Именно от грамотности составления иска в суд и будет напрямую зависеть решение, которое вынесет судья ...
Між стартами чемпіонка світу з біатлону побувала в рідному Тернополі
До чужої слави доторкнутися охочі всі. Коли Олена стала чемпіонкою світу, то на одному з форумів у Всесвітній павутині я надибав розмірковування польською мовою, що, мовляв, ця спортсменка наша, з Легниці. Це місто справді починає життєпис Олени Підгрушної. Батько під час її появи на білий світ служив у групі радянських військ у сусідній державі. Та, виявляється, Оленина доля пов’язана з кількома країнами. Скажімо, хрестили дівчину в Казахстані, де народилася її мати, хоча дідусь і бабуся були корінні тернополяни.
До медалей — через паркани
Батьків рід походить з Великої Березовиці — селища, що межує з Тернополем. 1990 року Підгрушні з трьома дітьми повернулися на малу батьківщину. Тож у дитсадок і в школу Олена ходила вже в обласному центрі. Саме Велика Березовиця, на думку Олени, заклала міцний підмурок її спортивних досягнень. У дитинстві дівчина разом зі старшим братом бігала дворами й лісами, грала з хлопцями у футбол і волейбол. Бабуся завжди дивувалася: «Та ти ж хлопчур, а не дівчина. Одягни спідничку чи сукенку, ходи на репетиції хору, а не ганяй у футбол».
Якось мало звертала увагу на ці слова, як і на зауваги вчителів чи односельців. До школи треба було щодня долати два кілометри. Щоб було не сумно, взялася стрибати по огорожах. Такі ось витівки шкільної пори усвідомила, коли серйозно захопилася спортом. Каже, ця ходьба по два кілометри, парканні вправи на утримання рівноваги, рухи на координацію, навіть те, що півроку займалася танцями, додавало їй певної пластики, розвивало м’язи.
У п’ятому класі вчитель Ярослав Гаяць поцікавився в учнів, чи не хоче хтось займатися біатлоном. Одразу погодилася, бо якраз напередодні дивилася трансляцію міжнародних змагань з цього виду спорту. Тодішня тернополянка Олена Зубрилова навіть стала призером.
На лижі майбутню героїню біатлонних трас поставив учитель Микола Опанасюк. Щоправда, тренувань регулярних не було. Згодом доля звела її з Олегом Бунтом. Тепер він один з її особистих тренерів, а тоді обіймав посаду директора школи олімпійської підготовки. Зраділа такій зустрічі, до того ж він запропонував відразу після Нового року почати тренування на біатлонній базі в селі Підгороднє, що неподалік Тернополя. З того часу Олена й стала справжньою стріляючою лижницею.
Власне, Олегові Бунту та Ігорю Починку (ще одному особистому тренерові) біатлоністка завдячує нинішніми спортивними успіхами. Саме ці наставники свого часу не дозволили їй назавжди розпрощатися зі спортом. Принаймні двічі в Олени таке бажання виникало. Вперше, коли ще навчалася в 9 класі. Тоді вона брала участь у зимовому молодіжному чемпіонаті України, виграла старт, до неї підійшов Олег Бунт.
— Оленко, мусиш зробити вибір: або ти майстер спорту, або —першорозрядник з бігу, танців, хлопців і так далі.
Тоді вона віддала перевагу спортивній дисципліні. Удруге майнула думка сказати «До побачення!» улюбленому захопленню, коли виступала у складі збірної України.
— В той час мені було дуже важко психологічно: змінився колектив, на етапах Кубка світу пристойних результатів не показувала, — зізнається Олена. — Я просто сіла, опустила руки й кажу: все, надалі так не можу.
На щастя, особисті тренери знайшли необхідні слова, щоб переконати ученицю продовжувати тренування.
В успішну спортивну кар’єру певну лепту внесли і батьківські гени. Тато Олени — людина військова, свого часу був вправним стрільцем. Після школи дівчина навіть хотіла вступати до військового училища. Тепер батько став великим фанатом біатлону. Щойно настає зима, не виходить з Інтернету — стежить за всіма біатлонними баталіями. Мама ж переймається тим, чи не змерзла її Оленка на змаганнях, чи здорова.
В аеропорту «Бориспіль» Олену Підгрушну і сестер Семеренко зустрічали з високими почестями. Фото УНІАН
Трасу — під житлову забудову?
Батькам донька з Чехії привезла гідний подарунок — звання чемпіонки світу.
— Коли виходжу на старт (чи це індивідуальні перегони, спринт чи естафета), вже орієнтуюся за ситуацією. Скажімо, в спринтерській гонці на світовій першості я не обганяла німкеню Андреа Хенкель, не форсувала подій, бо усвідомлювала: все буде вирішуватися на останньому вогневому рубежі. Тобто у кожному конкретному випадку є певний тактичний розрахунок.
Тішить, що Олена наразі не гадає про завершення своєї спортивної кар’єри. Нині для неї головне — підготовка до зимових Ігор-2014 в Сочі. Траса в майбутній олімпійській столиці вважається найскладнішою. Тож до наступного сезону слід підійти в найкращій формі.
В Україні, на жаль, немає бази міжнародного рівня, тож доводиться вдосконалювати свої навички за кордоном. Олена спортивне життя починала на біатлонній базі в Підгородньому, неподалік обласного центру. Торік тут за рахунок коштів, виділених з обласного бюджету, та спонсорської допомоги відремонтували кімнати для проживання. Взялися й за капітальний ремонт лижоролерної траси, залишилося довести до ладу ще 300 метрів. Але в Ігоря Починка з’явилася інформація, що землю, на якій пролягає лижоролерне коло, віддали під приватну житлову забудову. Після цієї заяви в тернопільських ЗМІ з’явилося повідомлення, що поряд з біатлонною базою, де планували спорудити центр олімпійської підготовки, кілька гектарів землі минулого року розподілили під маєтки.
Заміжжя як топ-тема
Коли і з ким Олена Підгрушна стане на рушник щастя? Тема, яка облетіла засоби масової інформації разом з повідомленням про блискучий виступ дівчини на біатлонних трасах чеського Нове Мєста. Капітан української жіночої збірної пояснює, що російські тележурналісти неправильно витлумачили її відповідь на запитання, про що вона думала перед стартом змагань.
— Я тоді відповіла, що про день весілля, але аж ніяк не стверджувала, що виходжу заміж, — пояснила чемпіонка світу.
З’ясувалося, що тернопільським журналістам зміни в особистому житті знаменитої землячки теж цікаві, як, зрештою, й ім’я обранця її серця. Олена зронила лише одну фразу:
— Наречений — моя кохана людина. І все!
