Именно от грамотности составления иска в суд и будет напрямую зависеть решение, которое вынесет судья ...
Справа № 310/3202/14-к
ВИРОК
Іменем України
22 серпня 2014 рокуБердянський міськрайонний суд Запорізькій області
у складі головуючого-судді: Пахоменка О.Г.,
при секретарі: Димовій Л.В.,
за участі прокурорів: Васильєва М.О., Сушка В.М.,
обвинуваченого: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бердянська кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014080130001588 від 17.04.2014р., по обвинуваченню:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м. Бердянську Запорізької області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неофіційно працюючого, не одруженого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого 15.11.2013р. Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ч.1 ст. 190 КК України до 200 годин громадських робіт,
у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1, будучи засудженим 15.11.2013р. Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ч.1 ст. 190 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт, у зв'язку з чим 07.02.2014р. був викликаний до Бердянського міськрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції Управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області, де був ознайомлений з порядком та умовами відбування встановленого судом покарання та поставлений на облік, про що він надав особисту підписку.
Також, в той же день ОСОБА_1 було видане направлення до Комунального підприємства «Бердянськекотранс», де останній повинен був з 11.02.2014р. відбувати покарання у вигляді громадських робіт, відповідно до рішення № 7 Бердянської міської ради від 31.01.2013р.
11.02.2014р. до Бердянського МРВ КВІ надійшло повідомлення що засуджений ОСОБА_1 для відбуття покарання до КП «Бердянськекотранс» не прибув.
На виклик до Бердянського МРВ КВІ 11.02.2014р., 24.02.2014р. та 04.03.2014р. засуджений ОСОБА_1 не з'явився, в наслідок чого до Бердянського МВ ГУМВС України було направлено подання про привід засудженого.
07.03.2014р. засудженого ОСОБА_1 доставлено працівником Бердянського МВ ГУМВС України до Бердянського МРВ КВІ, в той же день ОСОБА_1 винесено попередження та видане повторне направлення до КП «Бердянськекотранс», де останній повинен був з 12.03.2014р. відбувати покарання у вигляді громадських робіт.
12.03.2014р. до Бердянського МРВ КВІ звернувся засуджений ОСОБА_1 та повідомив, що до КП «Бердянськекотранс» для відбуття покарання не прибув.
В той же день засудженому ОСОБА_1 винесено попередження та втретє видане направлення до КП «Бердянськекотранс», де останній повинен був з 13.03.3014р. відбувати покарання у вигляді громадських робіт.
Але ОСОБА_1, діючи умисно, з метою ухилення від відбуття призначеного йому судом покарання, без поважних причин порушив графіки відбуття покарання та 24.03.2014р., 25.03.2014р., 26.03.2014р., 28.03.2014р., 29.03.2014р., 31.03.2014р., 02.04.2014р. та 04.04.2014р. не виходив на відпрацювання до КП «Бердянськекотранс», де засуджений повинен був виконувати громадські роботи, відповідно до наказу КП «Бердянськекотранс» № 21 від 12.03.2014р. «прийом на громадські роботи», в результаті чого працівником Бердянської міськрайонної кримінально-виконавчої інспекції 4 рази, а саме: 07.03.2014р., 12.03.2014р., 19.03.2014р. та 07.04.2014р. він попереджався про притягнення до кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 389 КК України з приводу ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт.
ОСОБА_1, ігноруючи законі вимоги працівників Бердянського МРВ КВІ УДПтС України в Запорізькій області, станом на 23.04.2014р. відбув лише 48 години громадських робіт та ухилився від подальшого відбуття покарання у вигляді громадських робіт.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 себе винним по пред'явленому обвинуваченню, при викладених у вироку обставинах, визнав повністю, погодився із зібраними у справі доказами, як достовірними і допустимими, дав відповідні показання і у скоєному щиросердечно розкаявся.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, приймаючи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_1 не оспорює фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, який йому інкримінується, вірно розуміє зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності його позиції, тобто визнання ним вини не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, суд за згодою учасників судового розгляду в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, і обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_1, і дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, що йому інкримінуються, доведена повністю, його дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 389 КК України як ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт особою, засудженою до цього покарання.
Виходячи зі змісту ст. 50 КК України, покарання - це захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої особи, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання, згідно ст. 66 КК України, суд визнає зізнання обвинуваченого у скоєнні злочину та його каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання, згідно ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочину.
Ураховується особа обвинуваченого, який є раніше судимим за скоєння умисного злочину та знову скоїв умисний злочин, на час судового провадження суспільно корисною працею не зайнятий, позитивно характеризується за місцем мешкання, його відношення до скоєного, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкціє, передбаченої ч.2 ст.389 КК України у виді арешту, оскільки таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
На час судового розгляду - 22.08.2014р. ОСОБА_1 відбув за вироком суду 48 годин громадських робіт та залишилося невідпрацьованими 152 години громадських робіт.
Таким чином суд враховує невідбуту частину покарання за вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15.11.2013р. у виді 200 годин громадських робіт. Тому при призначенні ОСОБА_1 покарання слід застосувати ст. 71 КК України, і призначити йому покарання за сукупністю вироків із дотриманням вимог ст. 72 КК України відповідно до якої одному дню арешту відповідають вісім годин громадських робіт і 152 години громадських робіт в перерахунку на арешт становлять 19 днів арешту (152:8) .
Цивільний позов не заявлений.
Речові докази по справі та витрати на проведення судових експертиз відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження щодо ОСОБА_1 не застосовувались.
Керуючись ст.ст. 50, 71, 72 КК України, ч.3 ст. 349, ст.ст. 373, 374 КПК України, суд-
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченому ч.2 ст. 389 КК України і призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) місяців арешту.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеної вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15.11.2013р., остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 4 (чотирьох) місяців 10 (десять) днів арешту.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 обчислювати з моменту його затримання.
Після набрання вироком законної сили доручити Бердянському МВ ГУМВС України в Запорізькій області затримати ОСОБА_1 та доставити його до місця відбування покарання.
Вирок може бути оскаржений з урахуванням вимог, в порядку і строки передбачені ч.2 ст. 394 та ст. 395 КПК України, до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: О.Г.Пахоменко
