Про встановлення факту - Апеляційний суд Дніпропетровської області - Свистунова О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1225/14 Справа № 203/3226/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Маймур Ф. Ф. Доповідач - Свистунова О.В. Категорія 67

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 року колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Свистунової О.В.

суддів Міхеєвої В.Ю.,Ремеза В.А.

при секретарі Книш К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2013 року

по справі за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Кіровська районна у м. Дніпропетровську рада про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И Л А :

16 травня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, зазначивши заінтересованою особою приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та сплативши судовий збір (а.с.1-5, 17-20).

Ухвалою суду від 10.06.2013 року судом було залучено до участі у розгляді справи в якості заінтересованої особи - Кіровську району у м. Дніпропетровську раду (а.с.98).

Заявник та його представник посилались на те, що він разом зі своєю дружиною ОСОБА_6, мешкаючи в квартирі АДРЕСА_1 були сусідами ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_1, які проживали в кв. АДРЕСА_2 того ж будинку. Спочатку між заявником та сім'єю ОСОБА_7 були дружні, сусідські відносини, а з 2007 року ОСОБА_7 відносились до нього з дружиною - ОСОБА_6, як до рідних дітей, натомість вони так само ставились до них як до батьків. Заявник зі своєю дружиною прибирали, допомагали у побуті, здійсненювали всі необхідні ремонтні роботи у квартирі, забезпечували подружжя ОСОБА_8 продуктами харчування. З 2007 року заявник з дружиною постійно проживали в квартирі АДРЕСА_2, оскільки ОСОБА_7 та його дружина ОСОБА_8 були похилого віку та постійно хворіли, за станом свого здоров'я вони не могли обслуговувати себе, обидва знаходились в безпорадному стані. ОСОБА_3 повністю організував та оплатив похорони ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року. Після смерті дружини стан здоров'я ОСОБА_7 погіршився, він постійно потребував розтирання та масажу спини, перев'язки ніг. Всі ці процедури, за рекомендаціями лікарів здійснював заявник з дружиною. ОСОБА_3 купував ліки за призначенням лікаря, продукти харчування, предмети гігієни, наглядав за умовами побуту, прибирав в квартирі, сплачував комунальні послуги за квартиру. Єдиними родичами, хто дбав про подружжя ОСОБА_7, за їх життя, був заявник та його дружина. ОСОБА_7 за життя запропонував заявнику нотаріально укласти договір довічного утримання, але не встиг так як помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року. Заявник вчасно звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавців, з якими він фактично проживав однією сім'єю більше п'яти років, але враховуючи, що даний факт потребує визнання у судовому порядку, він подав до суду заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, та просив встановити факт його проживання однією сім'єю з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в період з 2007 року по 21 жовтня 2012 року за адресою АДРЕСА_2 (а.с.17-20).

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2013 року позовні вимоги задоволено частково.

Встановлено факт, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року проживали однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_2 у період з 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 року. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3 - відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та закрити провадження по даній справі, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права та порушує її право на спадщину, як єдиного спадкоємця за законом.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

Так, рішенням суду першої інстанції встановлено, що за ОСОБА_7 зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності б/н від 12.11.2001 року виданого Виконкомом міської Ради народних депутатів та свідоцтва про право на спадщину (ВРХ № 233083, реєстровий № 6089) від 07.09.2012 року виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9, що підтверджується копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.11.2012 року(а.с.8).

Заявник ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_6 проживали разом з ОСОБА_7 в квартирі АДРЕСА_2 у період з 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 року, а також разом з дружиною ОСОБА_7 - ОСОБА_8 у період з 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 року (по день її смерті) та вели з ними спільне господарство, тобто мали ознаки сумісного сімейного мешкання, що підтверджується поясненнями заявника, свідків та письмовими доказами наявними в матеріалах справи, а саме: копіями актів від 13.05.2013 року, поясненнями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 наданими у судовому засіданні 17.06.2013 року, копіями квитанцій про оплату ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_2, продуктів харчування та комунальних послуг у період з 2007 року по 2012 рік (а.с. 24-26,34-37,53-79).

ОСОБА_7 хворів атеросклеротичною хворобою серця, серцевою недостатністю, гіпертонічною хворобою, дисциркуляторною енцефальпацією ІІІ стадії, варикозною хворобою нижніх кінцівок та потребував постійного піклування, прийому ліків та відповідних процедур, що здійснював та забезпечував у період з 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_3, дані обставини підтверджуються поясненнями свідків у судовому засіданні, копіями та оригіналами медичної документації, фото, копіями квитанцій про оплату лікарських засобів, що містяться в матеріалах справи (а.с. 22, 12-14,38-44,106-132).

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 23.10.2012 року Відділом державної реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області(а.с.9).

Дружина ОСОБА_7 - ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого 04.11.2011 року Відділом державної реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області(а.с.10).

Саме ОСОБА_3 організував та оплатив витрати пов'язані з похованням як ОСОБА_8 так і ОСОБА_7, що підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 наданими у судовому засіданні першої інстанції 17.06.2013 року, копіями актів, копією підтвердження завіреного секретарем виконкому Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області та копіями накладних, що містяться в матеріалах справи (а.с.а.с.12-14,21,23,131-132).

27.03.2013 року ОСОБА_3 звернувся до Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_5 з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року. Крім заявника до нотаріуса інші особи (можливі спадкоємці) не зверталися, свідоцтва про право на спадщину не видавались, що підтверджується копією спадкової справи № 9/2013 від 27.03.2013 року (а.с.88-96).

