Про коригування митної вартості товарів за резервним методом є протиправним - Окружний адміністративний суд міста Києва - Арсірій Р.О.

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 березня 2014 року письмове провадження № 826/1155/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. вирішив у порядку письмового провадження адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АТА»до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів та зборів України Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києвіпровизнання протиправним та скасування рішення №100250002/2013/500553/2 від 31.12.2013 р. Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просив:

1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 № 100250002/2013/500553/2 від 31.12.2013 р.

2) стягнути з Державного бюджету України через відповідача-2 на користь позивача суму надмірно сплачених ним мита у сумі 265 775,76 грн. та податку на додану вартість у сумі 159 465,46 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм діючого митного законодавства України, винесене протиправне рішення, яким скоригована заявлена позивачем за ціною контракту митна вартість товару, що призвело до порушення його прав та законних інтересів, а також понесення значних матеріальних втрат.

Позивач вважає, що визначення ним митної вартості імпортованих товарів за ціною контракту є правомірним, а оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів за резервним методом є протиправним, отже, таке рішення підлягає скасуванню.

Відповідач-1 проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, винесеним на підставі та на виконання норм митного законодавства України, за результатами аналізу поданих позивачем документів для митного оформлення товарів, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач-2 також проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.

У судове засідання, призначене на 27.02.2014 р. представники відповідачів не прибули, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, клопотань про розгляд справи за відсутності уповноважених представників чи відкладення розгляду справи суду не надходило.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справу у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та Компанією Mauritius Sugar Syndicate (постачальник), укладено контракт від 29.05.2013 р. № MSS/ATA 002, за умовами якого постачальник поставляє, а покупець приймає та оплачує товар - цукор-сирець тростинний у відповідності до погодженої сторонами специфікації, яка є невід'ємною частиною даного контракту.

Згідно п.2 Контракту, ціни на товар визначається на момент погодження специфікації в доларах США. Загальна сума контракту складає суму всіх підписаних специфікації. Оплата за товар здійснюється в доларах США.

Згідно специфікації № 3 від 14.10.2013 р. до контракту та інвойсів від 14.10.2013 р., від 28.11.2013 р. постачальник поставив покупцю товар - цукор-сирець тростинний «Драй Демерара» у кількості 66.257 кг (66 тон + 0,257 тон) вартістю 0,8865 дол. США за кг (886,50 за тону) на загальну суму 58736,83 дол. США. При цьому, перший платіж в сумі 58509,00 дол. США оплачується у порядку передплати протягом 5 банківських днів з моменту підписання та отримання інвойсу; другий платіж в розмірі 227,83 дол. США оплачується після отримання від сканованої копії коносаменту протягом 30 банківських днів. Умови поставки СІF (Украйна, м. Одеса) згідно Інкотермс, 2010.

Оплата товару у визначеному сторонами порядку підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 16.10.2013 р. № 28 на суму 58509,00 доларів США та від 03.12.2013 р. № 31 на суму 227,83 доларів США.

На виконання умов контракту від 29.05.2013 р. № MSS/ATA 002, шляхом подання відповідачу-1 митної декларації 100250000/2013/038316 від 30.12.2013 р., позивачем до митного оформлення в режимі імпорт - 40 заявлений товар - цукор-сирець тростинний, не рафінований «Драй Демерара» 1320 мішків по 50 кг, чистою вагою 66257 кг, торговельна марка Mauritius Sugar Syndicate, виробник Mauritius Sugar Syndicate, країна виробництва республіка Маврікія на загальну суму 58736,83 доларів США (469 483,4822 грн.)

Митна вартість товару заявлена позивачем за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Згідно гр.44 зазначеної митної декларації, позивачем для здійснення митного контролю та митного оформлення, а також підтвердження заявленої ним митної вартості товару подані відповідачу-1 наступні документи:

контракт № MSS/ATA 002 від 29.05.2013 р. та специфікація № 3 від 14.10.2013 р.;

інвойс від 14.10.2013р.;

інвойс від 28.11.2013 р.;

платіжні доручення від 16.10.2013 р. № 28 на суму 58509,00 доларів США та від 03.12.2013 р. № 31 на суму 227,83 доларів США.;

коносамент № 866220965 від 03.11.2013 р.;

експортна декларація № 12013276394/5 від 23.10.2013 р.;

висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 5686 від 12.12.2013 р. про відповідність ЦІНОВИХ умов контракту;

міжнародні автомобільні накладні від 21.12.2013 р. №№ 735/1, 735/2, 735/3;

інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного та радіологічного контролю товару від 21.12.2013 р. № 2730;

сертифікат про походження товару від 11.11.2013 р. № 023238.

В той же час, при проведенні контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого позивачем за відповідною митною декларацією, відповідачем-1 встановлено неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів ( згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у ст.53 Митного кодексу України), а також невідповідність обраного методу визначення митної вартості товарів умовам, наведеним у гл.9 Митного кодексу України.

У зв'язку з зазначеним, позивача було зобов'язано надати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митої вартості товарів, а саме:

каталоги, прайс-листи, специфікації;

виписку з бухгалтерської документації;

висновок експертної організації.

При цьому, позивач письмово повідомив відповідача-1 про відсутність можливості одразу надати такі додаткові документи.

Незважаючи на зазначене, відповідач-1 31.12.2013 р. прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № 100250002/2013/500553/2, яким за резервним методом скоригована заявлена позивачем за ціною договору митна вартість товарів та склала 1,8900 доларів США за одиницю товару (кг) на загальну суму 125 225,73 доларів США.

Згідно зазначеного рішення, митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки позивачем не подано додаткових документів в повному обсязі на письмову вимогу митного органу, а надані додаткові документи не підтверджують числові значення митної вартості.

Також, оскаржуваним рішенням зафіксовано, що метод 2-а та 2-б не були застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари; 2-в та 2-г не застосовані через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

При цьому, у митного органу наявна інформація, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Таким чином, митна вартість була визначена відповідачем-1 за резервним методом.

Позивачем була здійснена переплата за митне оформлення, що підтверджується платіжними дорученнями від 03.01.2014 р. № 2600500645 на суму 152600,00 грн., № 2600500646 на суму 266800,00 грн., № 2600500644 на суму 5800,00 грн., № 2600500621 на суму 375586,78 грн.,

10.01.2014 р. позивач подав до відповідача-1 заяву № 30/10 про скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100250002/2013/500553/2 та визнання заявленої ним митної вартості за ціною договору (контракту) і повернення надмірно сплачених ним коштів додавши до нього наступні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості, крім іншого:

прайс-лист від 13.10.2013 р.;

висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» вих. № 5686 від 12.12.13р. про відповідність цінових умов контракту;

калькуляцію виробника 13.10.2013 р.;

каталог виробника товару.

Листом від 14.01.2014 р. № 31/10, позивачем у додаток до заяви № 30/10 та на підтвердження митної вартості товару, подані наступні документи:

фітосанітарний сертифікат;

сертифікат страхування;

сертифікат здоров'я;

сертифікат аналізу;

сертифікат ваги, якості та упаковки.

За результатом розгляду заяви позивача від 09.01.2014 №30/10 та доданих до неї документів, відповідачем-1, листом від 15.01.2014 р. № 457/1/26-70-61-04, повідомлено позивача про те, що він не вбачає підстав для перегляду рішення про коригування митної вартості від 31.12.2013 р. № 100250000/2013/500553/2.

Позивач вважає рішення відповідача-1 про коригування митної вартості товарів від 31.12.2013 р. № 100250000/2013/500553/2 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.29 Митного кодексу України, рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, а також поясненням представників сторін, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.06.2012 р. набрав чинності новий Митний кодекс України (далі-Кодекс) від 13.03.2012 р. № 4495-VІ, який, зокрема, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування визначені.

Відповідно до ч.1 ст.49, ч.2 ст.51 Кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорт, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.52 Митного кодекс України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII Кодексу.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 Кодексу).

Відповідно до ч.2,3 ст.53 Кодексу, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем були подані митному органу документи, передбачені ч.2 ст.53 Кодексу, необхідні для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, проте, без визначення та закріплення належним чином зауважень щодо наявності в поданих документах розбіжностей чи ознак підробки, а також без фактичного визначення (конкретизації) недостатності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відповідачем-1 у порушення вимог ч.3 ст.53 Кодексу, не надаючи позивачу можливість протягом 10 календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, винесене оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарі від 31.12.2013 р. № 100250002/2013/500553/2, що суперечить вимогам митного законодавства, порушує права позивача на належний захист своїх прав та доведення правомірності і обґрунтованості заявленої ним митної вартості товару.

Відповідно до ч.1-3 ст.54 Кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч.1 ст.55 Кодексу).

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: a) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органом доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органом доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч.2 ст.55 Кодексу).

Аналіз оскаржуваного рішення відповідача-1 свідчить про те, що воно, зокрема, не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої відповідачем-1.

Згідно ч.1 ст.57 Кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (ч.2 ст.58 Кодексу).

Відповідно до ч.4,5 ст.58 Кодексу митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно п.5,6 ч.10 ст.58 Кодексу, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно ч.1,2 ст.64 Кодексу у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі, зокрема, мінімальної митної вартості (п.6 ч.3 ст.64 Кодексу).

З матеріалів справи встановлено, що позивачем з метою підтвердження заявленої ним митної вартості товару, подавалися митному органу відповідні обов'язкові та додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості імпортованих товарів, проте вони не були визнані відповідачем-1 достатніми для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.

При цьому, суд, вивчивши відповідні документи вважає їх такими, що в повній мірі ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню та підтверджують його ціну, що підлягає сплаті на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість зазначеного товару за ціною договору.

У ході судового розгляду справи, відповідач-1 не спростував договірну ціну товару, а також об'єктивну можливість і спроможність відповідача на підставі наданих позивачем документів визначити цю ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору за правилами, визначеними ст.58 Кодексу.

Слід зауважити при цьому, що наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про декларування аналогічного товару, за більшою або меншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, країна виробництва, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем-1 не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач-1 неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення відповідача-1 про коригування митної вартості товарів № 100250002/2013/500553/2 від 31.12.2013 р. та, відповідно, про його скасування.

Згідно ст.301 Кодексу, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно п.3 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 р. № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зміст статті 25 Бюджетного кодексу України закріплює положення про те, що Державне казначейство здійснює безспірне списання з рахунків, на яких обліковуються гроші Державного бюджету та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийнято державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Відповідно до пп.5) п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 460/2011, Державна казначейська служба України, відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким чином, у разі невідшкодування надмірно сплачених позивачем сум мита та податку на додану вартість, право позивача порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому вимога про стягнення відповідних надмірно сплачених сум є належним способом захисту цього права.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем-1, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТА» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №100250002/2013/500553/2 від 31.12.2013 р.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління казначейської служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТА» суму надмірно сплачених мита у сумі 265 775,76 грн. та податку на додану вартість у сумі 159 465,46 грн.

Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТА» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Київської міжрегіональної митниці Міндоходів.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій