Про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок грошової допомоги - Київський апеляційний адміністративний суд - Мацедонська В.Е.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-2508/6821/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Іванюк Т.І. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

УХВАЛА

Іменем України

22 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Козелецької райдержадміністрації Чернігівської області на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці і соціального захисту населення Козелецької райдержадміністрації Чернігівської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок грошової допомоги ,-

встановив:

11 лютого 2011 року позивач звернулася до Козелецького районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до Управління праці і соціального захисту населення Козелецької райдержадміністрації Чернігівської області про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку і виплати щорічної грошової допомоги як проживаючому у зоні посиленого радіоекологічного контролю у зв»язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства; зобов»язання відповідача здійснити перерахунок грошової допомоги у зв»язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, та особистого підсобного господарства у розмірі 30% від мінімальної заробітної плати, як громадянам, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, щомісячної доплати до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст.ст.37,39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та стягнути недоотримані кошти з урахуванням вже виплачених сум за період 2010 -2011 роки.

Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 вересня 2011 року позовні вимоги позивача до Управління праці і соціального захисту населення Козелецької райдержадміністрації Чернігівської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок грошової допомоги - задоволено частково, а саме: визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачці у перерахунку та виплаті грошової допомоги у зв»язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачці відповідно до ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 30% від мінімальної заробітної плати за період з 11 серпня 2010 року по 22 липня 2011 року, з урахуванням фактично виплачених сум. В задоволені інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Управління праці і соціального захисту населення Козелецької райдержадміністрації Чернігівської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є потерпілою від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення (категорія 4), серія НОМЕР_1, виданим Чернігівською облдержадміністрацією 13 червня 1994 року, перебуває на обліку у відповідача та проживає в смт. Десна, Козелецького району, Чернігівської області, яке за переліком населених пунктів Чернігівської області віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 відсотків від мінімальної заробітної плати.

Всупереч ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачу проводились відповідні виплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України N 836 від 26 липня 1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що при визначенні розміру щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства і розміру виплати громадянам, які проживають на території радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, застосуванню не підлягає наведена вище постанова Кабінету Міністрів України N 836 від 26 липня 1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача, тоді як при вирішенні даного спору застосуванню підлягають ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Козелецької райдержадміністрації Чернігівської області - залишити без задоволення.

Постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 вересня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М. Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.