Именно от грамотности составления иска в суд и будет напрямую зависеть решение, которое вынесет судья ...
Єдиний унікальний № 500/3448/14-к
Провадження № 1-кп/500/317/14
У К Р А Ї Н А
ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________________________________________
ВИРОК
Іменем України
19 червня 2014 року м. Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
у складі: головуючого - судді Яковенка І.І.,
за участю: секретаря судового засідання Наконечної В.А.,
прокурора Івахіва М.В.,
захисника ОСОБА_1,
обвинуваченого ОСОБА_2,
потерпілого ОСОБА_3,
розглянувши в місті Ізмаїлі Одеської області у відкритому судовому засіданні в залі суду №3 кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_2, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новосілка Бучацького району Тернопільської області, громадянина України, українця, пенсіонера, інваліда ІІІ групи, із неповною середньою освітою, перебуває в фактичних шлюбних відносинах, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
встановив:
20 квітня 2014 року, приблизно о 18:30 годині, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у дворі будинку АДРЕСА_2, в ході виниклої сварки, на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_3 умисно, з метою спричинення йому тяжких тілесних ушкоджень наніс останньому удар ножем в область живота, чим спричинив ОСОБА_3 колото-різане поранення живота, проникаюче в черевну порожнину, з ушкодженням передньої стінки шлунка, яка згідно висновку експерта № 191 від 13.05.2014 р. відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 повністю визнав себе винним в обсязі пред'явленого йому обвинувачення. В ході судового розгляду він детально розповів про обставини злочину та щиро розкаявся в його вчиненні, не піддавши сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті. Так, обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що 20.04.2014 р. він дав потерпілому ОСОБА_3 50 грн. для повернення боргу та для купівлі вина. ОСОБА_3 повернувся, він спитав його, чи повернув він борг, але він вдарив його в обличчя, від чого він впав. Після цього зайшов в будинок, взяв ніж та вийшов у двір, де вдарив ножем потерпілого в живіт. В той день він перебував у стані сп'яніння.
Цивільний позов прокурора про стягнення з нього на користь держави в особі Ізмаїльської міської ради 3 560,78 грн. в якості відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення визнав, але зазначив, що для нього це є велика сума.
Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини в обсязі пред'явленого йому обвинувачення, а також те, що він не піддавав сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції обвинуваченого, у суду також не виникає сумнівів в добровільності позиції інших учасників судового провадження. У зв'язку з цим, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3, дослідженням висновку судово-медичної експертизи № 191 від 13.05.2014 р., а також дослідженням документів щодо розміру цивільного позову, а також щодо особи обвинуваченого. При цьому судом роз'яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_2 його вина також підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_3, а також даними висновку судово-медичної експертизи № 191 від 13.05.2014 р.
Так, потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що 20.04.2014 р. обвинувачений, що є його сусідом, попросив його сплатити борг за нього та купити вина, дав йому для цього 50 грн. Він сказав йому, що піде пізніше. Після цього обвинувачений заходив до нього та питав, чи віддав він борг, а він вдарив його в обличчя. Після цього обвинувачений ОСОБА_2 пішов та через 5 хвилин повернувся, почав кричати йому та вдарив його ножем в ліву частину живота, від чого він впав та втратив свідомість. ОСОБА_2 йому витрати на лікування не відшкодував, претензій до нього немає.
Згідно даних висновку судово-медичної експертизи № 191 від 13.05.2014 р., ОСОБА_3 завдане проникаюче в черевну порожнину колото-різане поранення живота з пошкодженням передньої стінки шлунка, що завдане колюче-ріжучим предметом типу ножа 20.04.2014 р. Проникаюче поранення живота відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. Постраждалому був ненесений лише один удар ножем в живіт.
Таким чином, аналіз усіх даних, покладених в основу обвинувального акту в сукупності з дослідженими в суді доказами, дозволяє суду прийти до висновку про те, що вказані докази є належними, допустимими та достовірними, а в сукупності вони є достатніми та взаємопов'язаними для постановлення обвинувального вироку.
Тому, суд вважає доведеною винність ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину, та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд у відповідності до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин.
ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується позитивно.
