про стягнення страхового відшкодування - Подільський районний суд міста Києва - Декаленко В. С.

Справа № 2607/2426/2012

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.3012 року Подільський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого - судді Декаленко В.С.

при секретарі - Кравцовій Ю.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Акціонерна Страхова Компанія «ІнтерТрансПоліс» про стягнення страхового відшкодування, третя особа: ОСОБА_3, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення страхового відшкодування мотивуючи свої вимоги тим, що 02.12.2011 року о 19 год. 30 хв., на Кільцевій дорозі, 2, у м. Києві, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Фольксваген», д.н. НОМЕР_1, який знаходився під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу «Мітсубісі», д.н. НОМЕР_2, який знаходився під його керуванням.

Зазначає, що за результатами даної дорожньо-транспортної пригоди на третю особу за порушення вимог п. 10.3, п. 10.4 Правил дорожнього руху України, складено протокол про адміністративне правопорушення. 19.12.2011 року Постановою Святошинського районного суду м. Києва, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнено до адміністративної відповідальності.

Посилається на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/6679695, укладеним 18.09.2011 року між ОСОБА_4 та Приватним акціонерним товариством «Акціонерна Страхова Компанія «ІнтерТрансПоліс».

Звертає увагу суду на те, що основним нормативним документом, що регулює правовідносини в даній сфері господарської діяльності є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Так відповідно до ст. 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком - є подія., внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Зазначає, що 05.12.2011 року ним на підставі даної події та у відповідності до ст. 35 вищезазначеного ЗУ відповідачу було подано заяву про настання страхового випадку та заяву про виплату страхового відшкодування із зазначенням реквізитів для її виплати. Станом на 29.12.2011 року відповідач отримав всі необхідні документи за даною подією, яка містить ознаки страхового випадку.

Посилається на те, що умовами ч. 1 ст. 36 ЗУ «Про ОСЦПВ», передбачено, що рішення про здійснення страхового відшкодування приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування розглядався в судовому порядку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику.

Згідно ч. 2 ст. 36 ЗУ «Про ОСЦПВ», на Страховика покладено обов'язок протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до ст. 22 ЗУ «Про ОСЦПВ», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 34 ЗУ «Про ОСЦПВ», якщо представник страховика (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону -МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Зазначає, що він керуючись ч. 3 ст. 34 ЗУ «Про ОСЦПВ», для визначення матеріального збитку та вартості відновлювального ремонту автомобіля «Мітсубісі», д.н. НОМЕР_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 07.12.2011 року подав заяву про визначення вартості матеріального збитку колісного транспортного засобу «Мітсубісі», д.н. НОМЕР_2. І дане дослідження було проведене у ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт» за виконання якого він поніс витрати в розмірі 500,00 (п'ятсот) гривень, 00 коп.

Посилається на те, що відповідно до Звіту Про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Мітсубісі», д.н. НОМЕР_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди № 4718 від 14.12.2011 року, ринкова вартість автомобіля «Мітсубісі», д.н. НОМЕР_2 до моменту настання дорожньо-транспортної пригоди складав 105 247, 32 грн.. вартість відновлювального ремонту даного КТЗ становить 40 695, 84 грн.

Зазначає, що відповідно до ст. 22 ЗУ «Про ОСЦПВ», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/6679695 від 18.09.2011 року, встановлено, що обов'язковий ліміт відповідальності Страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50000,00 (п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.) на одного потерпілого.

Розмір франшизи, відповідно до Полісу ОСЦПВ, становить 1000,00 (одна тисяча) грн. і зазначена сума була відшкодована потерпілому винуватцем дорожньо-транспортної пригоди в повному обсязі.

Звертає увагу суду на те, що за умовами вищевикладеного відповідач зобов'язаний сплатити страхове відшкодування за даним випадком у повному обсязі, що дорівнює 39 695,84 гри., з урахуванням безумовної франшизи та відшкодувати витрати на проведення експертизи (дослідження) КТЗ у розмірі 500,00 грн.

Крім того зазначає, що згідно п. 3 ст. 22 ЗУ «Про ОСЦПВ», на Страховика покладено обов'язок відшкодувати Потерпілому моральну шкоду. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону.

Пунктом 9.3. ст. 3 ЗУ «Про ОСЦПВ», передбачено, що обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого.

Посилається на те, що автомобіль «Мітсубісі», д.н. НОМЕР_2, є його власністю. В результаті свідомого затягування виплати страхового відшкодування, працівниками відповідача, йому була спричинена моральна шкода, яка виразилась в душевних стражданнях та сильному нервовому стресі. Його душевний спокій, а також його психоемоційний стан був порушений і не може відновитись до цього часу. Останнім часом він став роздратованим, емоційно неврівноваженим. Внаслідок цього в сім'ї почали виникати сварки, скандали, чого раніше ніколи не було, а відтак порушився попередній уклад його сімейного життя.

У зв'язку з чим вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати йому моральну шкоду, в розмірі 2 550, 00 грн. (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят грн. 00 коп.).

Крім того зазначає, що оскільки він не обізнаний в галузі юриспруденції, для захисту своїх порушених прав і законних інтересів, змушений був звернутись за правовою допомогою до фахівців в галузі права. У зв'язку з чим 02.02.2012 року уклав Договір № 2 «Про надання інформаційних, консультаційних та юридичних послуг» з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5.

Посилається на те, що предметом Договору є надання Виконавцем за його дорученням інформаційних, консультаційних та юридичних послуг з питань представництва та захисту його інтересів в суді першої інстанції на умовах, передбачених Договором.

Звертає увагу суду на те, що відповідно до п. 5.1 Договору, розмір винагороди, що підлягає сплаті Замовником Виконавцю за надання послуг, передбачених п. 1.1 Договору, становить 5 350, 00 грн. із врахуванням витрат на оплату державного мита. У зв'язку з чим також просить стягнути дану суму на його користь.

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримує з вищевикладених підстав, обґрунтувавши поясненнями, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача та третя особа в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце слухання справи повідомленні вчасно та належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд вважає можливим слухати справу у відсутність вищезазначених осіб відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 02.12.2011 року о 19 год. 30 хв., на Кільцевій дорозі, 2, у м. Києві, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Фольксваген», д.н. НОМЕР_1, який знаходився під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу «Мітсубісі», д.н. НОМЕР_2, який знаходився під керуванням ОСОБА_2 (а.с.10).

Судом встановлено, що винним у вищезазначеній дорожньо-транспортній пригоді було визнано водія автомобіля «Фольксваген», д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3, що підтверджується наданою суду постановою Святошинського районного суду м. Києва від 19.12.2011 року (а.с. 11). Зазначена постанова не оскаржувалась та набрала законної сили.

Відповідно ж до ч. 2 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто враховуючи вищевикладене, факт винуватості ОСОБА_3 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, є встановленим і доказуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Крім того відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», від 27.03.1992 року № 6, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Стаття 979 ЦК України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована за Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/6679695, укладеним 18.09.2011 року між ОСОБА_4 та Приватним акціонерним товариством «Акціонерна Страхова Компанія «ІнтерТрансПоліс» (а.с.77).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про ОСЦПВ», страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Згідно ст. 22 Закону України «Про ОСЦПВ», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про ОСЦПВ», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Крім того до заяви додаються всі документи пов'язанні яз страховим випадком.

Судом встановлено, що 05.12.2011 позивачем відповідачу було подано заяву про настання страхового випадку та заяву про виплату страхового відшкодування із зазначенням реквізитів для її виплати. А станом на 29.12.2011 року відповідач отримав всі необхідні документи за даною подією, яка містить ознаки страхового випадку.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 ЗУ «Про ОСЦПВ», рішення про здійснення страхового відшкодування приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування розглядався в судовому порядку.

Згідно ч. 2 ст. 36 ЗУ «Про ОСЦПВ», на Страховика покладено обов'язок протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до ч. 3 ст. 34 ЗУ «Про ОСЦПВ», якщо представник страховика (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону -МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Судом встановлено, що для визначення матеріального збитку та вартості відновлювального ремонту автомобіля «Мітсубісі», д.н. НОМЕР_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивач 07.12.2011 року подав заяву до ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт» про визначення вартості матеріального збитку колісного транспортного засобу «Мітсубісі», д.н. НОМЕР_2.

Як вбачається із Звіту Про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Мітсубісі», д.н. НОМЕР_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди № 4718 від 14.12.2011 року, ринкова вартість автомобіля «Мітсубісі», д.н. НОМЕР_2 до моменту настання дорожньо-транспортної пригоди складав 105 247, 32 грн. вартість відновлювального ремонту даного КТЗ становить 40 695, 84 грн. (а.с.13-35).

Судом встановлено, що вищезазначена сума страхового відшкодування відповідачем позивачу виплачена не була.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 39 695, 84 грн. (40 695, 84 грн. - франшиза 1000 грн. = 39 695, 84 грн.), знайшла своє доведення в судовому засіданні, є такою, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди та витрат на правову допомогу, то останнім в порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не надано суду жодного доказу в їх підтвердження, а тому в їх задоволенні необхідно відмовити

Крім того в силу ст.ст. 79, 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 401,95 грн. та витрати за проведення експертного дослідження в розмірі 500, 00 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 16, 525, 526, 979, 988, 989, 990, 1166, 1187, 1188 ЦК України, ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», від 27.03.1992 року № 6, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223, 224 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Акціонерна Страхова Компанія «ІнтерТрансПоліс» на користь ОСОБА_2:

- суму страхового відшкодування в розмірі 39 695 грн. 84 коп.;

- витрати пов'язані з оцінкою КТЗ в розмірі 500 грн. 00 коп.;

- судовий збір в розмірі 401 грн. 95 коп.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

СУДДЯ Декаленко В. С.