про стягнення страхового відшкодування та пені за прострочення виплати за апеляційною скаргою відповідача на рішення Ворошиловського районного суду м - Апеляційний суд Донецької області - Біляєва О.М.

Справа № 22ц/0590/9591/2012 Головуючий у 1 інстанції Цукуров В.П.

Категорія 34 Доповідач Біляєва О.М.

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Осипчук О.В.,

суддів Біляєвої О.М., Ткачук С.С.,

при секретарі Муравченко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", третя особа публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк", про стягнення страхового відшкодування та пені за прострочення виплати за апеляційною скаргою відповідача на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 06 серпня 2012 року,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2011 року ОСОБА_1 пред'явив позов до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" про стягнення суми страхового відшкодування 30328 грн. 36 коп., пені за прострочення виплати 484 грн. 40 коп.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 08 грудня 2009 року між сторонами укладено договір добровільного страхування наземного транспорту ВАЗ 2170 державний номер НОМЕР_1. 28 серпня 2010 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль був пошкоджений. За рахунком рекомендованого страховиком СТО сума страхового відшкодування складає 33698 грн. 18 коп.

Проте відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що транспортний засіб використовувався як таксі.

Протягом розгляду справи позивач неодноразово змінював розмір позовних вимог. Остаточно просив стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" страхове відшкодування в сумі 21197 грн. 03 коп. (за вирахуванням добровільно виплаченої суми 11675 грн. 15 коп. та франшизи 826 грн.), пеню за прострочення виплати 1768 грн. 35 коп., понесені ним судові витрати 120 грн.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 06 серпня 2012 року позов задоволено, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням, звернувся до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, у якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права; просить змінити рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні страхового відшкодування, стягнути пеню в розмірі 545 грн. 23 коп.

В обґрунтування скарги приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" зазначає, що при визначенні розміру страхового відшкодування суд першої інстанції не врахував положення статей 6, 9 Закону України "Про страхування", статей 626-629 ЦК України та пунктів 2.4, 2.5, 12.8.1 Договору добровільного страхування наземного транспорту. Суд не зважив на те, що рахунок-фактура від 07 вересня 2010 року на суму 33698 грн. 18 коп. підтверджує лише обсяг робіт, необхідних для відновлення застрахованого автомобіля, а не факт понесення витрат та не є сумою страхового відшкодування. З урахуванням умов договору відповідач повністю виплатив страхове відшкодування у сумі 11675 грн. 15 коп. З цієї ж суми необхідно вираховувати пеню за період з 15 грудня 2010 року (відмова у виплаті страхового відшкодування) по 26 березня 2012 року (виплата страхового відшкодування), що складає 545 грн. 23 коп.

Представник апелянта ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Позивач ОСОБА_1 та представник третьої особи ОСОБА_3 просили відхилити скаргу, рішення залишити без змін.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відносини за договором майнового страхування регулюються главою 67 Цивільного кодексу України та Законом України "Про страхування".

Суд першої інстанції встановив, що 28 серпня 2010 року о 07 годині 15 хвилин на автошляху Григорівка - Межева - Красноармійськ ОСОБА_1, керуючи автомобілем ВАЗ 2170 державний номер НОМЕР_1, не вибрав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням, виїхав на узбіччя та скоїв наїзд на дерево, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Даний випадок є страховим, що визнано відповідачем, який 26 березня 2012 року частково виплатив страхове відшкодування 11675 грн.

Суд дійшов висновку, що розмір страхового відшкодування, згідно з рахунком-фактурою № СЧ-0000307 філіалу "Красноармійський АвтоЦентр" ПАТ "Донецьк-Авто" від 07 вересня 2010 року, складає 33698 грн. 18 коп., тому страхова компанія недоплатила 21197 грн. 03 коп. (за вирахуванням франшизи та добровільно здійсненої виплати). За прострочення виконання зобов'язання на підставі п. 9.1 договору страхування майна наступає відповідальність страхової компанії по сплаті пені 1768 грн. 35 коп.

Проте погодитися з рішенням суду в частині визначення розміру стягнутої на користь ОСОБА_1 суми страхового відшкодування та пені погодитися не можна.

Згідно з ч. 3 ст. 988 ЦК України та ч. 17 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата за договором майнового страхування (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків (прямого збитку), якого зазнав страхувальник.

Реальними збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (ст. 22 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на відновлення пошкодженого автомобіля поніс витрати в загальній сумі 16761 грн. 17 коп. (ас. 88, 93, 96, 97, 98, 100). Ця обставина підтверджена ОСОБА_1 у судовому засіданні.

Отже, страхова виплата за договором майнового страхування не може перевищувати розмір реальних збитків, понесених ОСОБА_1

Згідно із п. 2.5 договору добровільного страхування наземного транспорту № 078732-02-05-15, укладеного 08 грудня 2009 року між сторонами (ас. 6-8), передбачено, що страхове відшкодування визначається фіксованим розрахунком.

Також при оцінці розрахунків шкоди, спричиненої транспортному засобу внаслідок ДТП, викладених у розрахунках страхових відшкодувань, здійснених страховиками, слід враховувати положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092.

Однак суд першої інстанції зазначене не врахував, прийнявши до уваги лише пункт 2.4 договору страхування, яким передбачено підставу визначення розміру збитків, що не є тотожнім зі страховим відшкодуванням.

Таким чином, відповідач правильно вирахував розмір страхового відшкодування 11675 грн. 15 коп., виходячи з вимог матеріального закону та умов укладеного між сторонами договору (ас.106).

Відтак висновок суду про стягнення з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування 21197 грн. 03 коп. (за вирахуванням франшизи та добровільно перерахованої суми) не можна визнати правильним.

Згідно зі ст. 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Договором (п.9.1) встановлено розмір пені 0,01% від суми невчасно виплаченого страхового відшкодування за кожний календарний день прострочки виплати.

Судом встановлено, що відповідач 15 грудня 2010 року прийняв рішення про відмову ОСОБА_1 у здійсненні страхової виплати . У наступному визнав дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та 26 березня 2012 року виплатив страхове відшкодування 11675 грн. 15 коп. (ас. 14, 108).

Отже, прострочення платежу складає 467 днів, відповідно розмір пені 545 грн. 23 коп. = 11675,15 грн. х 0,01% х 467 дн.

З урахуванням наведеного апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, встановивши відповідні факти, неправильно застосував норми матеріального права й порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 Апеляційний суд відмовляє у стягненні страхового відшкодування, частково задовольняє позовні вимоги про стягнення пені.

На підставі ст. 88 ЦПК України позивачеві присуджуються з іншої сторони понесені й документально підтверджені судові витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи 120 грн. З приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" підлягає стягненню судовий збір 214 грн. 60 коп.

Керуючись ст. 307 ч.1 п. 2, ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" задовольнити.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 06 серпня 2012 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення виплати 545 грн. 23 коп. (п'ятсот сорок п'ять грн. 23 коп.), понесені судові витрати 120 грн. 00 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" судовий збір 214 грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді