АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/7918/13 Головуючий в першій інстанції -Щербина-Почтовик І.В.
Категорія - 5 Доповідач - Котушенко С.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Котушенко С.П.
суддів Петренко І.О., Романюк М.М.
при секретарі Шило С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 30 травня 2013 року за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розподіл квартири та позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про припинення права власності на частину квартири,-
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2012 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл квартири АДРЕСА_1. Позивачі вказували на те, що кожному з них належить по 1/3 частині вказаної квартири, яка складається із двох ізольованих кімнат, житловою площею 28,6 км.м.
Посилаючись на те, що відповідач тривалий час квартирою не користується, вартість комунальних послуг не сплачує, у зв'язку з чим утворилися борги; вирішити добровільно питання про розподіл квартири не надається можливим, позивачі просили виділити кожній із них по 1/3 частині вказаної квартири.
У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про припинення права власності на частину квартири АДРЕСА_1. Вказував на те, що їх сім'я розпалась, сумісно користуватися квартирою вони не можуть, розділити її в натурі не можливо, тому просив припинити його право на 1/3 частину квартири, стягнути з відповідачів на його користь грошову компенсацію в розмірі 103 233,33 грн. та визнати за відповідачами право власності на всю квартиру.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 19 квітня 2013 року позови об'єднанні в одно провадження.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 30 травня 2013 року в задоволенні обох позовів відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення в частині відмови в задоволенні його позову, як постановленого з порушенням норм матеріального і процесуального права та про ухвалення нового рішення.
В іншій частині рішення не оскаржується і у відповідності зі ст.303 ЦПК України не переглядається.
Вивчивши доводи скарги, перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.319 ЦК передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Судом встановлено, що сторони є власниками квартири АДРЕСА_1 загальною площею 50,1 кв.м, яка складається із двох жилих кімнат, що підтверджується свідоцтвом на право власності на житло від 22 червня 1999 року. Виділ в натурі належної ОСОБА_2 частки в квартирі є неможливим.
Статтею 364 ЦК установлено, що співвласник має право на виділ у натурі, частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
У той же час відповідно до ч.5 ст. 319 ЦК власник не може використовувати право власності на шкоду правам та свободам громадян.
Встановлено, що доходи відповідачів є незначними та вони неспроможні сплатити позивачеві грошову компенсацію за його частку в квартирі. За таких обставин суд правомірно відмовив ОСОБА_2 у задоволенні позову.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що, ухвалюючи таке рішення, суд захищав лише права відповідачів, порушивши законні права та інтереси позивача, оскільки стягнення за рішенням суду грошової компенсації частки позивача з відповідачів, які сплатити таку компенсацію неспроможні, та визнання за останніми права власності на частку позивача є використанням одним співвласником свого права власності на шкоду іншим співвласникам, що є неприпустимим.
З положень ч.2 ст.364 ЦК не випливає обов'язок співвласника сплатити грошову або іншу матеріальну компенсацію вартості частки іншого співвласника, який бажає виділу.
Разом з тим, ухвалюючи рішення, суд безпідставно послався на положення ст.365 ЦК України. Цією статтею встановлені підстави припинення права на частку у спільному майні відповідача за позовом іншого співвласника, отже даною нормою закону спірні правовідносини не регулюються.
Враховуючи те, що суд не взяв до уваги наведені обставини, постановлене судове рішення підлягає зміні в частині обґрунтування відмови в задоволенні позову ОСОБА_2, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 30 травня 2013 року змінити в частині обґрунтування відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 відповідно з даним рішенням, а в іншій оскарженій частині - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
ГОЛОВУЮЧИЙ:
СУДДІ: