МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Про необов'язковість видачі авансу та звітування за витраченими власними коштами

Міністерство доходів і зборів України на лист Товариства з обмеженою відповідальністю [...] від 29.03.2012 № 121 щодо надання роз'яснення стосовно деяких проблемних питань застосування норм Податкового кодексу України( 2755-17 ) повідомляє таке.

Пунктом 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України( 2755-17 ) (далі — ПКУ) передбачено оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 року № 98( 98-2011-п ) (далі — Постанова № 98). На виконання п. 12 Постанови № 98 наказом Міністерства фінансів України від 17.03.2011 № 362( z0410-11 ) змінено редакцію Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон( z0218-98 ), затверджену наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. № 59 (далі — Інструкція).

Зазначена Інструкція є обов'язковою для органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів.

Тобто бюджетне підприємство перед направленням працівників у відрядження обов'язково має видати їм аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати (п. 5 розділу першого та п. 11 розділу другого Інструкції № 59).

Такого обов'язку для небюджетних підприємств нормативні документи не встановлюють. Статтею 121 Кодексу законів про працю України( 322-08 ) передбачено лише обов'язок підприємства відшкодувати понесені працівником у відрядженні витрати. Тобто працівник у відрядженні може нести витрати за рахунок власних коштів. А після повернення з відрядження підприємство має відшкодувати відповідні витрати.

Водночас небюджетні підприємства можуть закріпити обов'язок видавати аванс у власному положенні про відрядження. Такий обов'язок може встановлюватися також наказами про відрядження.

Таким чином, інші підприємства та організації даний документ можуть використовувати як допоміжний (довідковий).

Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний надати (згідно з Інструкцією) звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, за формою( z2185-12 ), затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 05.12.2012 № 1276 "Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання" (далі — Порядок 1276), при цьому головною умовою відшкодування витрат на відрядження є наявність оригіналів документів, що підтверджують вартість таких витрат (квитки, квитанції, чеки, розрахунки тощо).

Тобто працівнику, який витратив власні кошти на відрядження, у разі подання звіту про використання коштів на відрядження згідно з Порядком № 1276( z2185-12 ) та відповідних документів, що підтверджують вартість понесених витрат, відшкодовуються витрати на відрядження.

Таким чином, незалежно від того, видавався аванс на відрядження, чи витрати під час відрядження здійснювались за власні кошти, працівник підприємства зобов'язаний подати звіт про використані кошти, видані на відрядження або під звіт, у терміни, встановлені пп. 170.9 ст. 170 ПКУ( 2755-17 ).

З питання терміну подання працівником звіту про витрачені кошти під час відрядження, зняті з корпоративної платіжної карти підприємства, то повідомляємо наступне.

Дія п. 170.9 ст. 170 ПКУ поширюється також на витрати, пов'язані з відрядженнями чи використанням деяких цивільно-правових дій, що були оплачені з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або іменних чеків, інших платіжних документів, з урахуванням таких особливостей:

а) у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа — платник податку отримав готівку з застосуванням платіжних карток, він подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження;

б) у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа — платник податку застосував платіжні картки для повернення розрахунків у безготівковій формі, а строк подання платником податку звіту про використання виданих на відрядження коштів не перевищує 10 банківських днів, за наявності поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може його продовжити до 20 банківських днів (до з'ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).

Пунктом 2.12 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні( z0040-05 ), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (далі — Положення), визначено, що фізичні особи — довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом з підтвердними документами в установлені строки і в порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

Отже, якщо під час службових відряджень відряджена особа отримала готівку із застосуванням платіжних карток, у тому числі з використанням особистого спеціального платіжного засобу, він подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження.

Перший заступник Міністра

С. Д. Дериволков