Про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця - Донецький окружний адміністративний суд - Кравченко Т.О.

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2013 р. Справа № 805/4260/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя Донецької області Державної податкової служби до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, -

встановив:

02 квітня 2013 року Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція міста Маріуполя Донецької області Державної податкової служби звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просила припинити підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця у зв'язку з тим, що відповідач більше року не надає в органи державної податкової служби податкову звітність, декларації, документи бухгалтерської звітності, які передбачені законодавством, чим порушує встановлений законодавством порядок надання податкової звітності та унеможливлює здійснення державного контролю за сплатою податків та інших обов'язкових платежів.

03 квітня 2013 року суддею постановлена ухвала про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі, відповідачу встановлений десятиденний строк з дня одержання копії цієї ухвали для подання заперечення проти позову та необхідних документів або заяви про визначення позову.

04 квітня 2013 року копія вказаної ухвали надіслана на адресу відповідача рекомендованою поштовою кореспонденцією з повідомленням про вручення, проте 08 квітня 2013 року поштове відправлення повернуто на адресу суду з відміткою підприємства поштового зв'язку про те, що за вказаною адресою відповідач не проживає (а.с.12).

Приймаючи до уваги вказані обставини та визначений Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), порядок здійснення судових викликів і повідомлень, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про те, що справа розглядатиметься в порядку скороченого провадження.

Згідно з ч.4 ст.183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне судове рішення. У разі недостатності повідомлених позивачем обставин або якщо за результатами розгляду поданого відповідачем заперечення суд прийде до висновку про неможливість ухвалення законного судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу за загальними правилами цього Кодексу, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Протягом строку, встановлено ч.3 ст.183-2 КАС України, від відповідача не надходили заперечення проти позову та документи, якими вони обґрунтовуються, заява про визнання позову відповідачем також не надавалась.

Дослідивши матеріали справи та повідомлені позивачем обставини, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для прийняття законного і обґрунтованого судового рішення в порядку скороченого провадження.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 набула статус фізичної особи-підприємця 20 вересня 2005 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру фізичних та юридичних осіб-підприємців (а.с.3).

Відповідач перебуває на обліку у Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції міста Маріуполя Донецької області Державної податкової служби з 21 вересня 2005 року за реєстраційним номером 1882, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 21 вересня 2005 року за № 871/10/28-114-10 (а.с.5).

ОСОБА_1 не надає податкову звітність з 4 кварталу 2010 року, заборгованості перед бюджетом не має станом, зазначені обставини підтверджується довідкою від 17 січня 2013 року та актом про ненадання податкової звітності від 23 січня 2013 року № 8/х/17/113 (а.с.6-7).

До спірних правовідносин судом застосовані нижченаведені правові норми.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно з положеннями п.п.20.1.12. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України органи податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

П.67.2. ст.67 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців.

Наведені правові норми свідчать про те, що позивач - суб'єкт владних повноважень звернувся до адміністративного суду на виконання його повноважень у публічно-правових відносинах.

Позивач вбачає фактичну підставу для припинення підприємницької діяльності відповідача в неподанні останнім протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій та документів фінансової звітності.

До 1 січня 2011 року регулювання спірних правовідносин здійснювалося на підставі нижченаведених норм матеріального права.

Згідно зі ст.4 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 № 1251-ХІІ, який втратив чинність з 1 січня 2011 року на підставі Податкового кодексу України (далі - Закон № 1251-ХІІ), платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

П.2 ч.1 ст.9 Закону № 1251-ХІІ передбачав обов'язок платника податків і зборів (обов'язкових платежів) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Належність фізичних осіб, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності, чи на мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції, до категорії платників податків, вбачається зі змісту п.1.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, який втратив чинність з 1 січня 2011 року на підставі Податкового кодексу України (далі - Закон № 2181-ІІІ).

До 1 січня 2011 року порядок подання податкових декларацій визначався ст.4 Закону № 2181-ІІІ.

Відповідно до п.п.4.1.4. п.4.1. ст.4 Закону № 2181-ІІІ податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів

за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

З 1 січня 2011 року спірні правовідносини регулюються положеннями Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до п.п.49.1.-49.2. ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник

податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно з п.п.49.18.5. п.49.18 ст.48 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи; фізичні особи - платники податків та їх законні чи уповноважені представники у випадках, передбачених законом; податкові агенти, що передбачено ст.47 Податкового кодексу України.

П.177.11 ст.177 Податкового кодексу України визначено, що фізичні особи-підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений п.п.49.18.5. п.49.18. ст.49 цього Кодексу крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб-підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду року, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Отже, відповідач як платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Ч.1 ст.46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-ІV (далі - Закон № 755-ІV) свідчить, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться, зокрема, у разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Згідно з ч.2 ст.46 Закону № 755-ІV неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону, є підставою для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Відповідно до ч.1 ст.49 Закону № 755-ІV суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, виходячи з того, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення адміністративного позову з тієї підстави, що відповідач більше року не подає органам державної податкової служби податкову звітність.

З огляду на положення ч.4 ст.94 КАС України, судові витрати з відповідача не підлягають стягненню.

Ч.1 ст.256 КАС України визначено, що постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження, виконуються негайно.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», ст.ст. 2-15, 17-20, 94, 98, 158-163, 183-2, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Адміністративний позов Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя Донецької області Державної податкової служби до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця - задовольнити.

Припинити підприємницьку діяльність Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (ІПН: НОМЕР_1, АДРЕСА_1).

Постанова прийнята, складена і підписана в нарадчій кімнаті 25 квітня 2013 року.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Надіслати копію постанови сторонам рекомендованим листом з повідомленням не пізніше наступного дня з дня її постановлення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, судове рішенні апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

У день набрання постановою законної сили направити її копію державному реєстратору за місцезнаходженням фізичної особи-підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення.

Суддя Кравченко Т.О.