95 років тому в Черкасах офіційно відкрито обласний краєзнавчий музей
Як розповіла його директор Алла Кушнір, заклад бере свій початок ще з дореволюційних часів. Першим же директором уже в радянську добу був невтомний дослідник Шевченкового краю Дмитро Бочков, який перебував на посаді до 1935 року. Цікаво, що жителі міста брали активну участь у створенні музейної експозиції. Саме черкащани принесли цінні експонати, що доповнили реквізовані після революції цінності з панських маєтків Бобринських, Балашових, Браницьких, Лопухіних, Кантакузен-Сперанських, військові реліквії Орловського й Брянського полків із полкової церкви.
Уже через кілька місяців після створення закладу його фонди налічували 15 тисяч різних предметів (творів образотворчого мистецтва, монет, військових нагород, прапорів, коштовних прикрас). А бібліотека музею мала майже 13 тисяч видань, подекуди унікальних.
Під час евакуації на початку війни чимало експонатів, на жаль, було втрачено. Історія, яку спільними зусиллями пише колектив музею-ювіляра, зберегла імена багатьох людей, котрі самовіддано взялися за відбудову приміщення, що постраждало від бомбування. Під керівництвом директора Всеволода Семашка 10 працівників музею, щойно Черкаси в грудні 1943-го були визволені від окупантів, толокою почали відроджувати улюблене дітище, щоб уже 1944 року, першим у визволених районах України, запросити у свої зали відвідувачів…
У 1985-му обласний краєзнавчий музей справив входини у новому чудовому приміщенні, яке білою чайкою виросло на високій дніпровській кручі. Згодом весь колектив архітекторів був удостоєний Державної премії імені Тараса Шевченка. А в черкасців з того часу з’явилася ще одна підстава пишатися рідним містом.
Нині обласний краєзнавчий музей — це своєрідний університет знань з історії, всесвітньої і вітчизняної. До його складу входить низка філіалів, зокрема Музей «Кобзаря», робочий кабінет Василя Симоненка, Мліївський музей родини Симиренків, Музей історії села Старосілля Городищенського району, а також Музей-садиба В’ячеслава Чорновола у селі Вільховець Звенигородського району. Головний заклад приймає щороку майже 200 тисяч відвідувачів з усього світу. Тут ведеться велика науково-дослідницька робота, її результати — нові історичні розвідки, оновлені експозиції, поява цінних експонатів.
Науковці (зліва направо) Людмила Риндіна, Олена Шевчук та Валентина Мухова задоволені новим поповненням цінних експонатів. Фото Олега ГАНІНА
Як розповіла заступник директора з науково-просвітницької та виставкової роботи заслужений працівник культури України Тетяна Кайдалова, в умовах утвердження державності робота обласного музею набула якісно нового змісту. Тематична спрямованість експозиції та форми науково-просвітницької роботи музею відіграють все більшу роль як дієвий засіб громадянсько-патріотичного виховання. Враховуючи всезростаючі потреби молоді у пізнанні правдивої історії нашої Батьківщини, суті і причин ще зовсім недавнього замовчування або викривлення багатьох фактів, подій, життя та діяльності історичних осіб, наукові працівники музею ретельно досліджують теми, які раніше не висвітлювалися, готують нові лекції, екскурсії, цикли занять, бесід, вечорів, музейних уроків, пересувних музейних виставок, які значно розширили систему заходів для учнівської та студентської молоді. Великий емоційний вплив на учнів та молодь мають лекції та тематичні екскурсії, зокрема про трагедію Голодомору 1932—1933 років в Україні, роль Холодноярської республіки в національно-визвольних змаганнях 1917—1922 років, розповіді про життя та діяльність Героя України В’ячеслава Чорновола.
Маючи унікальну етнографічну колекцію, наукові працівники музею допомагають дошкільникам, учням та студентам у вивченні духовної спадщини та традицій нашого народу. Значне місце в науково-просвітницькій діяльності музею займають виїзні форми роботи, для яких наукові працівники використовують унікальні музейні колекції. Тематика цих заходів дає можливість задовольняти різноманітні пізнавальні інтереси, залучати до спілкування з музейними реліквіями велику кількість відвідувачів різних вікових категорій, особливо молодь. Музейні працівники часто відвідують дитячі дошкільні заклади, школи, трудові колективи, де проводять тематичні заняття, зустрічі з цікавими людьми, читають лекції, демонструють пересувні музейні виставки тощо.