Про скасування податкового повідомлення-рішення - Окружний адміністративний суд міста Києва - Бояринцева М.А.

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2013 року № 826/2634/13-а

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно" звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 24 січня 2013 року № 0000862202.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби необгрунтовано зроблені висновки щодо нікчемності правочинів здійснених за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СВН-Антарекс", оскільки реальність здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом підтверджується необхідними первинними документами. Також позивач зазначає про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно" було позбавлене можливості надати необхідні документи на підтвердження реальності вчинених правочинів, оскільки наказ про проведення перевірки та повідомлення про проведення податковим органом перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно" отримало в день проведення перевірки.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України та зазначив, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби правомірно збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно" відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "СВН-Антарекс", які не підтверджені необхідними первинними документами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

27 грудня 2012 року відповідно до наказу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 21 грудня 2012 року № 2167 та згідно пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "СВН-Антарекс" за період з 1 червня 2012 року по 30 червня 2012 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 27 грудня 2012 року № 1252/22-2/36591039, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно":

- пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 217 335 грн.;

- частини першої статті 203, статей 215, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 Цивільного кодексу України) по правочинам, вчинених з Товариством з обмеженою відповідальністю "СВН-Антарекс".

14 січня 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно" подані заперечення на акт перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 27 грудня 2012 року № 1252/22-2/36591039.

Листом від 21 січня 2013 року за № 2822/10/22.2-10 Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби повідомила директора Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно", що висновки, викладені в акті № 1252/22-2/36591039 про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно" правомірні та такі, що відповідають нормам чинного законодавства.

На підставі складеного акту Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення від 24 січня 2013 року № 0000862202, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно" суму грошового зобов'язання в розмірі 271 669 грн., з якої: за основним платежем - 217 335 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 54 334 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100.

Щодо визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, суд зазначає про наступне.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Так, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено під час розгляду справи, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби при проведенні перевірки зроблений висновок про заниження ТОВ "РМ-Техно" податку на додану вартість, оскільки правочини вчинені в червні 2012 року за участю ТОВ "РМ-Техно" та ТОВ "СВН-Антарекс" не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

До вказаного висновку Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби прийшла на підставі акту Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 3 вересня 2012 року № 1282/2240/36124253 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "СВН-Антарекс" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків з питань взаємовідносин з контрагентами, за рахунок яких ТОВ "СВН-Антарекс" сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит в червні 2012 року, та в зв'язку з тим, що ТОВ "РМ-Техно" не надано податковому органу при проведені перевірки документів на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ "СВН-Антарекс" за період з 1 червня 2012 року по 30 червня 2012 року.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, суд зазначає, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Проте, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Зазначена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 3 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СВН-Антарекс", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно", як покупцем, укладено договір постачання № 0305121, за умовами якого постачальник бере на себе зобов'язання поставити в продовж строку дії цього договору та передати у власність покупця товар, а покупець бере на себе зобов'язання прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах договору.

Згідно пункту 3.2 договору, найменування, асортимент, ціна та кількість товару, що постачаються, вказуються у супроводжувальних документах на товар, а саме: рахунках-фактурах, товарних накладних та/або актах приймання-передачі товарів (виконаних робіт), які є невід'ємною частиною договору.

Згідно рахунків-фактури № 2525 від 12 червня 2012 року, № 2528 від 13 червня 2012 року, № 2529 від 15 червня 2012 року, № 2549 від 18 червня 2012 року, № 2550 від 20 червня 2012 року, № 2580 від 22 червня 2012 року, № 2552 від 25 червня 2012 року, № 2628 від 25 червня 2012 року, № 2572 від 26 червня 2012 року, № 2627 від 27 червня 2012 року та видаткових накладних від 12 червня 2012 року № 834, від 13 червня 2012 року № 837, від 15 червня 2012 року, від 18 червня 2012 року № 863, від 20 червня 2012 року № 864, від 22 червня 2012 року № 888, від 25 червня 2012 року № 930, від 25 червня 2012 року № 870 ТОВ "СВН-Антарекс" поставило ТОВ "РМ-Техно" товар (програмне забезпечення, апаратно-програмний комплекс, ліцензійне програмне забезпечення, програмне забезпечення операційних систем).

На виконання умов договору від 3 травня 2012 року № 0305121 ТОВ "СВН-Антарекс" виписало на користь ТОВ "РМ-Техно" податкові накладні:

- № 58 від 12 червня 2012 року на загальну суму 306 696,18 грн., в тому числі ПДВ - 51 116,03 грн.,

- № 61 від 13 червня 2012 року на загальну суму 40 009,44 грн., в тому числі ПДВ - 6 668,24 грн.,

- № 62 від 15 червня 2012 року на загальну суму 205 063,98 грн., в тому числі ПДВ - 34 177,33 грн.,

- № 87 від 18 червня 2012 року на загальну суму 51 786,96 грн., в тому числі ПДВ - 8 631,16 грн.,

- № 88 від 20 червня 2012 року на загальну суму 185 639,16 грн., в тому числі ПДВ - 30 939,86 грн.,

- № 112 від 22 червня 2012 року на загальну суму 115 302 грн., в тому числі ПДВ - 19 217 грн.,

- № 154 від 25 червня 2012 року на загальну суму 31 579,56 грн., в тому числі ПДВ - 5 263,26 грн.,

- № 94 від 25 червня 2012 року на загальну суму 60 150 грн., в тому числі ПДВ - 10 025 грн.,

- № 98 від 26 червня 2012 року на загальну суму 150 105,36 грн., в тому числі ПДВ - 25 017,56 грн.,

- № 153 від 27 червня 2012 року на загальну суму 31 749,30 грн., в тому числі ПДВ - 5 291,55 грн.,

- № 157 від 27 червня 2012 року на загальну суму 125 929,38 грн., в тому числі ПДВ - 20 988,23 грн.

На підтвердження транспортування товару позивачем надані подорожні листи службового легкового автомобілю та договір найму (оренди) автомобіля від 6 квітня 2010 року, згідно якого ОСОБА_1, як орендодавець, передає ТОВ "РМ-Техно", як орендарю, в строкове володіння і користування автомобіль марки ЗАЗ, модель 110557, реєстраційний номер НОМЕР_2.

На підтвердження використання у власній господарській діяльності та подальшої реалізації придбаного у ТОВ "СВН-Антарекс" товару (програмне забезпечення, апаратно-програмний комплекс, ліцензійне програмне забезпечення, програмне забезпечення операційних систем) позивачем надані договори укладені між ТОВ "РМ-Техно" та ТОВ "С3 Холдинг" (договір постачання № 4 від 4 січня 2012 року), ТОВ "Інтегратор-Телеком" (договір постачання № 1 від 3 січня 2012 року), ТОВ "Аювис" (договір поставки продукції № 15 від 10 січня 2011 року), ПП "Енергосервісне підприємство Енергопро" (договір поставки продукції № 57 від 20 січня 2011 року), ПП "Сімфі-Тек" (договір поставки продукції № 51 від 1 січня 2011 року), ПП "Абітек" (договір поставки продукції № 58 від 4 січня 2011 року), ТОВ "ДС-Альтернатива" (договір постачання № 3 від 24 лютого 2012 року), ПП "Сайт" (договір № 74 від 24 січня 2011 року), ПП "Магеал" (договір поставки продукції № 8 від 31 січня 2011 року), ТОВ "СП-Діалог-Київ" (договір постачання № 61 від 10 січня 2011 року) та первинні документи (видаткові та податкові накладні), складені на виконання зазначених договорів.

Також позивачем надано первинні документи (рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні) на підтвердження реалізації придбаного у ТОВ "СВН-Антарекс" товару ТОВ "МВО", ТОВ "ВС Інвест", ТОВ "Українська Сервісна Компанія", ТОВ "Астерос Україна", ПП "Могос", ТОВ "Компанія "ІКС-КОМП".

В матеріалах справи також містяться довіреності контрагентів позивача на право отримання товару від ТОВ "РМ-Техно" та платіжні доручення на підтвердження сплати контрагентами позивача на користь ТОВ "РМ-Техно" коштів за придбаний товар.

Відносно висновків відповідача викладених в акті перевірки від 27 грудня 2012 року № 1252/22-2/36591039 про те, що правочини вчинені в червні 2012 року за участю ТОВ "РМ-Техно" та ТОВ "СВН-Антарекс" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суд зазначає про наступне.

Як встановлено під час розгляду справи, при проведенні перевірки ТОВ "РМ-Техно" Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби було досліджено акт Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 3 вересня 2012 року № 1282/2240/36124253, в якому зазначено, що згідно АС "Співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України" основним постачальником ТОВ "СВН-Антарекс" в червні 2012 року було ПП "Троянда", проте згідно інформації ГВПМ Державної податкової інспекції у м. Херсоні, колишній керівник ПП "Троянда" Сухар Л.А. зазначив, що між ТОВ "СВН-Антарекс" та ПП "Троянда" протягом 2012 року договори не укладалися, взаємовідносин не відбувалося, відвантаження товарів/послуг та розрахунків не було.

Разом з тим, суд звертає увагу, що акт Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 3 вересня 2012 року № 1282/2240/36124253 не містить інформації про товар, який фактично не придбавався ТОВ "СВН-Антарекс" у ПП "Троянда".

За таких обставин, суд зазначає, що під час розгляду даної адміністративної справи суду не пред'явлено доказів того, що ТОВ "СВН-Антарекс" реалізувало ТОВ "РМ-Техно" саме той товар, який був придбаний у ПП "Троянда".

Разом з тим, представником позивача надано докази на підтвердження використання у власній господарській діяльності отриманого від ТОВ "СВН-Антарекс" товару та отримання прибутку від його реалізації.

При цьому, проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Разом з тим, суд приймає до уваги доводи представника позивача відносно неможливості надання суду для огляду оригіналів первинних документів, складених за результатами господарських взаємовідносин між ТОВ "СВН-Антарекс" та ТОВ "РМ-Техно" за період з 1 червня 2012 року по 30 червня 2012 року, оскільки первинні документи по фінансово-господарській діяльності було передано Прокуратурі міста Києва на виконання ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 7 березня 2013 року у справі № 758/3133/13-к, якою надано дозвіл слідчому СВ ЛУ в метрополітені, підпорядкованому ГУМВС України в місті Києві на тимчасовий доступ до документів ТОВ "РМ-Техно".

Крім того, суд приймає до уваги доводи представника позивача відносно того, що ТОВ "РМ-Техно" було позбавлене можливості надати під час проведення Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби перевірки позивача необхідні документи на підтвердження реальності вчинених правочинів за участю ТОВ "РМ-Техно" та ТОВ "СВН-Антарекс", оскільки наказ про проведення перевірки та повідомлення про проведення податковим органом перевірки ТОВ "РМ-Техно" отримало в день проведення перевірки (27 грудня 2012 року), що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано копії первинних документів, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ "СВН-Антарекс", які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення, висновки відповідача про те, що правочини не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, судом до уваги не приймаються.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

При цьому, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12).

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, суд зазначає, що, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено під час розгляду справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно" є: консультування з питань інформатизації, розроблення стандартного програмного забезпечення, монтаж і установлення електронно-обчислювальних машин та іншого устаткування для оброблення інформації, інші види діяльності у сфері розроблення програмного забезпечення, оброблення даних, діяльність, пов'язана з банками даних, ремонт і технічне обслуговування електронно-обчислювальної техніки, інші види оптової торгівлі, інша діяльність у сфері інформатизації, оптова торгівля офісною технікою та устаткуванням.

Враховуючи наведене, суд зазначає про відповідність господарських взаємовідносин статутній діяльності ТОВ "РМ-Техно".

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту поставки товару, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

З огляду на встановлене, суд зазначає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками операцій з ТОВ "СВН-Антарекс", тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 24 січня 2013 року № 0000862202 визнається протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 24 січня 2013 року № 0000862202.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно" судові витрати у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева