УХВАЛА
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Черкаси
14 березня 2014 року Справа № 823/604/14
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Мишенко В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Монастирищенського районного суду Черкаської області в особі керівника апарату суду Жежер Юлії Миколаївни про скасування інформації та встановлення факту,
ВСТАНОВИВ:
11.03.2014 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до Монастирищенського районного суду Черкаської області в особі керівника апарату суду Жежер Юлії Миколаївни (далі-відповідач), в якій позивач просить:
-скасувати інформацію в частині, що стосується факту надходження справи 19.06.2009р.із прокуратури району до районного суду;
-встановити факт, що має юридичне значення, а саме: на основі копій документів, які надав прокурор району Павленко Р.І. і тих, які знаходяться в районному суді, встановити дату фактичного надходження матеріалів кримінальної справи № 1400900044 із прокуратури до суду.
Перевіривши матеріали позовної заяви, суддя вважає, що дана справа не підсудна Черкаському окружному адміністративному суду та її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч.1 ст.107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства; подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо подано заяву про поновлення цього строку, то чи є підстави для її задоволення); немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
Дана норма містить вичерпний перелік спорів на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, а отже вимоги позивача щодо скасування неправдивої інформації та встановлення факту юридичного значення не віднесені до юрисдикції адміністративних судів України.
Суд звертає увагу позивача, що встановлення фактів, які мають юридичне значення здійснюється в порядку цивільно-процесуального законодавства у відповідності до ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004р. № 1618-IV.
Відповідно до ст. 277 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-IV фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Суддя вважає за необхідне роз'яснити позивачеві, що вимоги щодо встановлення факту юридичного значення розглядаються місцевими судами в порядку окремого провадження у відповідності до вимог п.5 ч.2 ст.234 ЦПК України яким передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
З огляду на вищевикладене, дану позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства з огляду на те, що реалізація позивачем свого права на судовий захист щодо скасування інформації та встановлення фактів, які мають юридичне значення відповідача при здійсненні останнім управлінських функцій, здійснюється в порядку, визначеному цивільно процесуальним законодавством.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 109, 160, 165, 186 КАС України, суддя,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Монастирищенського районного суду Черкаської області в особі керівника апарату суду Жежер Юлії Миколаївни про скасування інформації та встановлення факту, в зв'язку з тим, що позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Роз'яснити позивачу, що розгляд даного спору віднесено до юрисдикції загального місцевого суду в порядку цивільного законодавства.
Повернути позивачу позовну заяву разом із усіма доданими до неї матеріалами та направити копію даної ухвали.
Ухвала може бути оскаржена через Черкаський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Мишенко