ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

Про розгляд листа

Державна податкова служба України розглянула лист <…> стосовно включення до вартості заборгованості, на яку покупець повинен зменшити витрати, трьох відсотків річних та інфляційних витрат і повідомляє.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України( 435-15 ) (далі — ЦК)).

Боржник, який не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, вважається таким, що прострочив зобов'язання (ст. 612 ЦК( 435-15 )).

Статтею 624 ЦК( 435-15 ) встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Відповідно до ст. 549 ЦК( 435-15 ) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 ЦК( 435-15 ) боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поняття індексу інфляції передбачено Інструкцією про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України ( z0032-08 ), затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27 грудня 2007 р. № 480, із змінами та доповненнями.

Отже, інфляційні та три відсотки річних є штрафом за прострочення виконання грошового зобов'язання, які обчислюються у відсотках від суми невиконаного зобов'язання відповідно до ст. 549 ЦК( 435-15 ).

Згідно п. 137.21 ст. 137 Кодексу( 2755-17 ) якщо позичальник (дебітор) затримує сплату процентів (комісійних), кредитор урегульовує таку заборгованість згідно з пунктом 159.1 статті 159 Кодексу.

Платник податку — покупець зобов'язаний зменшити витрати на вартість заборгованості, визнану судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає день набрання законної сили рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису (пп. 159.1.2 п. 159.1 ст. 159 Кодексу ( 2755-17 )).

Згідно з пп. 139.1.11 п. 139.1 ст. 139 Кодексу( 2755-17 ) не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, зокрема суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податку.

Виходячи з вищевикладеного, три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати не включаються до вартості заборгованості, оскільки вони є штрафом і підпадають під дію пп. 139.1.11 п. 139.1 ст. 139 Кодексу ( 2755-17 ).

Заступник Голови

А. П. Ігнатов

{Текст взято з сайту Державної податкової служби України http://www.sts.gov.ua/}