До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_2, суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
До обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_2, суд відносить вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
При призначенні ОСОБА_2 покарання суд також враховує його похилий вік, те, що він є пенсіонером, а також те, що він являється інвалідом ІІІ групи.
З урахуванням вказаних обставин, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що винному ОСОБА_2 необхідно для його виправлення та запобігання нових злочинів призначити покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі в нижніх межах санкції. При цьому суд не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України.
Крім того, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 щиро розкаявся у вчиненні злочину, активно сприяв його розкриттю, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, є особою похилого віку, пенсіонером, а також стан його здоров'я, а саме те що він є інвалідом ІІІ групи, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим суд на підставі ст. 75 КК України вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням, з покладанням обов'язків, передбачених п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.
При вирішенні цивільного позову, пред'явленого прокурором в інтересах держави в особі Ізмаїльської міської ради про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь Ізмаїльської міської ради для перерахування Ізмаїльській міській центральній лікарні 3 560,78 грн. в якості відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення, суд керується положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 1206 ЦК України, відповідно до яких особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
Таким чином, із вказаної норми права випливає, що витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину у зазначеному розміру повинен відшкодувати обвинувачений ОСОБА_2, який вчинив злочин, в результаті якого закладом охорони здоров'я були витрачені кошти на лікування потерпілого, його вина повністю доведена вищенаведеними доказами, які були досліджені судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 завдав потерпілому ОСОБА_3 тяжке тілесне ушкодження, у зв'язку з чим КУ «Ізмаїльська міська центральна лікарня», що є у власності територіальної громади м. Ізмаїл були витрачені кошти на лікування потерпілого розмірі 3 560,78 грн., що підтверджується довідкою КУ «Ізмаїльська міська центральна лікарня» від 23.05.2014 р. №01/08-348.
Тому, враховуючи вказані положення чинного законодавства, а також встановлені судом обставини, зазначений цивільний позов підлягає задоволенню у повному обсязі. Обвинувачений ОСОБА_2 позовну заяву визнав.
В силу ч. 4 ст. 174 КПК України з набранням вироком законної сили слід скасувати накладений на підставі ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.04.2014 р. арешт на ніж, добровільно виданий 23.04.2014 р. ОСОБА_2, та на светр і куртку, які добровільно видані 23.04.2014 р. ОСОБА_4, та вказаний ніж відповідно до п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України слід конфіскувати, як знаряддя злочину, а светр і куртку відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України слід повернути законному володільцю - потерпілому ОСОБА_3
Судом встановлено, що ОСОБА_2 у даному кримінальному провадженні не затримувався та під вартою не тримався, ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.04.2014 р. відносно нього був застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 22 червня 2014 року. Суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_2 залишити без змін у вигляді домашнього арешту, продовживши строк його застосування до набрання вироком законної сили.
Керуючись ст. ст. 369 - 371, 373 - 375 КПК України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України, та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на п'ять років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання з випробуванням строком на три роки.
В силу ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки, що передбачені п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та/або роботи;
Іспитовий строк ОСОБА_2 обчислювати з моменту проголошення вироку, а саме з 19 червня 2014 року.
Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін - у вигляді домашнього арешту, продовживши його дію до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Ізмаїльської міської ради задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1) на користь держави в особі Ізмаїльської міської ради (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, просп. Суворова, 62, р/р 30411544700014 КБК 24060300, код ОКПО банка 37977316, МФО 828011, банк ГУДКСУ в Ізмаїльському районі) для перерахування комунальному закладу «Ізмаїльська міська центральна лікарня» (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, просп. Суворова, 68, банк УДКСУ в Ізмаїльському районі, р/р 35418002086536, ОКПО 38407277, МФО 828011) 3 560,78 грн. (три тисячі п'ятсот шістдесят гривень 78 коп.) в якості відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину.
З набранням вироком законної сили скасувати накладений на підставі ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.04.2014 р. арешт на ніж, добровільно виданий 23.04.2014 р. ОСОБА_2, та на светр і куртку, які добровільно видані 23.04.2014 р. ОСОБА_4, та вказаний ніж - конфіскувати, а светр і куртку - повернути законному володільцю - потерпілому ОСОБА_3
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Апеляційним судом Одеської області.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.
СУДДЯ
Ізмаїльського міськрайонного суду І.І. Яковенко
