ятої ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.
На підставі вищевикладеного, звертаючись з позовом до суду, позивачем не додано доказів, які мають свідчити про те, що ним в повній мірі сплачено судовий збір.
Відповідно до ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року №3674-VI (зі змінами та доповненнями) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Із позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,2 розміру мінімальної заробітної плати. Із позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.
Разом з тим, розмір мінімальної заробітної плати станом на 22.01.2014 року складає 1 128,00 грн. Таким чином, ураховуючи положення ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року №3674-VI (зі змінами та доповненнями), позивачем підлягає до сплати судовий збір у розмірі 243,60 грн.
Так, позивачем долучено до матеріалів позовної заяви ксерокопію квитанції від 30.05.2014 року про сплату судового збору у розмірі 243,60 грн., однак ксерокопія платіжного документу не є доказом на підтвердження сплати особою судового збору у встановленому законом порядку.
При цьому, в позові позивач не зазначає підстави для звільнення його від сплати судового збору у випадках, визначених законодавством, а інших доказів, які мають свідчити про те, що ним в повному обсязі сплачено судовий збір, до позову не долучено.
За нормами ст.121 Цивільного процесуального кодексу України, передбачено наслідки подання позовної заяви, що не відповідає вимогам ст.ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 119, 121 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
у х в а л и в:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на вивезення неповнолітніх дітей залишити без руху, про що повідомити позивачу та надати йому строк для усунення вказаних недоліків до « 12» червня 2014 року, однак який не може перевищувати двох днів з моменту отримання копії ухвали.
Попереджаю, що у разі невиконання вимог суду щодо усунення вказаних недоліків, Ваша заява буде вважатись неподаною та підлягає поверненню.
С у д д я :
