Про зміну ідеальних часток в домоволодінні - Апеляційний суд Дніпропетровської області - Демченко Е.Л.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №22-ц/774/5578/13 Головуючий 1-ої інстанції - Новік Л.М.

Категорія - 6 Доповідач - Демченко Е.Л.

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Волошина М.П.

при секретарі - Качур Л.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи - Синельниківська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Новогнідська сільська рада Синельниківського району Дніпропетровської області, комунальне підприємство «Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації», інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Дніпропетровській області, про зміну ідеальних часток в домоволодінні, стягнення компенсації вартості нерухомого майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи - Синельниківська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, комунальне підприємство «Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання права власності на самочинно побудоване нерухоме майно, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зміну ідеальних часток в домоволодінні, стягнення компенсації вартості нерухомого майна, мотивуючи тим, що 24 грудня 2002 року був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_1, відповідно до якого ОСОБА_7 продав, а він та відповідачі придбали земельну ділянку площею 0,33 га в рівних частках.

Також 24 грудня 2002 року був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_2, відповідно до якого ОСОБА_7 продав, а він і відповідачі придбали земельну ділянку площею 0,05 га в рівних частках.

В цей же день, 24 грудня 2002 року, був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_2, відповідно до якого ОСОБА_7 продав, а він та відповідачі придбали земельну ділянку площею 0,24 га в рівних частках.

Крім того, 24 грудня 2002 року був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_3, відповідно до якого ОСОБА_7 продав, а він та відповідачі придбали земельну ділянку площею 0,25 га в рівних частках.

18 березня 2003 року був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_4, відповідно до якого ОСОБА_8 продав, а він та відповідачі придбали земельну ділянку площею 0,25 га в рівних частках.

24 грудня 2002 року був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, відповідно до якого ОСОБА_7 продав, а він та відповідачі придбали житловий будинок в рівних частках.

Зазначав, що починаючи з 2003 року, за згодою співвласників, а саме ОСОБА_2, ОСОБА_3, ним за власні кошти були розпочаті реконструкція та переобладнання житлового будинку АДРЕСА_1 та будівництво житлових будинків на земельних ділянка в АДРЕСА_2,НОМЕР_1,НОМЕР_2. Вказане будівництво відбувалося на підставі погоджень з органами державної влади та їх службами. З початку будівництвам відповідачі усунулися від участі у будівництві.

Посилаючись на те, що вартість домоволодіння була суттєво збільшена за рахунок його особистих коштів та особистого вкладу, що він повністю самостійно сплачував витрати на утримання спільного майна, що протягом 2003-2009 року між ним та відповідачами складався певний порядок користування домоволодінням, просить визнати за ним право власності на 82/100 частин житлового будинку з житловою мансардою та котельною, яке входить до складу домоволодіння АДРЕСА_1; визнати за ним право власності на самочинно побудовані будівлі та споруди, які входять до складу домоволодіння АДРЕСА_1; усунути перешкоди в здійсненні йому права власності на домоволодіння НОМЕР_3 шляхом його вселення в це домоволодіння; визнати за ним право власності на 1/2 частину самочинно побудованих домоволодінь НОМЕР_4,АДРЕСА_3; стягнути з відповідачів на його користь компенсацію вартості 1/2 частини домоволодіння НОМЕР_4,НОМЕР_1 в розмірі 566.507 грн.; визнати за ним право власності на 1/2 частину самочинно побудованого домоволодіння АДРЕСА_4; стягнути з відповідачів на його користь компенсацію вартості 1/2 частини домоволодіння НОМЕР_2 в розмірі 251.342 грн.

У липні 2010 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинно побудоване нерухоме майно, мотивуючи тим, що 24 грудня 2002 року був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_1, відповідно до якого ОСОБА_7 продав, а вони та ОСОБА_1 придбали земельну ділянку площею 0,33 га в рівних частках.

Також 24 грудня 2002 року був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_2, відповідно до якого ОСОБА_7 продав, а вони та ОСОБА_1 придбали земельну ділянку площею 0,05 га в рівних частках.

В цей же день, 24 грудня 2002 року, був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_2, відповідно до якого ОСОБА_7 продав, а вони та ОСОБА_1 придбали земельну ділянку площею 0,24 га в рівних частках.

Крім того, 24 грудня 2002 року був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_3, відповідно до якого ОСОБА_7 продав, а вони та ОСОБА_1 придбали земельну ділянку площею 0,25 га в рівних частках.

18 березня 2003 року був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_4, відповідно до якого ОСОБА_8 продав, а вони та ОСОБА_1 придбали земельну ділянку площею 0,25 га в рівних частках.

24 грудня 2002 року був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, відповідно до якого ОСОБА_7 продав, а вони та ОСОБА_1 придбали житловий будинок в рівних частках.

Зазначали, що з 2003 року вони разом з ОСОБА_1 за спільною згодою співвласників спільною працею почали будівництво на придбаних земельних ділянках. У зв'язку з необхідністю активізувати будівництво, 16 січня 2007 року ОСОБА_9 отримав в ЗАТ «Перший Український Народний Банк» кредит у розмірі 1.700.000 грн. В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитом були укладені договори поруки з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та договір іпотеки нерухомого майна, який належить їм на праві спільної власності.

Посилаючись на те, що спірне нерухоме майно будувалось і використовувалось трьома співвласниками на їх спільних земельних ділянках, а тому просять визнати право власності на самочинно побудоване, добудоване та перебудоване нерухоме майно по АДРЕСА_1 за ними та ОСОБА_1 по 1/3 частці кожному; визнати право на самочинно побудоване нерухоме майно по АДРЕСА_2 за ними та ОСОБА_1 по 1/3 частці кожному; визнати право власності на самочинно побудоване нерухоме майно по АДРЕСА_3 за ними та ОСОБА_1 по 1/3 частці кожному; визнати право власності на самочинно побудоване нерухоме майно по АДРЕСА_4 по 1/3 частці кожному. Виділити їм в натурі по 1/3 частині домоволодінь та земельних ділянок, які розташовані по АДРЕСА_1,НОМЕР_4,НОМЕР_1,АДРЕСА_4.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2010 року зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинно побудоване нерухоме майно було об'єднано з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зміну ідеальних часток в домоволодінні, стягнення компенсації вартості нерухомого майна.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Синельниківського міськрайонного суду від 11 березня 2013 року та ухвалення нового рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, зазначаючи, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального й процесуального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 ставлять питання про скасування рішення Синельниківського міськрайонного суду від 11 березня 2013 року в частині відмови їм в позові та ухвалення в цій частині нового рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги, зазначаючи, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального й процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено судом і це вбачається з матеріалів справи, що 24 грудня 2002 року був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_1 та посвідчений Другою синельниківською державною нотаріальною конторою, відповідно до якого ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 придбали земельну ділянку площею 0,33 га в рівних частках.

Також 24 грудня 2002 року був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_2 та посвідчений Другою синельниківською державною нотаріальною конторою, відповідно до якого ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 придбали земельну ділянку площею 0,05 га в рівних частках.

В цей же день, 24 грудня 2002 року, був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_2 та посвідчений Другою синельниківською державною нотаріальною конторою, відповідно до якого ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 придбали земельну ділянку площею 0,24 га в рівних частках.

Крім того, 24 грудня 2002 року був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_3 та посвідчений Другою синельниківською державною нотаріальною конторою, відповідно до якого ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 придбали земельну ділянку площею 0,25 га в рівних частках.

18 березня 2003 року був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_4 та посвідчений Другою синельниківською державною нотаріальною конторою, відповідно до якого ОСОБА_8 продав, а ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 придбали земельну ділянку площею 0,25 га в рівних частках.

24 грудня 2002 року був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 та посвідчений Другою синельниківською державною нотаріальною конторою, відповідно до якого ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 придбали житловий будинок в рівних частках.

З 2003 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 без належного дозволу та проекту, самочинно, на належних їм на праві власності земельних ділянках перебудували і перепланували домоволодіння АДРЕСА_1 та побудували будівлі по АДРЕСА_2,НОМЕР_1,НОМЕР_2 в с.Суха Калина Синельниківського району Дніпропетровської області.

Статтею 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда,інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна,не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.4 постанови «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30 березня 2012 №6 під час розгляду справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, визначені у главі 24 ЦК кодексу України, зокрема із правочинів.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації - з моменту прийняття його до експлуатації; коли ж право власності на нерухоме відповідно до закону підлягає державній реєстрації - з моменту такої реєстрації. У разі необхідності право власності на незавершене будівництво, за наявності визначених законом умов, може бути зареєстровано органом, який здійснює державну реєстрацію нерухомого майна (ст.331 ЦК). З такого ж моменту виникає право власності на перероблену річ, створену з використанням іншої речі (матеріалу).

Умови і порядок переобладнання, перебудови, перепланування будинків, жилих і нежилих приміщень у житлових будинках встановлені Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76.

Згідно з пунктом 1.4.1 цього наказу переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих приміщень у будинках дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої ради. Цими ж правилами надається визначення таких понять, як переобладнання і перепланування.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про основи містобудування» будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад (або відповідних виконавчих органів у разі делегування їм таких повноважень). Крім того, необхідним є також дозвіл на виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших об'єктів, розширення і технічного переоснащення, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», якою відповідно до ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» затверджено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, зазначено, що прийняття в експлуатацію об'єктів, які належать до I-III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Законом України «Про планування і забудову територій» визначено, що будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам; закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 357 ЦК України визначено, що співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Відповідно до вимог ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової компенсації або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Посилання апеляційних скарг на сертифікати відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки дані сертифікати є підставою для прийняття зазначених в них будівель в експлуатацію.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційних скаргах доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: