Именно от грамотности составления иска в суд и будет напрямую зависеть решение, которое вынесет судья ...
Майбутнє матимуть лише ті громади, які вже сьогодні наполегливо переймаються проблемами екологічної збалансованості
«І коли зрубають останнє дерево, і висохне остання крапля води, ти зрозумієш, що гроші їсти не можна» — ця індійська мудрість дуже влучно передає значення Природи для людей, необхідність її захисту, нагальність обережного поводження із довкіллям, яке є середовищем нашого життя на планеті, в країні, у кожному місті, селищі, селі.
З огляду на це довкільні аспекти є визначальними чинниками сталості, коли йдеться про регіональний економічний розвиток територій. Бо, за визначенням фахівців, сталість (збалансованість) означає, що людська діяльність, яка спрямована на задоволення потреб та забезпечення якості життя, має бути гармонізована з продуктивністю та асиміляційною ємністю природного довкілля, а їх перевищення призводить до руйнування і знищення природного середовища існування та розвитку людських спільнот.
Кукурікнули, а сонце не зійшло
Багато хто бачив цю вражаючу картинку в ЗМІ: на місці, де ще півсотні літ тому котив свої хвилі Арал, сьогодні вкрита верблюжими колючками пустеля, на якій подекуди можна зачепитися очима за іржавий, випалений вітрами і сонцем човен.
Не менш убивчі цифри і факти тотального знищення «легенів» української столиці за останнє десятиріччя. Ось лише за одну ніч наприкінці цьогорічного жовтня впали долі кілька сотень столітніх сосен у приміській Биківні, а винних, подейкують, шукають і досі. В Бердянську обласна влада без громадського обговорення і думки екологів розпорядилася започаткувати спорудження приватних котеджів на морському березі. У Чернігові заповідне урочище перетворили на величезний смітник…
Тривоги в суспільстві додала й остання на часі новина: видобуток сланцевого газу на Донеччині та Львівщині може призвести до екологічного лиха, тож вітчизняні вчені наполягають на фаховій експертизі проектів, тендер на здійснення яких виграли дві зарубіжні компанії.
Ці та інші результати бездарного господарювання, брак належного прогнозування його наслідків зазвичай завершуються екологічними кризами. Як можна протистояти цьому? Відповідь доволі проста: кожна стратегічна ініціатива, кожен великий і малий проект мають обов’язково враховувати екологічні пріоритети і вимоги.
До інструментів екологічного оцінювання у процесах стратегічного планування розвитку територій фахівці зараховують стратегічну екологічну оцінку, екологічну експертизу, оцінку впливу на навколишнє середовище та екологічний аудит.
Вісім років тому в нашій країні за підтримки Європейської екологічної комісії був реалізований проект «Просування та розвиток потенціалу Стратегічної екологічної оцінки (СЕО)». В результаті проекту з’явилася відповідна Національна стратегія. Та міжнародний правовий акт — Протокол про стратегічну екологічну оцінку
(до речі, підписаний у Києві 2003 року під час конференції міністрів «Довкілля для Європи) — досі не ратифіковано. Тож потрібна справа призупинилася, а сама ідея пріоритетності стратегічної екологічної оцінки, за словами вітчизняних екологів, не набула належного суспільного звучання.
Істотною вадою вітчизняного стратегічного планування був і залишається донині брак моніторингу виконання запланованих заходів з охорони довкілля. Ось і виходить, що ні місцева влада, ні громадські інституції не можуть достеменно сказати, якого прогресу досягнуто в реалізації того чи того завдання та чи дотримувалися при цьому виконавці визначальних принципів Стратегічної екологічної оцінки. Така байдужість зазвичай зводить нанівець будь-які спроби територіальних громад природоохоронного значення.
Рятувальники Биківнянського лісу під Києвом принесли правоохоронцям знаряддя злочину. Фото з сайту unn.com.ua
Чи відмиємо Дніпро та Дністер?
Ми спробували побіжно зробити екоаудит комплексної програми «Будуємо нову Черкащину» на 2011—2015 роки. На перше місце автори поставили розвиток реального сектору економіки, сільське господарство, оновлення транспортної інфраструктури. За кращими радянськими традиціями, головним завданням цього документа з-поміж інших визначені будівництво молочнотоварного комплексу на 1000 голів та спорудження свинокомплексу на 100 тисяч голів, зведення ливарного заводу, промислового майданчика з видобутку сірого граніту та зварювального комплексу для випуску автомобілів.
Тобто йдеться про додаткове антропогенне навантаження на землю, воду, повітря, жителів краю. А ось щодо конкретних заходів з охорони і збереження здорового довкілля, то вони аж занадто скромні. Це будівництво трьох сміттєпереробних заводів та встановлення сортувальних контейнерів, розробка та реалізація державної екологічної програми «Чистий Дніпро». І ще два неконкретних пункти: «Організація благоустрою парків і скверів» та «Виконання програми «Питна вода Черкащини».
Не можна вважати достатньою екологічну складову Стратегії розвитку Хмельниччини до 2020 року, реалізація однієї зі стратегічних цілей якої — «Забезпечення регіонального потенціалу» — передбачає три проекти: «Біологічна очистка комунальних та побутових стічних вод виправних закладів», «Визначення джерел забруднення басейну річки Дністер та надання рекомендацій щодо попередження забруднення» і «> об∂рунтування для створення та розміщення центрів обробки твердих відходів».
Ці проекти є, безумовно, важливими, та їх вочевидь замало, що може свідчити про меншовартість природоохоронних заходів і зневаження цих проблем для сьогодення і майбутнього.
Запрограмований баланс
За словами керівника Українсько-канадського проекту «Регіональне врядування та розвиток», який виконується за фінансової підтримки уряду Канади, наданої через Канадське агентство міжнародного розвитку, Ігоря Санжаровського, наші зарубіжні колеги надають проблемам захисту довкілля та екологічній експертизі пріоритетного значення. Зокрема кожен проект у Країні Кленового Листка на стадії розробки обов’язково отримує оцінку фахівців щодо його можливого впливу на довкілля.
Так, провінція Онтаріо, визначаючи стратегічні цілі зростання, водночас передбачила й екологічні обмеження щодо подальшого розвитку та розширення міст, які розташовані на її території. Там діє Центр передового досвіду у сфері знань про землю та екологічні технології, який продукує стратегії технологій очищення води та повітря, управління відходами та ресурсами, сталого сільського господарства. Стратегічний план розвитку кожної території обов’язково має ∂рунтовну екологічну складову. Приміром громада міста Кінгстон серед 12-ти пріоритетних завдань поставила проблеми охорони довкілля на почесну п’яту сходинку.
З урахуванням канадського досвіду низка проектних пропозицій, розроблених українськими представниками місцевих структур виконавчої влади та місцевого самоврядування, які впродовж семи років співпрацюють з проектом «Регіональне врядування і розвиток», також пройшли екологічну експертизу.
З-поміж них проекти «Реконструкція водогону з метою покращення якості водопостачання в місті Хуст», «Реконструкція каналізаційних очисних споруд Тернополя», «Реконструкція очисних споруд Алчевська Луганської області», «Переведення теплопостачання мікрорайонів №№ 1 та 2 і кварталу гуртожитків на теплопостачання від Запорізької АЕС: будівництво центрального теплового пункту» тощо.
Важливо, що розуміння важливості таких дій виявили представники місцевих рад та керівництво комунальних підприємств, які брали участь у розробці та реалізації цих проектів.
Підсумовуючи, завважимо, що зробити екологічну збалансованість стратегічних ініціатив і проектів нормою суспільного життя допоможе залучення до обговорення довкільних питань широкої громадськості. Слугуватимуть цій добрій справі державницький підхід до розуміння взаємозв’язку економічних, соціальних та екологічних аспектів планової діяльності, вивчення управлінцями кращих вітчизняних та зарубіжних практик щодо запобігання негативному впливу на довкілля.
Колесо тут вигадувати не потрібно: передові країни вже мають грунтовну методологію оцінки та моніторингу програм і проектів соціально-економічного розвитку, напрацювали загальноприйнятні цільові показники та індикатори результативності й ефективності діяльності, гармонізовані в контексті стійкого розвитку та довкільних пріоритетів.
КОМПЕТЕНТНА ДУМКА
Природа байдужості не пробачає
Віктор КАРАМУШКА, кандидат біологічних наук, експерт проекту «Регіональне врядування і розвиток» з довкільних питань:
— На жаль, нова редакція Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» не лише не посилила контролю структур виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за станом довкілля, а й призвела до істотних послаблень у дотриманні процедур оцінки впливу на довкілля.
Водночас із наведених вище прикладів розвиткових та інфраструктурних проектів і багатьох інших фактів стає зрозумілим: нехтування екологічною оцінкою наслідків планової діяльності може найближчим часом обернутися екологічним лихом для вітчизняних громад та регіонів. Крім того, така процедура як оцінка впливу на навколишнє середовище необхідна під час залучення фінансів на реалізацію проектів від міжнародних донорів.
Приміром, розглянемо необхідність оцінки впливу на довкілля проекту «Реконструкція аеродрому та будівництво нового терміналу в аеропорту Запоріжжя». Ним передбачено виконання значного обсягу робіт із переміщення грунту, реконструкції покриття перону та смуги для посадки літаків, відновлення мереж постачання води і тепла, спорудження нового термінала, очисних споруд та аварійно-рятувальної станції тощо. Безперечно, тут без оцінки, зробленої кваліфікованими спеціалістами, не обійтися.
Або візьмемо проект «Створення логістичного центру в Івано-Франківську». Проектанти задекларували започаткування умов задля надання логістичних послуг. Причім сфера користування ними не обмежується лише Івано-Франківщиною, а охоплює практично весь західний регіон країни. Тож уже зрозуміло, що реалізація запланованого пов’язана з будівництвом офісів, складських приміщень, під’їзних шляхів, підведенням комунікацій. Натомість дуже важливою при цьому буде належна фахова оцінка впливу на довкілля .
