МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 липня 2013 р. за № 1229/23761

Про затвердження Інструкції з експлуатації аеродромів державної авіації України

Відповідно до статті 7 Повітряного кодексу України( 3393-17 ) та з метою врегулювання питань, пов’язаних з експлуатацією аеродромів і злітно-посадкових майданчиків державної авіації України, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Інструкцію з експлуатації аеродромів державної авіації України, що додається.

2. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Міністр оборони України

П. В. Лебедєв

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства оборони України 01.07.2013  № 441

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 липня 2013 р. за № 1229/23761

ІНСТРУКЦІЯ з експлуатації аеродромів державної авіації України

I. Загальні положення

1.1. Ця Інструкція розроблена відповідно до Повітряного кодексу України( 3393-17 ), Положення про використання повітряного простору України( 401-2002-п ), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 401 (із змінами), стандартів та рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації (далі — ІКАО).

1.2. Ця Інструкція регулює питання щодо:

порядку утримання і поточного ремонту штучних покриттів аеродромів, ґрунтової частини льотного поля, будівель та споруд, інженерних мереж, під’їзних та внутрішньоаеродромних доріг;

1.3. Дія цієї Інструкції поширюється на державну авіацію, що використовує державні повітряні судна Збройних Сил України, органи внутрішніх справ, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту, органи охорони державного кордону України та митні органи.

Порядок планування, ведення обліку та фінансування здійснюється згідно з чинним законодавством.

1.4. Зазначені в Інструкції терміни вживаються в таких значеннях:

аеродром — поверхня земної або водної ділянки, на якій розміщені будівлі, споруди та обладнання, яка призначена повністю або частково для вильоту, прибуття та руху по ній повітряних суден;

аеродром спільного використання — аеродром, що використовується для польотів повітряних суден цивільної та державної авіації;

аеродромне покриття — верхній несучий шар (шари багатошарової конструкції), що безпосередньо приймає навантаження і дію повітряного судна, експлуатаційної техніки та природних факторів;

бокова смуга безпеки — частина льотної смуги, що межує зі злітно-посадковою смугою і призначена для підвищення рівня безпеки від можливого бокового викочування повітряного судна за межі злітно-посадкової смуги;

вертодром — аеродром або майданчик на землі, на воді чи на споруді, призначений повністю або частково для прибуття, відправлення та руху вертольотів по його поверхні;

вивідна руліжна доріжка — руліжна доріжка, що з’єднує місця стоянки повітряного судна з допоміжними руліжними доріжками або з магістральною руліжною доріжкою;

відмостка покриття — смуга, що примикає до аеродромного покриття (шириною 1,5 м для злітно-посадкової смуги і 0,7-1,0 м для руліжної доріжки), виконана з асфальтобетону або щебеню і гравію, зміцнених в’яжучими матеріалами;

внутрішньоаеродромні дороги — дороги, які з’єднують між собою групи та окремі будівлі і споруди на аеродромі;

водовідведення — система інженерних споруд, призначена для збирання і відведення поверхневих вод на льотному полі аеродрому;

допоміжна руліжна доріжка — руліжна доріжка, що з’єднує окремі групи місць стоянки повітряного судна і спеціальні майданчики з магістральною руліжною доріжкою або зі злітно-посадковою смугою;

дерновий покрив — верхній шар ґрунту, густо порослий травою і скріплений її корінням. Дерновий покрив підвищує міцність ґрунту і зменшує його розмочування та запорошення;

дренаж — система інженерних споруд, призначена для зниження рівня ґрунтових вод, осушення штучної основи і ділянок льотного поля аеродрому;

з’єднувальна руліжна доріжка — руліжна доріжка, що з’єднує злітно-посадкову смугу з магістральною руліжною доріжкою у місцях імовірного закінчення пробігу повітряного судна;

злітно-посадкова смуга — основна частина льотної смуги, призначена для забезпечення розбігу повітряного судна при зльоті і пробігу після посадки. Злітно-посадкові смуги можуть бути ґрунтовими або штучними. Штучна злітно-посадкова смуга і ґрунтова злітно-посадкова смуга становлять робочу площу льотної смуги;

злітно-посадковий майданчик — земельна (водна, льодова) ділянка, спеціально підготовлений майданчик або підняті над земною, водною поверхнею конструкції, що придатні та використовуються для зльоту, посадки, руху та стоянки легких повітряних суден з максимальною злітною масою не більше 5700 кг. Злітно-посадкові майданчики поділяються на постійні та тимчасові;

зона розосередження повітряних суден — земельна ділянка, призначена для розосередженого розміщення повітряних суден на аеродромі, з метою зниження ймовірності їх ураження під час ударів з повітря. Зона розосередження обладнується місцями стоянки, руліжними доріжками, захисними укриттями та іншими спорудами;

інженерні мережі — комплекс споруд, обладнання і комунікацій, що забезпечують електропостачання, газопостачання, теплопостачання, вентиляцію, водопостачання і каналізацію об’єктів аеродрому;

інцидент — подія, крім авіаційної події, що пов’язана з експлуатацією повітряного судна і впливає або може вплинути на рівень безпеки його експлуатації;

клас аеродрому — характеристика аеродрому за довжиною основної злітно-посадкової смуги і міцністю штучних аеродромних покриттів. Для ґрунтового аеродрому клас визначається довжиною ґрунтової злітно-посадкової смуги;

льотна смуга — ділянка льотного поля, призначена для забезпечення зльоту і посадки повітряного судна, що включає одну або кілька злітно-посадкових смуг, бокові і кінцеві смуги безпеки;

льотне поле — основна частина аеродрому, що включає льотну смугу (льотні смуги), руліжні доріжки, місця стоянки, майданчики для посадки вертольотів, технічні позиції для наземного обслуговування повітряного судна, засоби радіо-, світлотехнічного обслуговування польотів;

магістральна руліжна доріжка — руліжна доріжка, що з’єднує кінці злітно-посадкової смуги і забезпечує руління повітряного судна від одного кінця злітно-посадкової смуги до іншого по найменшій відстані;

місце стоянки повітряного судна — підготовлений майданчик для розміщення та обслуговування повітряного судна. Існують індивідуальні та групові місця стоянки, розраховані, відповідно, на один або на два і більше повітряних суден;

перехідна ділянка біля злітно-посадкової смуги зі штучним покриттям — ділянка кінцевої смуги безпеки зі штучним покриттям, що примикає до торця штучної злітно-посадкової смуги, має меншу твердість і влаштовується для забезпечення безпеки під час приземлення повітряного судна на ґрунт перед торцем штучної злітно-посадкової смуги або під час його викочування за межі штучної злітно-посадкової смуги під час пробігу;

польовий аеродром — аеродром, призначений для короткочасного базування авіаційних військових частин, що має ґрунтові або збірно-розбірні металеві покриття злітно-посадкової смуги, руліжних доріжок, місця стоянки, мінімум табельних споруд і рухоме обладнання;

