Про стягнення 125 171 - Київський апеляційний господарський суд - Рябуха В.І.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2013 р. Справа№ 910/16354/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.

за участю представників:

від позивача Кузнєцов Д.О. дов. від 16.09.2013 №б/н

від відповідача не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія „Імпекс Юкрейн"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2013 (підписане 21.10.2013)

у справі №910/16354/13 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Південна промислова компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія „Імпекс Юкрейн"

про стягнення 125 171,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2013 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Південна промислова компанія" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія „Імпекс Юкрейн" (далі - відповідач) про стягнення 125 171,45 грн задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 101 049,64 грн основного боргу, 5 930,35 грн пені, 15 104,96 грн штрафу, 1 221,13 грн 3% річних та 2 466,12 грн судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2013 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові повністю. Вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що підпис на видатковій накладній від 15.03.2013 №Ю-00001277 не належить директору ТОВ „Компанія „Імпекс Юкрейн" ОСОБА_3, а тому дана накладна не може вважатися доказом поставки товару.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2013 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді: Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2013 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 11.12.2013 Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.13 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 21.11.2013) позивачу - 27.11.2013 та відповідачу - 25.11.2013, які долучені до матеріалів справи.

02.12.2013 через відділ документального забезпечення суду представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу.

11.12.13 у судовому засіданні представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2013 - без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги відповідача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі, з метою дотримання вимог ст. 102 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2013 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки №050213/13 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених договором та специфікаціями, продавець зобов'язався передати у власність покупця товари, визначені в п. 1.2 договору (надалі - товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість.

Згідно п. 1.2 договору товаром є кабельно-провідникова та електротехнічна продукція, тара. Найменування, кількість, одиниці виміру, ціни за одиницю товару, загальна вартість партії товару визначаються в узгоджених сторонами специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.

У пункті 3.1 договору зазначено, що ціна товару сформована в національній валюті України та зазначається в специфікації, рахунку - фактурі.

Відповідно до п 5.1 договору сторони погодили, що оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в строки, зазначені в узгодженій сторонами специфікації.

Специфікаціями на поставку товару сторони погодили умови оплати, згідно яких покупець здійснює 50% передоплати, 50% - відстрочка платежу 30 календарних днів з моменту відвантаження товару. Строк поставки: 20 календарних днів з моменту отримання передоплати.

05.03.2013 відповідач здійснив попередню оплату в сумі 90 000,00 грн, що засвідчується меморіальним ордером від 05.03.2013 № 2PL926864.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 241 049,64 грн грн, що підтверджується видатковою накладною від 15.03.2013 № Ю-00001277.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

01.07.2013 позивач направив відповідачу претензію №1872/210, в якій просив погасити борг в сумі 151 049,64 грн в строк до 05.07.2013.

Згідно копії платіжного доручення від 15.07.2013 №68 позивачем було погашено частину боргу в сумі 50 000,00 грн.

Решту заборгованості відповідач не сплатив, внаслідок чого в нього виникла перед позивачем заборгованість в сумі 101 049,64 грн.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 101 049,64 грн.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи три відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно п.п. 7.1, 7.2 за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,3%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від суми не оплаченого товару за кожний день прострочення; у випадку, якщо затримка в оплаті товару, що поставляється перевищує 30 днів, покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф в розмірі 10% від суми поставленого, але не оплаченого товару.

Позивачем в позовній заяві наведено розрахунки сум 3% річних, пені та штрафу, згідно яких він просить стягнути з відповідача 1 532,02 грн 3% річних, 7 484,83 грн пені та 15 104,96 грн штрафу.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем сум, суд першої інстанції стягнув 1 221,13 грн 3% річних, 5 930,35 грн пені та 15 104,96 грн штрафу.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок місцевого господарського суду, вважає його вірним, а саме задоволенню підлягає пеня в сумі 5 930,35 грн (за період з 15.04.2013-15.07.2013 на суму боргу 151 049,64 грн та з 15.07.2013-25.07.2013 на суму 101049,64); 3% річних в сумі 1 221,13 грн (за період з 15.04.2013-15.07.2013 на суму боргу 151049,64 та з 15.07.2013-25.07.2013 на суму боргу 101 049,64 грн ) та штрафу в сумі 15 104,96 грн -10% від суми поставленого, але неоплаченого товару (станом на 15.04.2013).

Таким чином, суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги про неотримання товару, так як підпис на видатковій накладній від 15.03.2013 №Ю-00001277 не належить директору ТОВ „Компанія „Імпекс Юкрейн" ОСОБА_3, оцінюються судом апеляційної інстанції критично, оскільки зазначена накладна частково оплачена відповідачем без заперечень, що свідчить про визнання факту поставки продукції.

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2013 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Імпекс Юкрейн" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2013 у справі №910/16354/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/16354/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Л.О. Кондес

Л.М. Ропій