Именно от грамотности составления иска в суд и будет напрямую зависеть решение, которое вынесет судья ...
СТОЛИЧНИЙ СТАНДАРТ ОСВІТИ
Через загрозу продажу будівлі, у якій облаштовано класи, київська гімназія №19 може повернутися до двозмінного навчання
Мабуть, найкраще заглибитися в історію Києва можна на Подолі: вулички, що звиваються серпантином, старовинні будівлі з неповторними елементами архітектури… Вони залишаються так само цікавими, хоч будівлі за багаторічну історію кілька разів змінювали своє призначення.
Так, у будинку по вулиці Межигірській, 16, де колись давно, кажуть, була конюшня, а в роки Великої Вітчизняної — військовий госпіталь, нині живе школа, гімназія №19 «Межигірська». Справді живе, як єдиний цілісний організм за 75-річну історію існування цієї першої в Києві школи з поглибленим вивченням іноземних мов, сформувавши і підтримуючи низку традицій і правил буття. Гімназія невелика — лише 660 учнів, але їздять вони сюди з усіх куточків Києва, бо про навчальний заклад іде добра слава.
Рятує лише «косметичний макіяж»
Тому було дивно, коли до редакції звернулися батьки гімназистів із тривожним сигналом: «Один з корпусів нашої школи хочуть продати!».
Ситуація ж, як виявилося, така. Школа завжди мала попит, однак через те, що вона сама по собі маленька, було тісно, тож навчалися в дві зміни. Це дуже незручно. Але 1987 року навчальному закладу дозволили зайняти частину приміщення, що поруч, по Межигірській, 14.
Коли батьки влаштували мені «екскурсію» до цієї будівлі, перше враження було, ніби повернулася в дитинство. Саме в такій старезній школі, точніше, в пристосованому під неї старому панському будинку, я вперше сіла за парту. Тільки будівля в центрі Києва — ще більше, як нині кажуть, «убита», ніж та, що з мого дитинства. Єдине, що рятує, «косметичний макіяж». Лише завдяки зусиллям педколективу і допомозі батьків вдалося зробити такий-сякий ремонт, пристосувати кілька класів для уроків з іноземних мов та облаштувати навчальні майстерні.
Не сказати, що дуже зручно, але це дало можливість позбавитися «двозмінки», тож і маленькі, й дорослі «мешканці» гімназії раділи.
І все було б нічого, якби батьки гімназистів випадково не побачили на одному з сайтів оголошення, що якась приватна особа продає це приміщення. Це приголомшило. Адже першого вересня у гімназії звично почалося навчання, ніхто з педагогів про можливі зміни нічого не говорив, а тим часом в Інтернеті гуляло оголошення про продаж будівлі, в якій розташовані гімназичні класи. Батьки почали з’ясовувати, що ж, власне, сталося. Коли подзвонили за вказаним в оголошенні телефоном, на другому кінці дроту їм відповіли, що продажем займається приватний ріелтор, який не збирається нічого пояснювати. Батьки дізналися, що продає приміщення ТОВ «Кримбуд-Юг» і що будівля нібито належить йому ще з 2010 року.
— Це оголошення, розміщене на сайті «Сландо», то з’являється, то зникає, і ми нічого не можемо зрозуміти, — розгублено кажуть батьки. — А якщо завтра діти прийдуть до школи і виявиться, що класу для уроку іноземної мови немає? Як тоді їм навчатися?
Чесно кажучи, ми спочатку навіть не дуже повірили. Адже якось воно зовсім не логічно, з огляду на те, що на державному рівні серйозно переймаються створенням нормальних умов для навчання.
Невже у нас відберуть класи? Фото Володимира ЗАЇКИ
Як «футболять» журналістські запити
Та «походивши» в Інтернеті, знайшли рішення Господарського суду м. Києва у справі №30/31421.10.10, де зазначено: «Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримбуд-Юг»(…) право приватної власності на нежитловий будинок №14 по вул. Межигірській у м. Києві загальною площею 616,6 кв. м».
Також зазначається, що «Рішенням Київської міської ради від 27.12.01. №208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» спірний об’єкт нерухомості визнано непридатним для проживання та всі мешканці з нього відселені».
Якщо чесно — нічого з цього не зрозуміли. По-перше, як можна продавати приміщення, в якому розташована школа, і чому вона належить приватній особі? А по-друге, що означає оте «відселені»? Адже гімназія тут заняття проводить, отже, «поселена»? До речі, на іншому вході будівлі ми бачили табличку «Суддя Подільського району». Вочевидь, його служба теж не «відселена»…
Ми попросили роз’яснити ситуацію голову КМДА Олександра Попова. Адже хто краще знає ситуацію в місті, як не людина, яка несе відповідальність за це місто? Надіслали йому журналістський запит через прес-службу КМДА. Однак нам потім сказали в прес-службі, що цей запит розписали на Подільську РДА та Подільське райуправління освіти. До речі, буквально в ці самі дні голова КМДА брав участь у відкритті унікального освітньо-культурного комплексу — Академії сучасної освіти. Під час цього заходу, як повідомила прес-служба КМДА, він зауважив:
«Сьогодні ми є свідками народження в столиці сучасних принципів і підходів у педагогіці та вихованні наших дітей. Ми прагнемо запровадити власний, Столичний стандарт освіти, який передбачатиме не лише найвищий рівень знань, а й найкращі умови для навчання».
Цікаво, яким чином у цей стандарт вписуються умови в гімназії №19? Можливо, Олександр Попов і відповів би, але оскільки наш запит «перефутболили» на інших осіб, можемо послуговуватися лише тими відповідями, які нам надали.
«Назад у майбутнє»?
Ось що повідомила заступник голови Подільської РДА Валентина Міщенко: «Подільська ра?йонна в м. Києві рада, Комунальне підприємство «Поділ-Інвест-Реконструкція» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримбуд-Юг» уклали інвестиційний договір від 16.08.2010 року №14 на реконструкцію будинку №14 по вул. Межигірській. Договором передбачена реконструкція зазначеного будинку. Згідно з його умовами ТОВ «Кримбуд-Юг» реалізує інвестиційний проект з реконструкції будинку, що перебуває в незадовільному стані, з метою отримання об’єкта нерухомості у власність. Відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2010 року №30/314 за позовом ТОВ «Кримбуд-Юг» до Подільської районної в м. Києві ради, за ТОВ «Кримбуд-Юг» визнано право власності на цей нежитловий будинок.
Подільська районна в місті Києві державна адміністрація вважає зазначене рішення незаконним. Листами від 18.08.2011 №1296, 19.09.2011 №1463 та від 20.01.2012 №97 адміністрація зверталася до прокуратури Подільського району з проханням повернути нежитловий будинок №14 по вул. Межигірській до комунальної власності територіальної громади м. Києва в судовому порядку. На цей час питання перебуває в прокуратурі Подільського району м. Києва».
Однак… А якщо будинок продадуть раніше, ніж прокуратура Подільського району встигне «розкачатися»? Власне, коли ми почали телефонувати посадовцям столичної освіти, з’ясувалося, що гімназія займає це приміщення взагалі «на пташиних правах» — воно їй не належить. Так пояснили в прес-службі міського управління освіти. Це підтвердила й заступник відділу розвитку загальної середньої освіти управління освіти Подільського району Валентина Кулагіна в телефонній розмові, додавши, що та будівля й управлінню освіти не належить, і що гімназія займала її за усною домовленістю.
— А якщо продадуть це приміщення, куди тоді дітям іти? — запитую.
— Це не до мене, не ми ж продаємо.
— Але ж це питання до вас потім повернеться…
— Ну ось коли повернеться, тоді й будемо вирішувати якось. Діти ж на вулиці не залишаться, — зауважила Валентина Миколаївна.
Та батьки гімназистів давно здогадалися, який вихід їм можуть запропонувати.
— Знову можуть дітей на двозмінку перевести. До речі, нині в жодній столичній школі вже не вчаться в дві зміни, — з тривогою каже мама одного з учнів.
Утім, двозмінка вже мало де залишилася й у школах глибинки. Власне, як і подібні умови навчання. Пригадую, коли я ще вчилася в першому класі, навіть тоді, на початку 70-х років минулого століття, такі умови вважалися майже неподобством, тому в другий клас ми пішли в модернову на той час шкільну новобудову. Це було давно і в сільській глибинці, але є загроза повернутися «назад у майбутнє» — тепер і в столиці, де впроваджують Столичний стандарт освіти.
Втім, гімназистів та їхніх батьків ще з 2005 року годують обіцянками звести прибудову до школи. Адже, крім усього, тут немає навіть спортзалу! Уроки фізкультури проходять у коридорах.
— Та якби справді прибудову звели, то хіба хтось би претендував на ту стару розвалюху, яка вимагає дедалі більше засобів для підтримання? — кажуть батьки. — Тим паче, що вже й проектна документація розроблена, і навесні 2012 року ухвалено рішення про відведення землі. Вже нібито ніяких перепон для будівництва немає. Але ж нічого не будується. До всього, це пристосоване приміщення й не зручне. Уявляєте, діти взимку вдягаються, виходять з одного корпусу, йдуть у другий, потім назад… До речі, на один урок до 100 чоловік у ту розвалюху йде. І не тільки старшокласники. А й учні початкової школи. А коли дощ — повертаються мокрі…
Про те, що до основного приміщення школи планують робити прибудову, розповіла і Валентина Кулагіна, зауваживши, що грошей на це ще не виділено.
