Именно от грамотности составления иска в суд и будет напрямую зависеть решение, которое вынесет судья ...
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
25.11.2013№ 02-21/ 901/3876/13
Суддя господарського суду Автономної Республіки Крим Доброрез І.О., розглянувши матеріали
за позовом Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт»
до відповідача Військової частини А2506
про стягнення 10829,72 грн.
ВСТАНОВИВ:
21.11.2013 Державне підприємство «Євпаторійський морський торговельний порт» (ДП «ЄМТП») звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим (далі - суд) із позовною заявою про стягнення з Військової частини А2506 (далі - відповідач) витрат на проведення рятувальної операції, зняття з мілини МБ «Коваль» у сумі 10829,72 грн.
При вирішенні питання про порушення провадження у справі суддя перевіряє дотримання позивачем вимог ст.ст. 55-57 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при пред'явленні позову.
Відповідно до ст. 54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
Так, із матеріалів позову вбачається, що його підписано т.в.о. директора ДП «ЄМТП» Нижником О.П. У той час, коли керівником позивача та особою, уповноваженою представляти ДП «ЄМТП» у правовідносинах із третіми особами, або яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, є Кутафін Ігор Ігорович. Вищевказане підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка відображається на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру, станом на 25.11.2013. Інші докази в матеріалах позову відсутні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що до позовної заяви ДП «ЄМТП» не додано доказів, які підтверджують наявне у Нижника О.П. право підпису позовів від імені позивача.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 56 ГПК України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Водночас, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Згідно із ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Суд зазначає, що вимоги до засвідчення копій викладені у п. 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55.
Ураховуючи зазначені положення, подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).
У разі невідповідності наданих суду копій документів вищевказаним вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору. Аналогічна правова позиція викладена у п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Як встановлено судом, позивачем в якості доказів надіслання на адресу відповідача копії позовної заяви з доданими до неї документами суду надана незасвідчена копія опису вкладення до цінного листа від 11.11.2013 № 9740800625757, який суд, ураховуючи вищевказані приписи, не вважає належним і допустимим доказом та не бере його до уваги при вирішенні питання про порушення провадження у справі. Більш того, із змісту наданої копії опису вкладення вбачається, що позивачем на адресу відповідача надсилалась позовна заява від 07.11.2013 № 1474/13, у той час як поданий до суду позов датований 18.11.2013 та має інший номер 1771/13, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що позивачем були надіслані відповідачу саме ті позовні матеріали, які були подані до суду. Таким чином, позивачем при пред'явленні позову не дотримано вимог п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються також документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Розмір та порядок сплати судового збору визначений Законом України «Про судовий збір» (далі - Закон) від 08.07.2011 № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із пп. 8 п. 1 ст. 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі України про Державний бюджет на відповідний рік.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено на 2013 рік мінімальну заробітну плату, зокрема, у місячному розмірі: з 1 січня - 1147,00 грн.
Із матеріалів позовної заяви вбачається, що ДП «ЄМТП» заявлено вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів та визначено ціну позову у розмірі 10829,72 грн. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону. Аналогічна правова позиція викладена у п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».
Так, ставка судового збору, яка встановлена за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, дорівнює 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
З огляду на викладене, ДП «ЄМТП» при поданні даного позову мало сплатити судовий збір у розмірі 1720,50 грн. (мінімальну ставку щодо сплати судового збору), тоді як ним судовий збір був перерахований лише у розмірі 229,40 грн. (платіжне доручення від 12.11.2013 № 20).
Таким чином, позивачем при пред'явленні позову не дотримано вимог п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України, належних доказів сплати судового збору не надано.
Пунктами 1, 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо, зокрема, позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі; не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
За таких обставин, позовна заява ДП «ЄМТП» з доданими до неї документами підлягає поверненню без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись п.п. 1, 4, 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву з доданими до неї документами повернути Державному підприємству «Євпаторійський морський торговельний порт» без розгляду.
Суддя І.О. Доброрез
