про визнання права власності - Апеляційний суд Полтавської області - Антонов В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1615/1680/2012 Номер провадження 22-ц/786/291/2013 Головуючий у 1-й інстанції Маханьков О.В. Доповідач Антонов В. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого: судді Антонова В.М.,

суддів: Кузнєцової О.Ю., Чічіля В.А.,

при секретарі: Гнатюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 21 листопада 2012 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, вселення та виділення в натурі частки із спільної часткової власності на квартиру, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 21 листопада 2012 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, вселення та виділення в натурі частки із спільної часткової власності на квартиру задоволено частково.

Виділено ОСОБА_3, як співвласнику 1/3 квартири АДРЕСА_1, кімнату №6, площею 16,8 кв.м. (відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №П-395 від 31 жовтня 2012 року, на плані зазначено червоним кольором), балкон, площею 1,8 кв.м., всього площею 27.0 кв.м. (6.8+1,8) +(18.6Х18.6)41.3).

Виділено ОСОБА_2, як співвласнику 2/3 квартири АДРЕСА_1, кімнату №7 площею 13.0 кв.м., кімнату №8 площею 9.7 кв.м. (відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №П-395 від 31 жовтня 2012 року, на плані зазначено синім кольором), а всього площею 32.9 кв.м. (13.0Х9.7)+(18.6Х22.7)41.3)

Коридор «1»площею 5.7 кв.м., коридор «2»площею 2.8 кв.м., кухню «5»площею 6.5 кв.м., суміщений санвузол «3»площею 3,6 кв.м., та загальною площею 18.6 кв.м. -залишено в спільному користуванні співвласників.

Вселено ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відповідно до встановленого порядку користування квартирою у кімнату №6 квартири АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 53,65 грн. сплаченого судового збору та 1710,00 грн. витрат на проведення експертизи.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення оскаржила в апеляційному порядку позивач ОСОБА_1, яка, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення суду першої інстанції змінити та задовольнити її позов до ОСОБА_2 у повному обсязі, визнавши за нею право власності на 1/5 квартири АДРЕСА_1.

Вказувала, що суд першої інстанції безпідставно не врахував, що право власності у відповідача на спірну квартиру виникло під час перебування у шлюбі з позивачкою, а також не взяв до уваги як доказ висновок судової будівельно-технічної експертизи, яким підтверджується суттєве подорожчання кваритри через проведені нею перепланування.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 25 січня 1997 року та рішенням Крюківського районного суду м. Кременчуа від 17 лютого 2011 року про розірвання шлюбу /а.с. 3,5/.

Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають неповнолітнього сина -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 4/.

Рішенним Крюківського районного суду м. Кременчука від 17 лютого 2011 року місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишено з матір'ю.

Встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло Серії САА №845442 від 12 квітня 2007 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Кременчуцької міської ради, зареєстрованого в КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» за №125 в книзі №М-1, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 -по 1/3 частини кожному. Квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»/а.с. 55/.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 Належну останньому частину квартири згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 02 грудня 2008 року, виданого державним нотаріусом Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори ОСОБА_6, успадкував його син -вдповідач по справі /а.с. 37-38/. Таким чином у власності ОСОБА_2 перебуває 2/3 частини квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Норми статті 41 Конституці ї України визначають, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч.3 ст.47 Конституції Українги ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі ст.155 ЖК України власник квартири чи її частки не може бути позбавлений права користування жилим приміщенням крім випадків, передбачених законодавством.

Володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності відповідно до вимог ст.358 ЦК України проводиться за згодою всіх співвласників. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Враховуючи, що ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить 1/3 спірної нерухомості, позивачка є членом сім'ї дитини і у судовому порядку визначено, що він повинен проживати з матір'ю, а також те, що сторони після розірвання шлюбу мають напружені взаємовідносини та між ними виник конфлікт щодо спільного проживання у квартирі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо виділу співвласникам у користування житлової площі та щодо вселення позивачки та її сина до спірної квартири.

Згідно технічного паспорту квартира АДРЕСА_1 складається з трьох кімнат площею 16,8 кв.м., 13.0 кв.м., 9,7 кв.м., загальною житловою площею 39,5 кв.м.; кухні площею 6,5 кв.м., коридорів площею 5.7 кв.м. та 2.8 кв.м., суміщеного санвузла площею 3,6 кв.м.; квартира обладнана балконом площею 1,8 кв.м. /а.с.33-34/.

Районний суд, враховуючи що ОСОБА_3 є інвалідом дитинства, обґрунтовано обрав за основу поділу перший варіант порядку користування квартирою, запропонований висновком судової будівельно-технічної експертизи №П-395 від 31 жовтня 2012 року, за яким неповнолітньому належить виділити кімнату з балконом, всього площею 27.0 кв.м., що більше, чим належна йому 1/3 частина.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у визнанні за нею права власності на 1/5 частини квартири є неспроможними з огляду на наступне.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Отже, згідно положень цивільного та сімейного законодавства житло, одержане громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із державного житлового фонду.

Ухвалюючи рішення в справі, та відмовляючи у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на частину приватизованої квартири, суд першої інстанції, враховуючи встановлені обставини справи та визначені відповідно до них відносини, дійшов правильних висновків, про те, що одержана відповідачем під час шлюбу, у квітні 2007 року, у власність шляхом приватизації частина квартири є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя.

Крім того, проведення позивачкою за час перебування у шлюбі ремонтних робіт не є підставою для виникнення у неї права власності на житло.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, встановлено, що ОСОБА_1 при подачі апеляційної скарги не оплатила її судовим збором.

У відповідності до роз'яснень, викладених у пункті 7 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»від 24.10.2008 року №12, у разі виявлення при судовому розгляді справи неповної сплати суми судового збору стягнення недоплачених сум проводиться з відповідної особи при ухваленні судового рішення.

Згідно п.п. 8 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції, що діяла на момент вчинення процесуальної дії, за апеляційну скаргу на рішення суду ставка судового збору становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

Таким чином із позивачки на користь держави належить стягнути 53,65 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -відхилити.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 21 листопада 2012 року -залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 53,65 грн. судового збору /Реквізити: отримувач УДКСУ у м. Полтаві, код ЄДРПОУ: 38019510, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, код банку отримувача 831019, розрахунковий рахунок 31217206780002, код класифікації доходів бюджету 22030001/.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ В.М. Антонов

СУДДІ: /підпис/ О.Ю. Кузнєцова

/підпис/ В.А. Чічіль

ЗГІДНО:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області В.М. Антонов