поріг злітно-посадкової смуги — початок ділянки злітно-посадкової смуги, призначений для приземлення повітряного судна. Торець злітно-посадкової смуги зі штучним покриттям — поперечна грань штучного покриття, що відокремлює кінець злітно-посадкової смуги від кінцевої смуги безпеки;

постійний аеродром — аеродром, призначений для постійного базування авіаційних військових частин і підрозділів, що має злітно-посадкову смугу, руліжні доріжки, місця стоянки зі штучними аеродромними покриттями, а також капітальні споруди та стаціонарне обладнання і який забезпечує регулярні польоти повітряних суден;

приаеродромна територія — обмежена регламентованими розмірами місцевість навколо зареєстрованого згідно із встановленим порядком аеродрому (вертодрому) або постійного злітно-посадкового майданчика, до якої встановлені спеціальні вимоги щодо розташування різних об’єктів, а їх висота контролюється з урахуванням умов безпеки маневрування, зльоту та заходу на посадку повітряних суден;

службово-технічна забудова — комплекс будівель, споруд і обладнання, призначених для забезпечення: управління польотами; передполітної підготовки льотного та інженерно-технічного складу; технічного обслуговування, ремонту і збереження авіаційної техніки, збереження і технічного обслуговування наземної техніки; збереження пально-мастильних матеріалів, озброєння, боєприпасів, авіаційно-технічного майна, матеріальних засобів для експлуатаційного утримання і ремонту льотного поля і аеродромних споруд; захисту особового складу, авіаційної і наземної техніки від засобів ураження противника; охорони й оборони аеродрому;

смуга повітряних підходів — ділянка приаеродромної території встановлених розмірів, прилегла до кінця злітно-посадкової смуги, над якою повітряні судна здійснюють початковий етап набирання висоти під час зльоту та кінцевий етап зниження під час заходу на посадку. Смуга повітряних підходів є проекцією на поверхню землі обмежувальних поверхонь зльоту та заходу на посадку;

стартово-фінішний майданчик — майданчик зі штучним покриттям, розташований на ґрунтовій злітно-посадковій смузі і призначений для забезпечення початку розбігу і закінчення пробігу повітряного судна за низької міцності ґрунту;

технічна позиція підготовки повітряного судна — майданчик, призначений для технічного обслуговування і підготовки повітряного судна до вильоту, обладнаний централізованими системами заправлення і запуску двигунів повітряних суден;

штучна основа — один або кілька шарів, що розташовуються під покриттям і забезпечують разом з покриттям прийняття, перерозподіл навантаження і передавання його на підстилковий ґрунт.

1.5. Інші терміни, що використовуються в цій Інструкції, вживаються у значеннях, наведених у Повітряному кодексі України( 3393-17 ), стандартах Міжнародної організації цивільної авіації та інших нормативно-правових актах.

1.6. Залежно від розміру штучної злітно-посадкової смуги (далі — ШЗПС) аеродроми класифікують:

1.7. Забезпечення постійної експлуатаційної готовності аеродрому і безпеки польотів пов’язане з його станом та досягається проведенням комплексу організаційно-технічних заходів, які включають регулярне проведення робіт з поточного ремонту, експлуатаційного утримання і систематичного контролю за станом покриттів ШЗПС, руліжних доріжок (далі — РД), місць стоянок (далі — МС), ґрунтової злітно-посадкової смуги (далі — ГЗПС), аеродромних аварійних гальмівних установок (далі — ААГУ) та будівель і споруд службово-технічної забудови (далі — СТЗ).

1.8. За експлуатацію аеродрому відповідальний командир авіаційної військової частини (старший авіаційний начальник), яка базується на аеродромі; у Державній службі України з надзвичайних ситуацій (далі — ДСНС) — командир Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (далі — командир спеціального авіаційного загону).

Постійну готовність аеродрому до польотів забезпечують:

в авіаційних частинах Повітряних Сил Збройних Сил України та Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі — Військово-Морські Сили) — заступник командира військової частини з тилу та командир батальйону аеродромно-технічного забезпечення;

у військових частинах авіації Сухопутних військ Збройних Сил України (далі — Сухопутні війська) — заступник з озброєння та командир батальйону аеродромно-технічного забезпечення;

в авіаційних частинах ДСНС — заступник командира загону з авіаційно-технічного та матеріального забезпечення — начальник частини авіаційно-технічного та матеріального забезпечення (далі — заступник командира загону з авіаційно-технічного та матеріального забезпечення).

Виконання всіх робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання аеродрому безпосередньо організовує начальник інженерно-аеродромної служби (далі — ІАС), а забезпечує виконання комендант аеродрому (на аеродромах постійного базування — командир аеродромно-експлуатаційного підрозділу, а на аеродромах, що утримуються силами авіаційних комендатур (ескадрилій), — один із заступників начальника авіаційної комендатури (ескадрильї) за рішенням начальника комендатури (ескадрильї), який безпосередньо керує особовим складом та аеродромно-експлуатаційним підрозділом).

1.9. Успішне виконання завдань щодо забезпечення постійної готовності аеродрому до польотів досягається:

знанням та неухильним виконанням усім особовим складом авіаційної військової частини правил експлуатаційного утримання та поточного ремонту аеродрому, встановлених цією Інструкцією;

постійною профілактичною роботою щодо запобігання виникненню передумов авіаційних інцидентів та усунення недоліків в інженерно-аеродромному забезпеченні польотів;

високою організацією служби особового складу, постійним вивченням, накопиченням та впровадженням передового досвіду;

високою відповідальністю особового складу за забезпечення постійної готовності аеродрому до польотів і безпеку польотів повітряних суден;

правильним зберіганням та належним використанням експлуатаційних матеріалів, енергоносіїв та економною витратою грошових коштів.

1.10. Польоти на аеродромі плануються і проводяться з урахуванням часу, необхідного для проведення поточного ремонту та експлуатаційного утримання штучних покриттів злітно-посадкової смуги (далі — ЗПС), РД, МС, технічних позицій і ґрунтової частини льотного поля (далі — ЛП).

Роботи з поточного ремонту та експлуатаційного утримання штучних покриттів ЗПС, РД, МС, технічних позицій (розчищення та ремонт швів, укріплення вимощень, відновлення маркування) проводяться у вільні від польотів дні за погодженням зі старшим авіаційним начальником.

Для виконання трудомістких робіт з поточного ремонту штучних покриттів ЗПС, РД, МС, технічних позицій (перекладання плит після їх просідання, заміна дефектних плит з ремонтом основи, ремонт великих сколів, ремонт швів у великих обсягах тощо) у планах для кожного аеродрому щомісячно встановлюється не менше трьох днів, повністю вільних від польотів. Весною перед початком літньої експлуатації цей час може бути збільшено до 12 днів залежно від потреби для приведення аеродрому до експлуатаційного стану. До виконання цих ремонтних робіт залучається весь необхідний особовий склад.

1.11. Крім робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання аеродромів у дні польотів проводяться передпольотна підготовка аеродрому, контроль за станом аеродромних покриттів під час польотів та їх огляд після польотів.

1.12. Усі роботи з передпольотної підготовки аеродрому повинні плануватися та здійснюватися з розрахунку їх закінчення не менше ніж за 30 хвилин до вильоту на розвідку погоди або до терміну вильоту одиночних повітряних суден.

1.13. Після контрольного огляду штучних покриттів ЗПС та РД особовим складом проводиться спільна перевірка готовності ЗПС, РД, МС, технічної позиції підготовки літаків (вертольотів) (далі — ТППЛ(В)), ГЗПС і ААГУ до виконання польотів керівником польотів і старшим авіаційним начальником.

Підготовлений до польотів аеродром здається керівнику польотів, черговому з прийому та випуску повітряних суден начальником ІАС або комендантом аеродрому під підпис у Журналі обліку стану та готовності аеродрому до виконання польотів (додаток 1) з обов’язковими помітками щодо міцності та рівності ГЗПС, технічного стану ААГУ.

В окремих випадках дозволяється командирам взводів аеродромно-експлуатаційного підрозділу здавати аеродром керівнику польотів. Допуск службових осіб до здавання аеродрому повинен бути оформлений наказом по військовій частині.

1.14. Після закінчення польотів (зміни) посадова особа аеродромно-експлуатаційного підрозділу оглядає аеродромні покриття та ГЗПС. У разі потреби проводяться роботи щодо усунення дефектів, які виникли під час польотів.

1.15. Елементи ЛП та смуг повітряних підходів аеродромів усіх класів обов’язково маркуються для підвищення умов безпеки виконання операцій зльоту-посадки та руління повітряних суден.

1.16. Під час поточного ремонту та експлуатаційного утримання штучних покриттів ЗПС, приведення в експлуатаційну готовність ГЗПС та передпольотної підготовки аеродрому особливу увагу слід приділяти заходам безпеки, організації зв’язку особового складу, який виконує роботи, з керівником польотів (черговим з випуску літаків), забезпеченню в разі потреби швидкого звільнення ЗПС.

1.17. Рух особового складу та техніки по ЛП аеродрому дозволяється тільки за визначеними маршрутами. Маршрути руху визначаються для кожного напрямку посадки повітряних суден (використання повітряного простору) у районі аеродрому, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 401( 401-2002-п ) "Про затвердження Положення про використання повітряного простору України" (із змінами). Маршрути руху не повинні перетинати ЗПС.

За знання маршрутів та виконання особовим складом правил руху по ЛП відповідальними є командири підрозділів військових частин, які базуються на аеродромі.

1.18. Для недопущення руху по ЗПС транспортних засобів, людей та тварин комендант аеродрому на період польотів призначає команду оточення, яка комплектується з особового складу авіаційної військової частини та підпорядковується помічнику керівника польотів.

Місця виставлення та склад команди оточення визначаються командиром авіаційної військової частини. Особовий склад оточення повинен мати засоби сигналізації (ракетницю з набором білих та червоних ракет, білі та червоні прапорці) та засоби зв’язку з помічником керівника польотів.

1.19. На аеродромах в обов’язковому порядку здійснюється протипожежний захист споруд, повітряних суден та наземної техніки, матеріально-технічних засобів.

1.20. В авіаційній військовій частині (спеціальному авіаційному загоні) на кожний аеродром оформляється та ведеться формуляр (додаток 2). До нього обов’язково додаються генеральний план аеродрому, план землевідведення, план аеродромних покриттів з перетинами покриттів та зазначенням конструкції основи, план водовідведення та дренажу на аеродромі, план електричних мереж та споруд енергогосподарства, план теплових мереж та споруд теплогосподарства, план водопостачальних і водовідвідних мереж та споруд, план газових мереж та споруд (оформлюються та ведуться за наявності на аеродромі зазначених мереж). Формуляр та додатки до нього заводяться після завершення будівництва та введення аеродрому в експлуатацію. Дані формуляра і додатків до нього щорічно уточнюються фахівцями служб експлуатанта аеродрому. Відповідальним за організацію та внесення змін є начальник інженерно-аеродромної служби.

1.21. Усі споруди на аеродромі повинні використовуватися за призначенням. Перепланування приміщень у спорудах, що потребує матеріальних або грошових витрат, списання та розбирання аеродромних споруд, а також будівництво нових споруд проводяться з письмового дозволу командувачів видів Збройних Сил України; у Міністерстві внутрішніх справ України (далі — МВС), ДСНС та Державній прикордонній службі України — з дозволу начальників, вищих органів управління. При цьому вносяться відповідні зміни у формуляр та додатки до нього.

1.22. На аеродромах постійного базування здійснюється утримання запасів матеріалів та інструменту для швидкого відновлення аеродромів згідно з Переліком матеріалів та інструментів для швидкого відновлення аеродромів (додаток 3). Створення запасів для швидкого відновлення аеродромів здійснюється за рішенням начальника інженерно-аеродромного управління Командування Повітряних Сил Збройних Сил України. Відповідальним за утримання запасів на аеродромі є командир авіаційної частини, який наказом по військовій частині визначає матеріально відповідальну особу за утримання запасів швидкого відновлення аеродромів.

1.23. Експлуатація аеродромів спільного використання здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та нормативно-правових актів з питань цивільної авіації.

II. Експлуатаційні вимоги до аеродромів державної авіації України

2.1. Загальні вимоги до організації та виконання польотів на аеродромі державної авіації України:

1) льотна експлуатація аеродромів державної авіації України полягає у використанні елементів аеродрому під час руління, зльоту та посадки повітряних суден;

2) під час організації польотів командир авіаційної військової частини (командир спеціального авіаційного загону) повинен враховувати особливості льотної роботи (одиночні і групові польоти, зліт з великою або мінімальною дистанцією між повітряними суднами, зліт парами та інші обставини), а також характер аеродрому (взаємне розташування ЗПС, РД і МС, стан та тип аеродромних покриттів і ГЗПС);

3) польоти на аеродромі плануються та виконуються з урахуванням часу, необхідного для проведення огляду та поточного ремонту штучних покриттів ЗПС, РД, МС, технічних позицій та ГЗПС;

4) на підставі прийнятого рішення на проведення польотів командир авіаційної військової частини (командир спеціального авіаційного загону) ставить завдання підпорядкованим підрозділам та службам щодо строків готовності аеродрому до польотів з урахуванням мінімально необхідного часу для його підготовки (не менше трьох годин);

5) польоти на аеродромі виконуються відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 401 ( 401-2002-п ) "Про затвердження Положення про використання повітряного простору України" (із змінами). Змінювати встановлений порядок виконання польотів у районі аеродрому дозволяється тільки для екіпажів повітряних суден, які йдуть на позачергову (вимушену) посадку;

6) рух повітряного судна та транспортних засобів перед повітряними суднами, які стоять з працюючими двигунами, повинен виключати попадання в їх двигуни сторонніх предметів;

7) одночасне руління декількох повітряних суден в одному напрямку виконується з інтервалами та дистанціями, що виключають попадання у двигуни пилу (снігу) та сторонніх предметів від попереднього повітряного судна. Обгін літака, який вирулює або буксирується тягачем, забороняється.

Якщо напрямки руління повітряних суден перетинаються, командир екіпажу, який бачить інше повітряне судно, що рулить праворуч, повинен зупинитися та пропустити його.

Під час руління назустріч один одному командир екіпажу зобов’язаний зменшити швидкість до мінімальної та триматися праворуч, щоб літаки розійшлися лівими бортами. Руління назустріч та буксирування допускаються при відстані між кінцями крил не менше 5 м (для вертольотів — не менше одного діаметра несучого гвинта) і тільки на прямолінійних ділянках РД.

Руління вертольота біля перешкоди на відстані менше одного діаметра несучого гвинта повинно виконуватися у присутності супроводжувача.

Якщо руління вертольота до місця зльоту неможливе, виконується підліт, при цьому відстань від несучого гвинта до перешкоди повинна бути не менше діаметра цього гвинта;

8) під час набору висоти проліт вертольота над перешкодою дозволяється з перевищенням не менше 5 м, а над літаками на землі — не менше двох діаметрів його несучого гвинта;

9) у разі приймання на аеродром державної авіації України літерних рейсів підготовка аеродрому, контроль готовності штучних покриттів та відповідні доповіді про готовність до приймання літерних рейсів здійснюються згідно з дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо організації, виконання та забезпечення повітряних перевезень вищих посадових осіб.

2.2. Вимоги до аеродромів державної авіації України щодо умов забезпечення безпеки польотів:

1) аеродром та його обладнання, приаеродромна територія, маркування аеродромних покриттів і перешкод, організація і режим експлуатації повинні забезпечити безпечне виконання зльотів, польотів у районі аеродрому, посадок та руління повітряного судна;

2) основною умовою забезпечення безпеки польотів є експлуатація аеродрому відповідно до його класифікаційних показників за призначенням, ступеня обладнання та технічних показників ЗПС;

3) у процесі експлуатації необхідно постійно контролювати стан приаеродромної території, ЗПС та споруд СТЗ, їх огорожу та маркування.

На аеродромі та приаеродромній території контролю підлягають:

будівництво будинків, споруд, ліній зв’язку та електропередач, радіо-випромінювальних засобів, а також залізниць, автодоріг, об’єктів, які сприяють масовому скупченню птахів, та інших об’єктів, які можуть погіршити умови забезпечення безпеки польотів;

існуючі природні перешкоди, висота яких може перевищити допустимі норми;

виконання умов погодження будівництва, що ведеться, стосовно місця розташування, висоти споруд, будівельних кранів, їх маркування, світлоогородження тощо;

4) якщо на приаеродромній території є перешкоди, які неможливо усунути, експлуатація аеродрому дозволяється в разі встановлення спеціального режиму польотів, що забезпечує їх безпеку;

5) аеродроми повинні мати необхідні огорожі, охорону та технічні засоби, які виключають несанкціоноване вирулювання та зліт повітряного судна, доступ сторонніх осіб на ЛП та появу непередбачуваних транспортних засобів і тварин на ньому;

6) електрообладнання та електропостачання аеродромів державної авіації України повинні відповідати Правилам безпечної експлуатації електроустановок споживачів( z0093-98 ), затвердженим наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 09 січня 1998 року № 4, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за № 93/2533 (із змінами) (далі — ПБЕЕ), Правилам користування електричною енергією ( z0417-96 ), затвердженим постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 серпня 1996 року за № 417/1442 (із змінами) (далі — ПКЕЕ), Правилам технічної експлуатації електроустановок споживачів( z1143-06 ), затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 липня 2006 року № 258, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1143/13017 (із змінами) (далі — ПТЕЕ);

7) світлотехнічне обладнання, маркування висотних перешкод та аеродромних покриттів, контроль за їх станом здійснюють згідно з вимогами цієї Інструкції;

8) розміри та взаємне розташування елементів ЛП аеродрому повинні відповідати вимогам безпеки польотів, які визначаються для конкретних типів літаків, з урахуванням місцевих умов, нормативних документів з проектування аеродромів;

9) експлуатація ГЗПС дозволяється при допустимій для заданого типу літака міцності ґрунту відповідно до інструкції екіпажу повітряного судна, яка розробляється заводом-виробником повітряного судна;

10) для надання допомоги повітряним суднам на землі в екстрених випадках в авіаційній військовій частині комплектується причіп технічної допомоги, який завжди повинен бути укомплектований до проведення польотів. Причіп технічної допомоги комплектується відповідно до Переліку матеріальних засобів для комплектування причепа технічної допомоги (додаток 4).

2.3. Оцінка експлуатаційної придатності аеродромних покриттів, які використовуються на аеродромах державної авіації України:

1) придатність покриттів до експлуатації визначають за їх станом з урахуванням конструкції аеродромного покриття.

Аеродромні покриття бувають жорсткого та нежорсткого типів. До жорстких належать цементно-, армо- та залізобетонні, збірні з попередньо напружених залізобетонних плит і асфальтобетонні на цементно-бетонній основі та з металевих плит; до нежорстких — асфальтобетонні на нежорстких основах, з міцних кам’яних матеріалів підібраного складу з обробкою органічними в’яжучими матеріалами, із щебеневих та гравійних матеріалів, ґрунтів та місцевих матеріалів з обробкою мінеральними або органічними в’яжучими матеріалами.

За ступенем удосконалення та строком служби аеродромні покриття поділяються на капітальні (покриття жорсткого типу та асфальтобетонні), полегшені (нежорсткі покриття, крім асфальтобетонних) та спрощені (з матеріалів без оброблення в’яжучими матеріалами);

2) аеродромне покриття вважається придатним до експлуатації, якщо воно відповідає нормативним вимогам щодо несучої здатності, рівності, технічного стану та фрикційних властивостей поверхні;

3) придатність покриттів щодо несучої здатності до експлуатації заданим типом повітряного судна встановлюється після порівняння класифікаційних чисел показника характеристики повітряного судна (далі — ACN) та показника характеристики несучої здатності покриттів (далі — PCN) при одній міцності основи.

Метод визначення несучої здатності елементів аеродрому зі штучним покриттям ACN — PCN є міжнародним. Технічна оцінка несучої здатності аеродромних покриттів виконується згідно з методикою, яка надається в документах ІКАО.

Під час визначення числа PCN враховується технічний стан аеродромних покриттів. Це число може змінюватися, а саме: зменшуватися у процесі зносу аеродромних покриттів та збільшуватися після проведення капітальних ремонтів або реконструкції.

Показники класифікаційних чисел PCN покриття конкретного аеродрому державної авіації України визначають установи, які мають дозвіл на проведення зазначених робіт від Державної авіаційної служби України. Ці значення необхідно уточнювати після виконання реконструкції або капітального ремонту штучних покриттів, значного погіршення їх технічного стану з будь-яких причин, що може призвести до зниження несучої здатності штучних покриттів і потребує обмежень навантаження на штучні покриття та зменшення інтенсивності польотів.

Класифікаційні числа ACN є характеристиками повітряних суден, розраховуються та публікуються виробниками повітряних суден;

4) крім технічної оцінки несучої здатності покриттів може виконуватися експлуатаційна оцінка на підставі узагальнення досвіду експлуатації повітряних суден, візуальних оглядів конструкцій аеродромних покриттів;

5) покриття можна експлуатувати без обмежень, коли інформаційні показники (еквівалентне одноколісне навантаження та код тиску) числа ACN не перевищують відповідних інформаційних показників (еквівалентне одноколісне навантаження та код тиску) числа РСN. Якщо ці умови не виконуються, необхідно вводити обмеження маси повітряних суден, тиску в шинах авіашасі, зменшити інтенсивність злітно-посадкових операцій;

6) рівність поверхні покриттів аеродромів оцінюється величиною уступів між суміжними плитами та між тріщинами для жорстких покриттів, глибиною колій, хвиль та зсувів — для нежорстких покриттів, а також різницею повздовжніх нахилів на заданій базі — для всіх типів покриттів. Граничні значення нерівностей поверхні покриття аеродрому наведено в додатку 5 до цієї Інструкції. При цьому повинен забезпечуватися водовідвід з покриттів;

7) місця замірів найбільших значень параметрів рівності визначаються візуально.

Ділянки, на яких заміряні величини перевищують граничні значення, наносяться на план дефектування покриття і підлягають ремонту.

У разі виявлення на покриттях ділянки, де величини контрольованих показників перевищують 50% граничних значень, виконують їх повні заміри у місці, що має найменшу рівність. При цьому загальна кількість замірів (N) визначається зі співвідношення

N³0,0025 S,

S

-

Коли більше 5% загальної кількості замірів на ділянці перевищують 50%-ий рівень граничних значень, то дефекти необхідно усунути;

8) придатність покриттів за їх технічним станом оцінюють на підставі аналізу характеру та кількості дефектів аеродромних покриттів з граничними значеннями і заходів щодо їх усунення перед польотами літаків та граничних значень нерівностей поверхні покриття аеродрому, наведених у додатках 5 ( z1229-13 ) і 6 до цієї Інструкції. Обсяги ремонтних робіт щодо підтримання покриттів у необхідному експлуатаційному стані, коли чисельні значення дефектів не перевищують граничних значень, визначають на підставі індексу зберігання покриттів МJ (таблиця 1).

Таблиця 1

Індекс зберігання покриттів MJ

Стан покриттів

Рекомендовані заходи

Від 4,0 до 5,0

Добрий

Планові заходи з поточного ремонту

Від 3,0 до 4,0

Задовільний

Поточний ремонт

Незадовільний

Капітальний ремонт

Методика оцінки технічного стану жорстких покриттів наведена в додатку 7 до цієї Інструкції;

9) придатність покриттів за фрикційними якостями поверхні визначається з умов гальмування за Методикою визначення фрикційних властивостей поверхні покриття (додаток 8).

2.4. Вимоги до експлуатаційного утримання та ремонту аеродромів державної авіації України:

1) головна вимога до експлуатаційного утримання та ремонту аеродромів — своєчасне і якісне проведення усіх видів робіт при мінімальних витратах часу, сил та засобів;

2) склад та періодичність виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту штучних аеродромних покриттів, ґрунтової частини льотного поля, аеродромних споруд, систем та обладнання встановлюються відповідно до цієї Інструкції;

3) організація та обсяги робіт, необхідна кількість сил та засобів визначаються на підставі аналізу даних про технічний стан аеродрому та його окремих споруд, виробничих можливостей аеродромно-експлуатаційних підрозділів та умов експлуатації відповідно до чинних нормативних документів;

4) при обмеженні часу, сил та засобів перш за все слід виконувати роботи з технічного обслуговування та ремонту аеродромних споруд, які безпосередньо пов’язані із забезпеченням безпеки польотів;

5) ділянки для першочергових робіт на аеродромних покриттях відбираються на підставі даних Журналу технічного стану аеродромного покриття ( z1229-13 ) (додаток 9).

Насамперед слід усувати недопустимі дефекти на кінцевих та середній по ширині ділянках покриттів ЗПС, магістральній руліжній доріжці (далі — МРД) та в зонах особливої чистоти.

2.5. Вимоги до охорони навколишнього середовища під час експлуатації аеродрому державної авіації України:

1) основне завдання щодо охорони навколишнього середовища під час експлуатації аеродромів — виключення або зниження шкідливого впливу в районі розташування аеродрому;

2) заходи з охорони навколишнього середовища повинні включати:

зберігання, раціональне використання та своєчасне відновлення рослинного шару на території аеродрому;

запобігання забрудненню поверхневих та підземних вод стоками дощових та талих вод з поверхні штучних покриттів і території СТЗ;

3) відведення та використання земель на аеродромі слід здійснювати відповідно до вимог Земельного кодексу України( 2768-14 ) та інших нормативно-правових актів. У процесі експлуатації аеродромів категорично забороняється збільшення розмірів відведених земельних ділянок, видобування природних ресурсів;

4) для збереження рослинного шару та запобігання ерозії ґрунту на аеродромі необхідно своєчасно вживати комплекс заходів щодо дернування льотного поля, посадки лісочагарникових культур на ділянках СТЗ та рекультивації порушених земель;

5) для запобігання забрудненню поверхневих і підземних вод стоками з льотного поля та СТЗ потрібно:

обладнати пункти технічного обслуговування та миття техніки, склади пально-мастильних матеріалів, автопарки та котельні на рідкому паливі засобами збирання та обробки стічних вод та відходів, які містять нафтопродукти;

6) тверді речовини проти ожеледі та пилу слід зберігати в закритих складах або на спеціальних майданчиках, які мають навіс, тверде покриття та борти по периметру для запобігання їх розтіканню під час попадання вологи;

7) місця розташування складів для зберігання речовин проти ожеледі та пилу слід вибирати з урахуванням особливостей природного середовища, рельєфу місцевості, наявності стоків та водоймищ. Забороняється влаштовувати склади цих речовин у водоохоронних зонах та на відстані менше ніж 200 м від джерел води господарсько-питного та культурно-побутового призначення;

8) для запобігання забрудненню атмосферного повітря потрібно:

своєчасно відновлювати дерновий покрив та усувати пил з ґрунтової частини льотного поля, під’їзних та внутрішньоаеродромних доріг;

зберігати речовини для просочування та герметизації тільки в герметичній тарі або ємностях на відстані не менше 1,5 км від житлових районів;

9) для запобігання шкідливого впливу на об’єкти тваринного світу потрібно обладнати територію аеродрому відповідно до вимог нормативних документів.

III. Обов’язки посадових осіб з експлуатації та утримання аеродромів державної авіації України

3.1. Основним завданням посадових осіб, які відповідають за експлуатацію та утримання аеродромів державної авіації України, є підтримання їх у постійній готовності до виконання польотів у різних погодних умовах, у будь-яку пору року та час доби.

3.2. На орган управління інженерно-аеродромним забезпеченням командування виду Збройних Сил України (Управління авіації та авіаційного пошуку і рятування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Управління авіації Головного управління внутрішніх військ МВС, визначені структурні підрозділи Адміністрації Держприкордонслужби) покладаються:

керівництво і контроль за правильною технічною експлуатацією аеродромів та аеродромних споруд, техніки, за витратами коштів і матеріальних засобів, дотриманням фінансової та планової дисципліни в інженерно-аеродромних службах та аеродромно-експлуатаційних підрозділах авіаційних військових частин;

облік аеродромної мережі, споруд СТЗ аеродромів, аеродромно-експлуатаційної техніки, залізобетонних та металевих плит, іншого майна номенклатури інженерно-аеродромної служби;

розроблення річних зведених планів робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання аеродромів;

планування ремонту штучних покриттів на аеродромах з використанням сил і засобів окремих інженерно-аеродромних батальйонів, а також інших спеціалізованих установ та організацій;

забезпечення військових частин експлуатаційними матеріалами, обладнанням і запасними частинами для поточного ремонту та експлуатаційного утримання штучних покриттів, дренажно-водостічних систем, інженерних мереж, будівель і споруд на аеродромах;

проведення заходів щодо паспортизації та інвентаризації аеродромів, штучних аеродромних покриттів, будівель та споруд СТЗ аеродромів;

контроль за правильним та раціональним користуванням земельними ділянками, відведеними під аеродроми, їх обліком, оформленням державних актів на право користування;

фінансування та організація проведення на аеродромах заходів з охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів;

організація підготовки офіцерських кадрів у військових навчальних закладах (далі — ВНЗ), підбір кадрів, перерозподіл та комплектування ними інженерно-аеродромних служб та підрозділів авіаційних військових частин;

замовлення підготовки офіцерських кадрів у ВНЗ для комплектування посад енергетиками електротехнічних служб військових частин;

затвердження та реєстрація штатних розкладів на утримання працівників інженерно-аеродромної служби у військових частинах, контроль за укомплектованістю інженерно-аеродромних служб особовим складом;

організація та контроль за підготовкою молодших спеціалістів інженерно-аеродромної служби, подання пропозицій щодо розподілу їх по військових частинах;

контроль за укомплектованістю аеродромно-експлуатаційних підрозділів аеродромно-експлуатаційною технікою згідно зі штатом, її технічним станом, плануванням та організацією проведення капітальних ремонтів;

контроль за утриманням у постійній експлуатаційній готовності аварійних гальмівних установок, проведенням на них регулярних регламентних робіт;

забезпечення електротехнічними засобами, організація їх обліку з урахуванням тих, що входять до складу комплектів озброєння і військової техніки, нагляд за експлуатацією електроустановок (далі — ЕУ), організація ремонту електротехнічних засобів (далі — ЕТЗ), електромереж та об’єктів електропостачання аеродромів;

участь у роботі комісій з розслідування випадків передчасного зняття з експлуатації авіаційних двигунів через попадання в них сторонніх предметів;

ведення обліку інцидентів та передчасного зняття з експлуатації авіаційних двигунів, вжиття заходів щодо їх запобігання;

складання і подання у встановлені строки за належністю заявок на фінансування для придбання матеріалів та інструменту для експлуатаційного утримання аеродромів;

подання заявок на проведення тендерів на закупівлю необхідних для експлуатації аеродромів матеріалів та обладнання;

керівництво обліком та звітністю, проведення вибіркових перевірок фінансово-господарської діяльності військових частин щодо інженерно-аеродромної служби, складання та надання у встановлені строки звітності;

контроль за накопиченням та зберіганням на аеродромах встановлених запасів ремонтних матеріалів, інструменту для швидкого відновлення аеродромних покриттів, проведенням на аеродромах тренувань особового складу;

упровадження в практику роботи аеродромно-експлуатаційних підрозділів нових методів та технологій з ремонту аеродромних покриттів, нових сучасних матеріалів для експлуатаційного утримання аеродромних покриттів, будівель і споруд;

контроль за економним та раціональним використанням коштів, матеріалів під час проведення заходів з експлуатаційного утримання аеродромів, надання необхідних рекомендацій щодо зменшення фактичних витрат;

підготовка документів на списання за актами технічного (якісного) стану або інспекторським посвідченням аеродромних покриттів, споруд, майна та техніки по лінії інженерно-аеродромної служби;

здійснення взаємодії з квартирно-експлуатаційними органами з питань експлуатації, ремонту та утримання авіаційних містечок, надання необхідних рекомендацій і пропозицій.

3.3. Командир авіаційної військової частини або командир спеціального авіаційного загону (старший авіаційний начальник) зобов’язаний:

організовувати експлуатацію закріпленого аеродрому (аеродромів) відповідно до вимог цієї Інструкції;

систематично перевіряти стан штучних покриттів аеродрому, готовність до виконання польотів, вживати необхідних заходів щодо підтримання аеродрому в експлуатаційному стані;

планувати та проводити польоти з урахуванням часу, необхідного для систематичного догляду і проведення поточного ремонту елементів льотного поля та аеродромних споруд;

затверджувати схему руху особового складу та техніки по аеродрому, контролювати і вимагати від підпорядкованого особового складу суворого дотримання встановленого командиром військвої частини порядку руху машин та пішоходів по аеродрому;

під час будівельних або ремонтних робіт у районі льотної зони аеродрому без його закриття встановлювати порядок руху будівельної техніки по аеродрому з метою недопущення інцидентів;

призначати комісії для проведення технічних оглядів аеродрому та за результатами роботи комісій давати оцінку стану аеродромних покриттів;

у зимовий період щоденно аналізувати метеообстановку та приймати рішення на виконання робіт з підготовки аеродрому до польотів, у разі ускладнення метеоумов у районі аеродрому встановлювати чергування з числа командного складу авіаційної військової частини для організації робіт з очищення покриттів від снігу та льоду;

у період підготовки аеродрому до зимової експлуатації забезпечувати проведення фахівцями інженерно-авіаційної служби регламентних робіт на авіаційних двигунах теплових машин та на авіаційних вузлах аварійних гальмівних установок;

після снігопадів та утворення ожеледиці планувати початок польотів з урахуванням часу, необхідного для очищення штучних покриттів від снігу, льоду згідно з розрахунком у плані зимового утримання аеродрому, мати план дій особового складу авіагарнізону в аварійній ситуації (сильна ожеледиця, великі снігові замети, вихід з ладу снігоприбиральної техніки тощо);

затверджувати та контролювати виконання заходів, спрямованих на зменшення можливості попадання сторонніх предметів у двигуни літаків з поверхні аеродромних покриттів;

наказом по військовій частині (спеціальному авіаційному загону) закріплювати за особовим складом аеродромні будівлі, споруди, огорожу аеродрому та аеродромних зон, а також визначати осіб, відповідальних за експлуатаційне утримання та протипожежну безпеку цих об’єктів;

організовувати не менше одного разу на рік тренування особового складу з виконання відновлювальних робіт на аеродромі;

3.4. Керівник польотів (черговий з приймання та випуску літаків) зобов’язаний:

перед польотами разом з комендантом аеродрому або особою, яка його заміщує, перевіряти стан ШЗПС та ГЗПС, РД, МС, ТППЛ, ААГУ, бокових та кінцевих смуг безпеки (далі — БСБ та КСБ) і приймати аеродром до польотів під підпис у Журналі обліку стану та готовності аеродрому до виконання польотів, переконатися в наявності та справності засобів відлякування птахів;

у перервах між змінами польотів надати аеродромно-експлуатаційному підрозділу не менш однієї години для обов’язкового очищення та контрольного огляду штучних покриттів ЗПС, смуг безпеки та перевірки працездатності аварійних гальмівних установок;

під час робіт на ЗПС на командно-диспетчерському пункті (далі — КДП) включати попереджувальне табло "ЗПС ЗАЙНЯТА";

дозволяти виконання робіт на ЗПС після доповіді коменданта аеродрому про план робіт та уточнення повітряної обстановки;

3.5. Помічник керівника польотів зобов’язаний:

разом з комендантом аеродрому та нарядом оточення не допускати в’їзду в льотну зону аеродрому транспортних засобів, не пов’язаних із забезпеченням польотів;

вести візуальне спостереження у ході польотів за станом покриттів, особливо в місцях вирулювання літаків на ЗПС, старту та їх відриву під час зльоту;

у разі виявлення будь-яких дефектів або руйнувань покриттів негайно доповідати про це керівнику польотів та за його вказівкою оглядати пошкоджені ділянки;

3.6. Заступник командира авіаційної військової частини з тилу, заступник командира загону з авіаційно-технічного та матеріального забезпечення (у військовій частині авіації Сухопутних військ — заступник з озброєння) зобов’язані:

планувати та організовувати виконання заходів щодо забезпечення постійної експлуатаційної готовності закріплених за військовою частиною аеродромів до польотів;

організовувати та контролювати виконання робіт з поточного ремонту та утримання штучних аеродромних покриттів, водовідвідних і дренажних систем, споруд, інженерних мереж на аеродромі, під’їзних шляхів та внутрішньоаеродромних доріг;

організовувати та проводити заходи щодо зниження вірогідності попадання сторонніх предметів у двигуни літаків з поверхні аеродромних покриттів;

розробляти та надавати на затвердження старшому авіаційному начальнику план зимового утримання аеродрому;

відповідно до затвердженої старшим авіаційним начальником схеми маршрутів руху на аеродромі контролювати встановлення на визначених маршрутах руху засобів регулювання, дорожніх знаків, покажчиків та нанесення розмітки доріг;

погоджувати зі старшим авіаційним начальником перелік засобів, яким дозволяється в’їзд на штучні покриття льотного поля;

контролювати дотримання особовим складом заходів безпеки під час виконання робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання елементів льотної зони, будівель і споруд, інженерних мереж службово-технічної забудови аеродрому;

після кожної льотної зміни аналізувати та проводити аналіз недоліків та зауважень з інженерно-аеродромного забезпечення польотів, які були виявлені керівником польотів, вживати заходів щодо їх усунення;

брати участь у розслідуванні причин передчасного зняття з експлуатації авіаційних двигунів та встановлення винних посадових осіб;

негайно доповідати до органу управління інженерно-аеродромним забезпеченням командування виду Збройних Сил України, у ДСНС -начальнику управління авіації та авіаційного пошуку і рятування, у МВС — начальнику управління авіації Головного управління внутрішніх військ, у Державній прикордонній службі України — до визначених структурних підрозділів Адміністрації Державної прикордонної служби про кожний випадок застосування аварійних гальмівних установок, передчасного зняття з експлуатації авіадвигуна;

у зимовий період разом з командиром авіаційної військової частини аналізувати метеообстановку та приймати рішення на виконання робіт з підготовки аеродрому до польотів, контролювати організацію цілодобового чергування особового складу аеродромно-експлуатаційного підрозділу під керівництвом офіцера (прапорщика), а також чергової групи автомобільної техніко-експлуатаційної частини (далі — Автотеч) з обслуговування засобів зимового утримання аеродрому;

готувати проекти наказів командира авіаційної військової частини (командира спеціального авіаційного загону) щодо призначення комісії для технічних оглядів аеродрому та затверджувати дефектні акти за елементами льотного поля, будівлями та спорудами, інженерними мережами службово-технічної забудови аеродрому;

створювати та забезпечувати зберігання на складах запасів ремонтних матеріалів та інструментів для швидкісного відновлення аеродрому;

забезпечувати контроль за станом аеродромно-експлуатаційної техніки, її раціональним використанням та безаварійною роботою.

3.7. Командир батальйону аеродромно-технічного забезпечення зобов’язаний:

знати технічний стан аеродромних покриттів, планувати та забезпечувати виділення особового складу і техніки аеродромно-експлуатаційного підрозділу для своєчасного проведення робіт з експлуатаційного утримання та поточного ремонту штучних покриттів та ґрунтової частини льотного поля;

знати та контролювати стан аеродромно-експлуатаційної, інженерної техніки, планувати та організовувати її своєчасний ремонт;

брати участь у плануванні та проведенні заходів щодо безпеки польотів з метою недопущення інцидентів з вини підпорядкованого особового складу;

організовувати роботу чергового з аеродромно-технічного забезпечення, у тому числі з питань контролю за своєчасністю підготовки аеродрому до польотів, перевірки стану аеродромних покриттів між змінами польотів та після їх закінчення, контролю за станом аварійних гальмівних установок;

вести облік недоліків в аеродромно-технічному забезпеченні, які були допущені в ході польотів, та своєчасно організовувати їх усунення;

спільно з начальником тилу авіаційної військової частини планувати та організовувати роботу аеродромно-експлуатаційного підрозділу та інших підрозділів авіаційної військової частини щодо своєчасного прибирання аеродромних покриттів від снігу та льоду взимку, укосу трави в літній період, постійно утримувати аеродром в експлуатаційному стані;

спільно з начальником тилу авіаційної військової частини відпрацьовувати схему руху автотранспорту по аеродрому, вживати заходів щодо підтримання внутрішньоаеродромних та під’їзних доріг в експлуатаційному стані, організовувати рух транспорту по них;

контролювати стан огорожі аеродрому, своєчасно вживати заходів щодо виконання відновлювальних та ремонтних робіт з метою недопущення несанкціонованого руху людей, техніки та тварин по аеродрому;

брати участь у роботі комісій щодо визначення причин дострокового зняття з експлуатації авіаційних двигунів;

контролювати умови роботи підпорядкованого особового складу на аеродромі, забезпечувати належні умови праці.

3.8. Начальник інженерно-аеродромної служби зобов’язаний:

знати основні характеристики та експлуатаційний стан аеродромних об’єктів; наявність та технічний стан аеродромно-експлуатаційної техніки; укомплектованість аеродромно-експлуатаційного підрозділу особовим складом та технікою;

забезпечувати проведення комплексу заходів щодо підтримання аеродрому в постійній експлуатаційній готовності;

складати План робіт з поточного ремонту аеродромних покриттів, будівель та споруд аеродрому (додаток 10) та контролювати його виконання;

контролювати діяльність командирів підрозділів, начальників служб щодо своєчасного проведення робіт з експлуатаційного утримання та поточного ремонту закріплених за підрозділами (службами) будівель та споруд;

організовувати облік та своєчасне приймання виконаних робіт з підготовки, утримання та поточного ремонту аеродрому;

розподіляти роботи з утримання льотного поля аеродрому між підрозділами авіаційної військової частини;

брати участь у роботі комісій з приймання в експлуатацію побудованих або капітально відремонтованих аеродромних об’єктів;

організовувати ведення обліку та зберігання матеріальних засобів, здійснювати контроль за витратою матеріалів;

контролювати дотримання будівельними та проектними організаціями виконання вимог чинного законодавства щодо будівництва цивільних об’єктів у смугах повітряних підходів до аеродрому та висотних об’єктів у районі аеродрому;

контролювати дотримання вимог чинного законодавства з охорони навколишнього середовища під час експлуатації аеродромів;

подавати на затвердження до органу управління інженерно-аеродромним забезпеченням командування виду Збройних Сил України (в авіаційних частинах та підрозділах МВС, ДСНС — до управлінь авіації, у Державній прикордонній службі України — до визначених структурних підрозділів Адміністрації Державної прикордонної служби) проект штатного розкладу на утримання експлуатаційного персоналу аеродрому, проводити відбір фахівців та комплектувати службу ними відповідно до затвердженого штатного розкладу;

визначати функціональні обов’язки інженеру та техніку з експлуатації аеродрому та керувати їх роботою.

3.9. Комендант аеродрому зобов’язаний:

забезпечувати утримання в постійній готовності до експлуатації льотного поля, будівель та споруди СТЗ аеродрому, наземних засобів аварійного гальмування літаків, дренажно-водостічної мережі, внутрішньоаеродромних доріг та під’їзних шляхів, вживати заходів щодо відновлення аеродромних покриттів;

безпосередньо організовувати виконання робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання аеродрому та керувати роботами підпорядкованого особового складу;

погоджувати зі старшим авіаційним начальником час проведення робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання аеродрому;

перед початком робіт на льотному полі аеродрому доповідати план робіт керівнику польотів (черговому з приймання та випуску літаків);

забезпечувати дублювання сигналу про негайне звільнення ЗПС для особового складу, який працює на значному віддаленні від КДП;

погоджувати з керівником польотів (черговим) строки та порядок виведення з ЗПС техніки та особового складу; слідкувати, щоб техніку, яка вийшла з ладу, негайно прибирали з ЗПС;

перед початком польотів кожної зміни разом з керівником польотів ретельно оглядати та перевіряти готовність ШЗПС та ГЗПС, РД, МС, ТППЛ, ААГУ, БСБ та КСБ і здавати аеродром керівнику польотів із записом у Журналі обліку стану та готовності аеродрому до виконання польотів;

у строки, встановлені в додатку 11 до цієї Інструкції, організовувати перевірку міцності ґрунту та рівності ґрунтової льотної смуги;

оформляти Дефектні акти (додаток 12), відпрацьовувати Календарний план-графік робіт з поточного ремонту покриттів, будівель та споруд аеродрому (додаток 13);

організовувати та матеріально забезпечувати виконання робіт з утримання та поточного ремонту льотного поля та аеродромних споруд, навчати особовий склад виконанню робіт за будь-яких метеорологічних умов, у різний час доби, особливо в нічний час;

керувати діяльністю особового складу аеродромно-експлуатаційного підрозділу, а також працівників, які утримуються за штатним розкладом;

підтримувати у справному стані та постійній готовності аеродромно-експлуатаційну техніку, наземні засоби аварійного гальмування літаків та маркувальне обладнання;

удосконалювати способи механізації робіт з утримання та поточного ремонту льотного поля та споруд СТЗ аеродрому;

вживати заходів щодо усунення факторів, які притягують птахів на аеродром (місць гніздування, звалищ, скупчення гризунів, які є кормом для птахів), тримати у справному стані засоби відлякування птахів;

забезпечувати економну витрату будівельних, експлуатаційних та пально-мастильних матеріалів, використовувати їх за призначенням;

доповідати заступнику командира авіаційної військової частини з тилу про всі порушення режиму експлуатації льотного поля та порядку руху на аеродромі, а також про порушення правил експлуатації аеродромних споруд та вживати заходів щодо їх усунення.

Комендант аеродрому має право віддавати вказівки інженерно-технічному складу авіаційної військової частини щодо наведення чистоти та порядку на МС та біля них, на технічних позиціях та приангарних майданчиках, а також особам, відповідальним за утримання будівель, споруд та огорожі аеродрому, з питань забезпечення їх експлуатаційного утримання відповідно до вимог цієї Інструкції.

У разі розташування на аеродромі декількох авіаційних військових частин один з командирів аеродромно-експлуатаційних підрозділів призначається комендантом аеродрому, який керує особовим складом та технікою інших аеродромно-експлуатаційних підрозділів, що розташовуються на аеродромі.

IV. Організація підготовки аеродромів державної авіації України до виконання польотів

4.1. Підготовка аеродрому державної авіації України до виконання польотів:

1) у дні польотів або коли аеродром визначається як запасний, проводиться передпольотна підготовка аеродрому, яка включає:

перевірку комендантом аеродрому або особою, що його заміщує, стану штучних покриттів ЗПС, МС, ТППЛ, міцності і рівності ГЗПС, БСБ та КСБ;

виконання робіт з очищення покриттів від пилу, бруду і сторонніх предметів улітку та прибирання снігу і ожеледі узимку;

2) передпольотна підготовка штучних п