ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_______________________________________________
Головуючий у 1-й інстанції: Сидоренко З.С.
Суддя-доповідач:Мацький Є.М.
УХВАЛА
іменем України
"22" листопада 2013 р. Справа № 2-а-8058/11
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Мацького Є.М.
суддів: Євпак В.В.
Шидловського В.Б.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області на постанову Дубровицького районного суду Рівненської області від "16" січня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Дубровицького районного суду Рівненської області від 16 січня 2012 року позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області задоволено частково.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області нарахувати та виплатити доплату до пенсії та додаткову пенсію за період з 30 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року передбачених ст.ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить постанову скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 повністю.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дослідивши докази, зібрані в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що позивач є непрацюючим пенсіонером, який перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області, віднесений до 3 категорії осіб, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає в зоні гарантованого добровільного відселення. Позивач отримує виплати згідно зі ст. ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", але у меншому розмірі, ніж визначено Законом.
Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. - мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
З матеріалів справи вбачається, що нарахування державної соціальної допомоги проводилось у розмірах, встановлених постановами КМ України № 836 від 26.07.1996 р. та № 530 від 28.05.2008 р.
Відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні гарантованого добровільного відселення , провадиться доплата - дві мінімальна заробітна плата.
За змістом ст. 51 зазначеного Закону передбачено, що особам, віднесеним до 3 категорії, додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що при визначенні розміру вищевказаних виплат застосуванню підлягає саме ст. ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постановами Кабінету Міністрів України № 836, від 26.07.1996р. та № 530 від 28.05.2008 р., які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Доводи апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області щодо правомірності його дій у зв'язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відповідно до Положення "Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 року, саме на територіальні управління Пенсійного фонду України покладені функції щодо виплати соціальних допомоги і питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Дубровицького районного суду Рівненської області від "16" січня 2012 р. без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Є.М. Мацький
судді: В.В. Євпак
В.Б. Шидловський
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1
3- відповідачу/відповідачам: Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області вул.Миру,8,м.Дубровиця,Дубровицький район, Рівненська область,34100