Именно от грамотности составления иска в суд и будет напрямую зависеть решение, которое вынесет судья ...
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/1197/13 Справа № 6/422/342/12 Головуючий у 1 й інстанції - Шавула В.С. Доповідач - Романюк М.М. Категорія 57
УХВАЛА
09 січня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Романюк М. М.,
суддів Котушенко С. П., Петренко І. О.,
при секретарі Горлаковій Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2012 року про виправлення помилки у виконавчих листах у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання недійсним умов кредитного договору, визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
27 вересня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про виправлення помилки у виконавчих листах суду від 19 вересня 2012 року, виданих за рішенням суду від 25 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Укрсоцбанк" про визнання недійсним умов кредитного договору, визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2012 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, заявник подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу про задоволення його вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 липня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ "Укрсоцбанк" про визнання недійсним умов кредитного договору, визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії задоволені частково. 17 вересня 2012 року рішення суду набрало законної сили і 19 вересня 2012 року позивачу були видані виконавчі листи.
26 вересня 2012 року постановами державних виконавців Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції було відмовлено в прийнятті до провадження вищезазначених виконавчих документів та у відкритті виконавчих проваджень з їх примусового виконання, з тих підстав, що у виконавчих листах не зазначений ідентифікаційний номер стягувача.
Згідно із ч.ч. 1, 2, 4 ст. 369 ЦПК України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі. Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 18 ЦПК України у виконавчому документі зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.
Як вбачається з виконавчих листів від 19 вересня 2012 року, виданих позивачу ОСОБА_2, індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача в них не зазначений, що суперечить вимогам чинного законодавства, а тому суд прийшов до хибного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про виправлення помилок у виконавчих листах, допущених при їх оформленні.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції від 05 грудня 2012 року підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 293, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити частково.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2012 року -скасувати і передати питання на новий розгляд суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