Станом на 28.03.2013 року у квартирі АДРЕСА_2 ніхто не зареєстрований, а раніше зареєстрований ОСОБА_7 був знятий з реєстрації 28.03.2013 року згідно свідоцтва про смерть, що підтверджується копією довідки КЖЕП № 1564 (а.с.95).

Суд першої інстанції задовольняючи позов, виходив з того, що головгою ознакою проживання осіб однією сім'єю є систематичне ведення з ними спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї. Вказані ознаки сімейних відносин були притаманні подружжю ОСОБА_3 та ОСОБА_7, оскільки у судовому засіданні підтвердився факт їх проживання разом, як батьків та дітей, а також піклування одне про одного, враховуючи вищезазначені обставини та наміри ОСОБА_7 щодо оформлення з ОСОБА_3 договору довічного утримання (а.с. 6-8).

Оскільки, встановлення юридичного факту, що має юридичне значення, необхідне заявнику, для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, а саме - свідоцтва про право на спадщину, суд частково задовольнив заяву заявника та встановити факт, що ОСОБА_3 та ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року проживали однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_2 у період з 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки суд неправильно застосував норми права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про встановлення факту проживання однією сім*єю, як батьків та дітей, оскільки це не передбачено чинним законодавством.

Відповідно п.5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім*єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Суд першої інстанції також не звернув уваги на те, що ОСОБА_3 знаходився у зареєстрованому шлюбі і проживав спільно зі своєю сім'єю - дружиною ОСОБА_6 за іншою адресою. Крім того, був зареєстрований в іншому населеному пункті - АДРЕСА_8.

Таким чином, колегія суддів, з урахуванням фактів що викладені у апеляційній скарзі, наданих доказів та пояснень наданих в ході розгляду справи вважає, що за існуючих обставин між сторонами вбачається спір про право, що відповідно до п. 6. ст. 235 ЦПК України виключає можливість розгляду його заяви в порядку саме окремого провадження.

Ці обставини підтверджуються матеріалами справи:

- заявою від 08.02.2013р. до П'ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини(а.с.154);

- витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі наданий П'ятою дніпропетровською державною нотаріальною конторою від 08.02.2013р.(а.с. 155);

- довідкою Державного нотаріуса П'ятої дніпропетровської держаної нотаріальної контори Рівна О.В.(а.с. 156);

- позовною заявою ОСОБА_2 до Кіровського районного суду про визнання права власності у порядку спадкування(а.с. 161-162);;

- ухвалою Кіровського районного суду від 02 червня 2013р.(а.с. 160);

- позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 «Про стягнення зі спадкоємців витрат, здійснених на догляд, лікування та поховання спадкодавця» (а.с. 157-159);

- витяг з кримінального провадження №12013040670001476 від 26.03.2013р. по факту незаконного заволодіння гр. ОСОБА_3 квартирою АДРЕСА_2(а.с.163);

- повідомлення начальника СВ Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області підполковника міліції В.О. Пасько(а.с.164) ;

- запит слідчого відділу Кіровського РВ ДМУ УМВС України (а.с. 141).

Таким чином, безспірно встановлено, що ОСОБА_3 достеменно знав, що ОСОБА_2 є єдиною спадкоємцем (рідною племінницею спадкодавця).

ОСОБА_2 у відповідності з ч. 1 ст. 1269 ЦК, ч.3 ст.1270 ЦК було подано до П'ятої державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, згідно якої була відкрита спадкова справа та внесені відповідні відомості до Спадкового реєстру.

Ці обставини підтверджує особисто заявник ОСОБА_3, який ще 22.04.2012р. звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до ОСОБА_2 , як до єдиної законної спадкоємниці.

Крім того, по факту незаконного заволодіння гр. ОСОБА_3 спірної квартири АДРЕСА_2 правоохоронними органами відкрите кримінальне провадження проводиться досудове слідство.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 03.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»: «Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 235 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд на підставі частини шостої статті 235 Цивільного процесуального кодексу України залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Згідно п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у суду першої інстанції не було доказів, всупереч ст. 1264 ЦК України, про визнання факту мешкання однією сім'єю не менше 5 років.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїх роз'яснення від 16.05.2013р. № 24753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначив, що при вирішенні спору про право судам необхідно врахувати правила ч.2 ст.3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (п.5.1).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково ухвалив рішення про встановлення факту проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_7 однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_2, оскільки вони в порушення ч. 2 ст. 3 СК України спільно не проживали, не були пов'язані спільним побутом та не мали взаємних прав та обов'язків. А як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 у позові до ОСОБА_2 «Про стягнення зі спадкоємців витрат, здійснених на догляд, лікування та поховання спадкодавця» зазначає і стверджує, що він разом зі своєю дружиною почали доглядати за спадкодавцем ОСОБА_7 після поховання його дружини, а це відбулося у 24.10.2011р. (а.с.10).

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає за потрібне, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2013 року скасувати, а заяву ОСОБА_3, згідно ч. 4 ст. 256 ЦПК України, залишити без розгляду .

Керуючись ст.ст. 256, 303, 307, 309, 314 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2013 року - скасувати.

Заяву ОСОБА_3, заінтересована особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Кіровська районна у м. Дніпропетровську рада про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді