Про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - Київський апеляційний адміністративний суд - Парінов А.Б.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1095/11 Головуючий у 1-й інстанції: Ребрина К.Г.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Уманському районі Черкаської області на постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Уманському районі Черкаської області про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 квітня 2011 року вимоги адміністративного позову задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 1832 КАС України апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни у розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та відповідно до ст. 6 вказаного Закону має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабміну України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28.05.2008 року, в розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача у спірних правовідносинах є порушеними та підлягають поновленню.

Проте колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку стосовно періоду, за який необхідно задовольнити вимоги адміністративного позову.

Розглядаючи вказане питання, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в адміністративному позові просив визнати дії відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку та виплати недоплаченого підвищення до пенсії як «дитині війни» неправомірними та зобов'язати його здійснити такий перерахунок та виплату в межах строку звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Статтею 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи вимоги адміністративного позову за період з 01 серпня 2010 року, вийшов за межі заявлених позовних вимог, чим порушив ч. 2 ст. 11 КАС України, згідно з якою суд не може виходити за межі позовних вимог, так, як позивач звернулась до суду з проханням провести перерахунок та виплату надбавки до пенсії в межах строку звернення до суду.

Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати в частині, так як судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 198, 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду, якщо буде встановлено порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1832, 197, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Уманському районі Черкаської області задовольнити частково.

Постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 квітня 2011 року скасувати в частині задоволення вимог адміністративного позову за період з 01 серпня 2010 року по 06 серпня 2010 року включно.

В іншій частині постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 квітня 2011 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 ст. 254 КАС України) та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.