На «гачку» — вся еліта?

Вперше за багато років ситуація з рибогосподарською діяльністю на буковинських ставках опинилася у центрі уваги обласної влади

І без того мутне дзеркало статистики взагалі стає непроглядно темним, коли йдеться про рибні запаси Буковини. На глибокому дні поховані відповіді на досить важливі для економіки області питання: скільки у нас риби, якої саме, наскільки ефективно використовуємо свій чималий водний фонд і який економічно-соціальний зиск отримує область і кожний її район з рибництва, котре за потенціалом є однією з найважливіших галузей економіки краю.

Спочатку зносить «дах», а потім — греблю

Буковинські ставки мають статус об’єктів загальнодержавного значення, оскільки створені на транскордонних річках — Пруті, Сереті, Черемоші. Від імені держави ними розпоряджаються сільські ради та (якщо водойма за межами населеного пункту чи наповнюється з великих річок та їх приток) райдержадміністрації.

При цьому розпорядники цілковито нехтують тим фактом, що практично всі ставки побудовані як протиерозійні, їх головне завдання — акумулювати надмірну кількість води, у тому числі — регулювати повеневий фон. «На більшості водних об’єктів не працюють підйомні механізми затворів, окремі з них заварені, що не дає змоги при інтенсивному наповненні водойм своєчасно проводити скиди паводкового стоку, — з року у рік безпорадно зазначає у своїх довідках Дністровсько-Прутське басейнове управління водних ресурсів. — Як наслідок, інтенсивний потік води рве самі гідротехнічні споруди і руйнує ставки. Аварійна система водовипусків потребує негайної реконструкції».

Проте усі 617 ставків віддані в користування задля розведення у них риби — в договорах оренди регулювання стоку води не обумовлено. Тож катастрофічні затоплення міст і сіл краю під час повеней великою мірою на совісті голів сільських рад та РДА. Але ніхто з них ніколи не поніс за це жодної відповідальності.

Можливо, рибний бізнес настільки вигідний для місцевих бюджетів, що надходження з нього з лишком перекривають усі повеневі збитки? Статистика свідчить про протилежне. За офіційними даними, торік вилов риби з усіх ставків склав 525 тонн. З них 300 тонн дав «Чернівецький рибокомбінат», 98 тонн — форелеве фермерське господарство «Ішхан». Тож значна частина рибного бізнесу на ставках області цілковито занедбана і перебуває у глибокій «тіні».

Затоплення міст і сіл краю під час повеней великою мірою на совісті місцевих чиновників. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ

Тариф із повітря

При мінімальній середній рибопродуктивності у 5 ц/га загальний річний вилов риби на орендованих ставках повинен становити 2,7 тис. тонн, тобто у п’ять разів більше, ніж показує статистика. Вірогідніше, маємо справу не лише з неефективним використанням ставкового фонду області, а й із зумисним приховуванням керівниками ставкових господарств (за мовчазної згоди розпорядників ставків) реальних обсягів реалізації отриманої товарної продукції, відповідно, і надходжень з того.

Проте, схоже, крига у ставковому господарстві області нарешті скресла: ситуацією всерйоз зацікавилися в облдержадміністрації. З’ясувалося, зокрема, що ставкове рибництво здійснюється із порушеннями чинного законодавства, оскільки отримання договору оренди на землі водного фонду не надає права на здійснення рибогосподарської діяльності на водних об’єктах загальнодержавного значення. У більшості ж укладених орендних договорів питання організації риборозведення взагалі не висвітлені. Окрім того, дуже низька культура риборозведення. Користувачі водних об’єктів переважно необізнані у питанні, за яке взялися, й віддають його на відкуп таким самим «спеціалістам», які не знають чим зарибнити, як утримувати ставок.

Для початку в облдержадміністрації створили комісію з перевірки експлуатації ставкового фонду та його інвентаризації.

— Це важливий крок влади, з яким питання розвитку рибництва отримало нарешті поштовх до комплексного вирішення, — каже головний іхтіолог Державного управління рибоохорони та регулювання рибальства в Чернівецькій області Руслан Беженар. — Дуже важливо також упорядкувати в галузі облік і звітність. Бо нині відсутня цілісна картина щодо спеціального використання живих водних ресурсів області. Усе через те, що користувачі об’єктів риборозведення, а це — фізичні особи, не подають до органів рибоохорони жодної інформації про свою роботу, хоча, відповідно до галузевих інструкцій та інших нормативно-правових актів, така інформація має надходити спочатку до нас, а потім вже — до органів статистики.

— Руслане Васильовичу, у вашого відомства достатньо повноважень, щоб вивести на чисту воду нині занедбане в усіх відношеннях рибництво? — запитую.

— Повноваження справді чималі. Останнім часом ухвалено низку законодавчих документів, які більш конкретно регламентують обов’язки та права користувачів і контролюючих органів у сфері риборозведення.

Проте реальних можливостей таки бракує. Спробуйте для початку виловити самого орендаря ставка. Багато разів вирушав на такі пошуки, важкі і марні. Бо в орендаря є сто і одна причина не потрапляти нам на очі. Адже, щоб мати зі ставка зиск, не обов’язково обтяжувати себе риборозведенням. Завжди є охочі там порибалити. І ось орендарі на рівному місці розвели дуже прибутковий бізнес — за довільно встановленою і, зрозуміло, ніде не зафіксованою таксою, від 50 до 200 грн за добу зможете посидіти на березі з вудочкою. За місяць з одного найменшого ставка набігає понад 15 тис. грн чистого (в сенсі — звільненого від будь-яких податків) прибутку. А з усіх ставків?

— Одразу виникає запитання: що кажуть з цього приводу податківці?

— Мене більше хвилює, що каже, точніше — що робить орендодавець, який повинен ефективно розпоряджатися народною власністю. Належного контролю з боку розпорядників ставкового фонду за використанням довіреного їм державного майна наразі не видно. Нашим ставкам бракує справжнього господаря. В результаті — у мінусі вся область. Не лише економічно, а й екологічно, бо погіршується іхтіопаразитологічна ситуація.

Рибу — у професійні руки!

В області майже 90 водойм площею понад 10 га. Доведено, що на таких великих водних плесах при раціональному їх використанні річна рибопродуктивність досягає 30 ц/га. Там можна створити спеціальні, повноцінні рибногосподарські структури, а також здійснювати на них спортивне й любительське рибальство, попередньо створивши для цього усі необхідні умови. Одне слово, аби було бажання у керівників районів розвивати у себе рибництво.

— У районах ніхто не зацікавлений наводити порядок у ставковому господарстві, — переконаний екс-голова обласного представництва Держкомрибгоспу, а нині — заступник директора національного природного парку «Хотинський» Ярослав Когутяк. — Свого часу саме керівники райдержадміністрацій, зокрема Сокирянського, Заставнівського районів, зробили все можливе, аби забрати під себе надзвичайно потужні за рибопродуктивністю ставки, на яких тоді легально, прозоро, ефективно господарювало єдине в області спеціалізоване державне підприємство «Чернівецький рибокомбінат». Що з тих ставків стало і хто за це відповів? — риторично запитує він.

— Але чому розпорядники ставків не контролюють орендарів? — уточнюю.

— А як можна контролювати, тим більше — притягати до відповідальності самих себе, своїх родичів, добрих друзів? Поцікавтеся прізвищами тих, хто орендує ставковий фонд, і враз зачепите «на гачок» увесь районний «бомонд»: колишніх, а подекуди і нинішніх голів і співробітників РДА, працівників правоохоронних органів. Тому голови райдержадміністрацій і не поспішають віддавати водойми в професійні руки, щоб риба у ставках підлягала обліку і щоб об’єкти галузі рибництва слугували розширенню податкової бази й наповненню місцевих бюджетів.

Хоча потенціал у галузі насправді величезний. У 2008 році Держкомрибгосп відрапортував, причому цілком реальними цифрами, про збільшення у країні відразу в кілька разів кількості рибної продукції. Для цього не треба було створювати нові виробничі активи, удосконалювати технології. Було достатньо, щоб усі обласні управління з’ясували більш-менш реальну на той час картину вилову риби, у тому числі із закритих водойм.

ЦИФРИ І ФАКТИ

♦Найменша з усіх областей — Чернівецька — посідає четверте місце в країні за водозабезпеченістю.

♦ Область має 1185 ставків, 70 копанок і 4 водосховища загальною площею 19294,2 га та 17 озер площею 57,33 га.

♦ Загальний об’єм водних ресурсів сягає 10 км3, а площа водного плеса — 18,6 тис. га, що становить 2,3% території області.

♦ Найпопулярнішими видами риби у буковинських ставках є короп, товстолобик, білий амур і карась.

ПРЯМА МОВА

Микола ОЛЕКСЮК, начальник Головного управління агропромислового розвитку Чернівецької ОДА:

— Причиною низьких показників рибокористування на ставках області є ціла низка негативних факторів, проаналізованих спеціалістами нашого управління і над усуненням яких наразі працюємо. Серед них — відсутність роботи з боку орендарів над фінансово-економічними складовими процесу вирощування риби: рентабельністю, собівартістю посадкового матеріалу і товарної риби. Бо немає кваліфікованих рибоводів, а звідси й пізнє, неповне, неякісне зариблення без урахування кормової бази, недостатня годівля риби, недотримання гідротехнічного режиму.