Про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - Чернігівський окружний адміністративний суд - Падій В.В.

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

і м е н е м У к р а ї н и

11 січня 2014 року Чернігів Справа № 825/4556/13-а

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

представників відповідача Устименко І.Г., Регуш Н.В.,

представника третьої особи ОСОБА_3,

прокурора Коляди Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, управління Державної казначейської служби м. Чернігова Чернігівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Центральний відділ Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, ОСОБА_5, за участю прокурора про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

10.12.2013 ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Центральний відділ Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, ОСОБА_5 та з врахуванням заяви від 27.12.2013 просить визнати бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області у вигляді неперерахування грошових коштів стягувачу - протиправною та зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області перерахувати грошові кошти стягнуті на підставі виконавчих листів від 24.07.2012 №2-а-1553-11 та №2/533/1108/12 від 13.09.2012 в загальній сумі 1 311 457,27 грн. на розрахунковий рахунок стягувача - ОСОБА_4, відкритий у ПАТ «Авант-Банк». Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.08.2012, 21.09.2012 та 21.09.2012 державними виконавцями Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, на підставі виконавчих листів Мар'їнського районного суду Донецької області про стягнення на користь ОСОБА_6 коштів на загальну суму 1311457,27 грн., винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень. Ухвалою Мар'їнського районного суду Донецької області від 07.10.2013 замінено сторону у виконавчому провадженні, а саме, замінено стягувача - ОСОБА_6 на ОСОБА_4. 14.11.2013 Центральним відділом державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, видано розпорядження про перерахування на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 1311457,27 грн. 15.11.2013 Центральним відділом державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, направлено до управління Державної казначейської служби м. Чернігова Чернігівської області платіжне доручення від 15.11.2013 №3310 про перерахування на користь ОСОБА_4 боргу у сумі 1311457,27 грн. Однак, відповідачем кошти на користь ОСОБА_4 перераховано не було, в зв'язку з чим, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Ухвалою суду від 11.01.2014 до участі у справі було залучено другого відповідача - управління Державної казначейської служби м. Чернігова Чернігівської області та прокурора.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, наділаслав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив у їх задоволенні відмовити та зазначив, що Центральний відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції не перебуває на обслуговуванні в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Чернігівській області, платіжне доручення про перерахування коштів на користь ОСОБА_4 до них не надходило, а тому останнє є неналежним відповідачем по даній справі. Крім того, зазначив, що Центральний відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції перебуває на обслуговуванні в управлінні Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області.

Представник управління Державної казначейської служби м. Чернігова Чернігівської області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив у їх задоволенні відмовити, оскільки 20.12.2013 Центральним відділом державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції надано листа №0339/1784 про повернення без подальшого виконання платіжного доручення від 15.11.2013 №3310 про перерахування коштів на користь ОСОБА_4 в сумі 1311457,27 грн. Отже, на даний час на виконанні в управлінні Державної казначейської служби м. Чернігова Чернігівської області вищевказане платіжне доручення не перебуває.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Центральний відділ Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та пояснив, що на даний час позивачка не є стороною виконавчого провадження, тобто стягувачем, а тому 20.12.2013 ними було відкликано платіжне доручення від 15.11.2013 №3310 про перерахування коштів на користь ОСОБА_4 в сумі 1311457,27 грн.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників відповідачів та третьої особи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.08.2012, 21.09.2012 та 21.09.2012 державними виконавцями Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, на підставі заяв та виконавчих листів Мар'їнського районного суду Донецької області про стягнення на користь ОСОБА_6 коштів на загальну суму 1311457,27 грн., винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень (а.с.80-86).

Ухвалою Мар'їнського районного суду Донецької області від 07.10.2013 замінено сторону у виконавчому провадженні (стягнення за виконавчим листом №2-1553/11, виданого 24.07.2012), а саме, замінено стягувача - ОСОБА_6 на ОСОБА_4 (а.с.87).

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 13.12.2013 цивільну справу за заявою ОСОБА_4 про заміну сторони виконавчого провадження, боржники: ОСОБА_5, ОСОБА_7 повернуто до Мар'їнського районного суду Донецької області для належного оформлення та виправлення описки в судовому рішенні та надано суду строк для усунення недоліків по справі до 17 січня 2014 року (а.с.88).

14.11.2013 Центральним відділом державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції видано розпорядження про перерахування на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 1311457,27 грн. (а.с. 96).

15.11.2013 Центральним відділом державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції направлено до управління Державної казначейської служби м. Чернігова Чернігівської області платіжне доручення від 15.11.2013 №3310 про перерахування на користь ОСОБА_4 боргу у сумі 1311457,27 грн. (а.с.97).

20.12.2013 начальником Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції винесено постанову про перевірку виконавчого провадження та зобов'язано державного виконавця перевірити факт набрання законної сили ухвали Мар'їнського районного суду Донецької області від 07.10.2013 про заміну сторони у виконавчому провадженні з ОСОБА_6 на ОСОБА_4 та вжити заходи щодо відкликання платіжної вимоги про перерахування коштів на рахунок ОСОБА_4 (а.с.89).

На виконання вищевказаної постанови, 20.12.2013 державним виконавцем до управління Державної казначейської служби м. Чернігова Чернігівської області направлено листа №0338/1714, яким вимагалось від управління повернення без подальшого виконання платіжного доручення від 15.11.2013 №3310 про перерахування коштів на користь ОСОБА_4 в розмірі 1 046 515,16 грн. (а.с.94).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Згідно із положенням статті 2 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (далі - Закон №606-XIV).

Статтею 45 Закону №606-XIV встановлено, що грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Відповідно до частини 2 статті 45 Закону №606-XIV за письмовою заявою стягувача - фізичної особи чи його представника (за наявності відповідних повноважень) стягнуті грошові суми можуть бути перераховані державним виконавцем на зазначений ним рахунок у банку або в іншій фінансовій установі чи надіслані на адресу стягувача поштовим переказом, що здійснюється за його рахунок, крім переказу аліментних сум.

Відповідно до пункту 12.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 04.02.2012 р. №512/5 (далі - Інструкція №512/5) органи ДВС мають відповідні рахунки в органах Державної казначейської служби України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках.

Пунктом 12.13. Інструкції №512/2 визначено, що після надходження коштів, не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня ознайомлення з інформацією про надходження коштів державний виконавець у разі достатності суми для покриття всіх вимог стягувача та наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів готує одне розпорядження, яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувану, яке затверджується начальником органу ДВС із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу ДВС. Указане розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається особі, відповідальній за ведення книги обліку депозитних сум, копія залишається у виконавчому провадженні.

Частинами 1,2 статті Закону №606-XIV встановлено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

З виконавчих листів, виданих Мар'їнським районним судом Донецької області 24.07.2012, 13.09.2012 та 13.09.2012, вбачається, що стягувачем є ОСОБА_6 (а.с. 81,84,86).

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, ухвала Мар'їнського районного суду Донецької області від 07.10.2013 про заміну сторони виконавчого провадження з ОСОБА_6 на ОСОБА_4 (стягнення за виконавчим листом №2-1553/11, виданого 24.07.2012), законної сили не набрала.

Матеріали справи не містять також рішень суду про заміну сторони виконавчого провадження з ОСОБА_6 на ОСОБА_4 по іншим виконавчим провадженням (стягнення за виконавчими листами №2/533/1108/12, виданих 13.09.2012 та 13.09.2012).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 не є стороною виконавчого провадження по стягненню коштів в розмірі 1311457,27 грн. за виконавчими листами, виданими Мар'їнським районним судом Донецької області, оскільки останньою не підтверджено свій статус «стягувача» в розумінні статті 8 Закону №606-XIV та не надано жодних доказів на підтвердження набрання ухвалою Мар'їнського районного суду Донецької області від 07.10.2013 законної сили.

Крім того, факт відсутності у ОСОБА_4 статусу стягувача також підтверджується листом державного виконавця від 20.12.2013 №0338/1714 до управління Державної казначейської служби м. Чернігова Чернігівської області, яким вимагалось від управління повернення без подальшого виконання платіжного доручення від 15.11.2013 №3310 про перерахування коштів на користь ОСОБА_4 (а.с.94).

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів.

Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин справи, суті позовних вимог, Чернігівський окружний адміністративний суд, дійшов висновку про те, що в даній адміністративній справі позивачем не доведено існування факту порушення його законних прав та інтересів, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до пункту 1 Положення про державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року №460/2011 (далі - Положення №460/2011) Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Казначейство України є учасником системи електронних платежів Національного банку України.

Відповідно до пункту 7 Положення №460/2011 Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

Відповідно до статті 43,47 Бюджетного кодексу України та Положення №460/2011 управління відповідно до покладених на нього завдань, здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів та контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису Державного бюджету України.

Взаємовідносини між органами Державної казначейської служби (далі - орган Казначейства), розпорядниками бюджетних коштів, одержувачами бюджетних коштів, а також розподіл обов'язків та відповідальності між ними в процесі обслуговування державного бюджету за видатками, операціями з надання кредитів за рахунок коштів державного бюджету та з погашення державного боргу з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України та інших нормативно-правових актів, регламентуються Порядком казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 24.12.2012 №1407 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 січня 2013 року за №130/22662.

Згідно із пунктом 11.1 розділу XI цього Порядку органи Казначейства здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів шляхом проведення платежів з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників бюджетних коштів та рахунків одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Казначейства, відповідно до кошторисів, планів асигнувань загального фонду державного бюджету (за винятком надання кредитів з державного бюджету), планів надання кредитів із загального фонду державного бюджету, планів спеціального фонду державного бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) або планів використання бюджетних коштів та помісячних планів використання бюджетних коштів. При цьому, здійснення обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів здійснюється у відповідності до умов договору на розрахункове-касове обслуговування, укладеного між органом казначейства та розпорядником, одержувачем бюджетних коштів.

Однак, в судовому засіданні встановлено, що між Центральним відділом державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції та Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернігівській області договір про здійснення розрахунково-касового обслуговування не укладався.

Згідно з наданих в судовому засіданні пояснень представника управління Державної казначейської служби м. Чернігова Чернігівської області вбачається, що договір про здійснення розрахунково-касового обслуговування був укладений Центральним відділом державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції з управлінням Державної казначейської служби м. Чернігова Чернігівської області.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області щодо неперерахування грошових коштів ОСОБА_4 в сумі 1311457,27 грн., згідно платіжного доручення від 15.11.2013 №3310.

З огляду на те, що позивачка не є стягувачем у вказаних вище виконавчих провадженнях та відсутності в діях Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області елементу протиправної бездіяльності, вимога позивача про зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області перерахувати грошові кошти стягнуті на підставі виконавчих листів від 24.07.2012 №2-а-1553-11 та №2/533/1108/12 від 13.09.2012 в загальній сумі 1 311 457,27 грн. на розрахунковий рахунок стягувача - ОСОБА_4, відкритий у ПАТ «Авант-Банк» також не підлягає задоволенню за необґрунтованістю.

Судом при вирішенні адміністративного позову було взято до уваги положення частини 3 статті 2 та частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачі, як суб'єкти владних повноважень довели правомірність своєї бездіяльності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області, управління Державної казначейської служби м. Чернігова Чернігівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Центральний відділ Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, ОСОБА_5, за участю прокурора про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, необхідно відмовити за необґрунтованістю.

Керуючись статтями 122,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядок та строки, передбачені статтями 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: В.В. Падій