Именно от грамотности составления иска в суд и будет напрямую зависеть решение, которое вынесет судья ...
ВІДЛІК ЧАСУ
"Урядовий кур'єр" поцікавився європейськими різдвяними традиціями
До православного Різдва ми починаємо готуватися зазвичай уже після Нового року, а ось для представників католицьких і протестантських конфесій, які відзначають це свято за григоріанським календарем, Різдво уже на порозі.
Передсвяткові ярмарки
У європейських містах приблизно з першого грудня починаються різдвяні ярмарки, де не лише можна купити все необхідне до свята, а й покататися на каруселях, загалом добре провести час. На полицях торговельних точок з’являються і спеціальні наїдки та напої, яких не зустрінеш в інший час.
Так, у Німеччині практично в кожному магазині продають спеціальне різдвяне вино. В Данії можна купити спеціальну рисову кашу, яку їдять з вишневим соусом. Причому це продукт не лише суто різдвяного столу — таку кашу вживають ще з 1 грудня. В Угорщині в цей час продають цукерки в спеціальних різдвяних обгортках, на яких намальовані ангели.
До речі, їх можна придбати і в населених пунктах України, що межують з Угорщиною. Коли ми купували такі цукерки в закарпатському містечку Берегові, місцеві жителі розповіли, що саме ці солодощі вішають на ялинку, а вже після свята діти їх звідти знімають, щоб поласувати.
Щодня загадковий сюрприз
У багатьох європейських країнах існує передсвяткова забавка — різдвяний календар. Його «запускають» зазвичай з 1 грудня, і він показує, скільки днів лишилося до свята. А зробити очікування приємнішим допомагають подарунки, сховані в самому календарі. Він може бути найрізноманітніших форм: картонний будиночок із «шухлядками», лист паперу з «кишеньками» чи гачками, на який вішають маленькі мішечки або згорточки. Кожного дня дозволяють відкривати тільки одну «кишеньку». У цих шухлядках чи мішечках обов’язково має бути маленький подарунок-сюрприз: цукерка, записка з побажаннями, ще якась приємна дрібничка з того, що люблять діти. Адже перший такий календар і був виготовлений саме для дитини.
Ще в середні віки в католицьких і лютеранських родинах існувала традиція робити на стінах позначки — скільки днів лишилося до Різдва. Так, 1 грудня малювали 24 палички, а потім щодня стирали по одній.
А ось перший, схожий на нинішні, масовий різдвяний календар випущений у Німеччині, в друкарні Герхарда Ланга. Це був календар із віконцями, за кожним з яких «ховалася» цукерка. Втім, креативному рішенню пан Ланг мав завдячувати своїй мамі і… власній нетерплячості. В дитинстві він якось так «дістав» маму запитаннями — коли ж нарешті настане Різдво, що та зробила картонний календар з віконцями за кількістю днів перед Різдвом, і в кожному було по невеличкому печиву. Маленький Герхард міг щодня відкривати лише одне віконце і, відповідно, брати лише одне печиво. І самому рахувати, скільки днів лишилося до Різдва. А коли він виріс, зрозумів, що на цьому можна заробити, і поставив мамину ідею на комерційну основу. Дітям, яким батьки купували такі забавки, сподобалось таким чином рахувати дні до Різдва. Тож ідею масового випуску різдвяних календарів поступово підхопили як у Німеччині, так і в сусідніх Австрії і Швейцарії, а з початку ХХ століття ця передріздвяна дитяча забавка стала популярною в усій Європі.
Нині випускають різдвяні календарі найрізноманітніших форм — обирай до смаку. В Україні останнім часом вони теж почали з’являтися, можна знайти, якщо пошукати. Але багато хто любить виготовляти їх своїми руками — тут меж для польоту фантазії немає.
Вінок із свічками
Ще одна цікава традиція Різдва за григоріанським календарем і своєрідного відліку часу до свята — встановлення в помешканні різдвяного вінка. Його виготовляють зазвичай з гілок хвойного дерева, барвисто прикрашають і протягом чотирьох тижнів до Різдва щонеділі запалюють по одній свічці. Такий вінок кладуть на столі або закріплюють на стіні чи дверях.
Цікаво, що в деяких селах Західної України, де проживають лютерани, вінки вішають на ворота садиб, але означають вони дещо інше. Як правило, перед великими святами, у тому числі й перед Різдвом, священики обходять будинки і освячують їх. Після цього господар вішає на ворота вінок на знак того, що у домі відбувся такий обряд.
КУЛІНАРНІ ВПОДОБАННЯ
Золоте порося приносить щастя
Святкові меси у храмах намагаються відвідати всі. Хто не може або не має часу — хоча б долучитися до дійства завдяки можливостям телебачення. І, звичайно ж, урочисто прикрасити свій дім і приготувати страви для особливої трапези. У кожній країні — свої різдвяні гастрономічні особливості.
Чехія. Випусти рибу в річку!
Напередодні Різдва на столі, за чеським звичаєм, не повинно бути м’яса, адже ще триває піст. Тому, хто його дотримується, за повір’ям, має з’явитися золоте порося, яке приносить щастя.
На столі традиційно має бути короп. Для Різдва цю рибу вигодовують у спеціальних ставках. Чехи вірять: якщо луску різдвяного коропа покласти в гаманець, вона цілий рік приноситиме добробут. А останнім часом у Чехії з’явилася ще одна цікава традиція: вранці 25 грудня відпускати коропів назад у водойми. Тобто люди купують живу рибу, вдома кладуть у таз із водою чи у ванну, годують печивом, вигадують їй ім’я, а за вечерею в тазиках ставлять на стіл. Наступного ж дня випускають. «Короп має бути на різдвяному столі, а в якому вигляді — ніде не сказано», — жартують чехи. Під час різдвяного обіду подають солодкі рулетики з маковою і сирною начинкою.
Німеччина. Пийте чай з імбирним печивом!
Традиційні на Святий вечір овочевий суп, варена риба, печені яблука. 25 грудня влаштовують ситний обід з різноманітними стравами: подають запечену качку чи гусака, торти у формі ялинки, солодощі з марципаном. А ввечері п’ють чай з імбирним печивом, спеченим спеціально для цього дня.
Польща. «Зайва» тарілка для гостя
Особливі різдвяні традиції, яких дотримуються поляки, — «зайва» тарілка на столі для неочікуваного гостя, а під столом має бути жмут сіна (в пам’ять про Віфлеємську печеру). Є дещо спільне й з українськими традиціями: на Святий вечір на стіл ставлять не менш як 12 страв. Одна з них — борщок із «вушками», маленькими пельменями з грибами або капустою. Також одна з обов’язкових страв цього вечора — облатки: це освячений хліб, який з вигляду нагадує тоненькі вафлі, з різдвяними малюнками. А ось спиртного і м’яса на столі не має бути. Зате наступного дня — під час різдвяного обіду — виставляють і хмільні напої, і м’ясні страви.
Фінляндія. Всі в сауну!
Різдво у Фінляндії проходить тихо і спокійно, в колі сім’ї. Цікаво, що на Святий вечір усі члени родини намагаються зібратися разом, хоч би як далеко вони жили одне від одного. «Дуже фінський» різдвяний звичай — вечірня сауна, після якої всі сідають за стіл. До речі, фіни, за традицією, не забувають і про пташок: для них виставляють на вулицю сніп-другий вівса. Обов’язкові страви на Різдво — вінегрет з оселедцем замість огірка, морквяна запіканка і величезний запечений шматок свинини. А ще — «зимовий» напій глінтвейн.
Данія. Мисочка каші для ельфа
Різдво для датчан — насамперед свято душі, а не тіла. Багато традицій збереглося з часів вікінгів: наприклад, у Різдвяний вечір запалювати на підвіконні свічку як знак для мандрівників, щоб не заблудилися. Однак поїсти датчани теж люблять: різноманітна риба, запечена качка чи індичка, традиційна рисова каша… Цікаво, що мисочку каші вони ставлять і для домашнього ельфа, щоб він був до них прихильним. А ось традиція прикрашати ялинку, як і дарувати різдвяні подарунки, прийшла в Данію з Німеччини нещодавно. Раніше ж дарували лише солодощі дітям, інколи — слугам.
Італія. Табу на яблука
Єдиного канону, як трапезувати в передріздвяний вечір, в Італії немає. Одні не вечеряють зовсім, аби наступного дня сісти за багатющий стіл. Інші влаштовують скромну вечерю. Зате 25 грудня всі сідають за справді розкішні столи! Щодо оздоблення — традиційними вважаються червоно-білі скатертини і серветки. А в центр столу ставлять композицію з фруктів і квітів, свічки і фігурки ангелів. На столі запечена індичка, лазанья, м’ясне асорті. На десерт — різдвяні пироги, горіхи, мандарини… Єдиний фрукт, якого в Італії не побачиш на різдвяному столі, — це яблука: вважається, що вони — символи первородного гріха.
Ісландія. «Піжамний» день
Традиційна страва ісландського різдвяного столу — біла куріпка. Оскільки ця пташка погано літає і її можна вполювати навіть голими руками, то страву з неї могли дозволити собі навіть бідняки. Куріпку зазвичай запивають червоним вином. На десерт подають рисовий пудинг, у якому заховано один мигдальний горішок. Вважається, що тому, кому він дістанеться, щаститиме увесь рік. Наступного дня всі встають пізно і ходять у піжамах аж до полудня.
Австрія. Ванільний рогалик.
