Про зміну місці проживання та періодично з'являтися для реєстрації - Апеляційний суд Чернігівської області - Салай Г. А.

Справа № 734/645/14 Головуючий у І інстанції Іванюк Т. І. Провадження № 11-кп/795/327/2014 Категорія - ст. 286 ч. 1 КК України Доповідач Салай Г. А.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіСалая Г. А. Суддів: Акуленко С.О., Рудомьотової С.Г.

Секретаря судового засідання - Гой Н.Г.

За участю учасників судового провадження:

Прокурора - Шваб Л.В.

Обвинуваченого - ОСОБА_4

Потерпілої - ОСОБА_3

Розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013260130001088 за апеляційними скаргами заступника прокурора Чернігівської області та обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 03 квітня 2014 року відносно ОСОБА_4

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком суду ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Пилява, Тиврівського району Вінницької області, громадянин України, одружений, із вищою освітою, пенсіонер, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений за ст. 286 ч. 1 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі без призначення додаткового покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_4 обов'язок повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місці проживання та періодично з'являтися для реєстрації.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь держави 1173 грн. 60 коп. витрат за проведення судової експертизи.

Вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним у тому, що 09.12.2013 року близько 08 год. 25 хв. керуючи власним автомобілем марки ВАЗ-2102, д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Київ-Чернігів-Н.Яриловичі в напрямку м. Київ. Проїжджаючи 93 км.+130 метрів вказаної дороги, що між с. Лемеші та с. Кіпті Козелецького району Чернігівської області, порушуючи вимоги Правил дорожнього руху проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та не реагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху автомобіля з урахуванням дорожньої обстановки, а саме засніженості стану дорожнього покриття, при виникнення небезпеки для руху у вигляді обмеженої видимості дороги, яку він міг об'єктивно виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не впорався з керуванням автомобіля від чого відбувся виїзд на розділювальну смугу та перекидання автомобіля, після чого керований ОСОБА_4 автомобіль у перекинутому стані перемістився на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем марки «Чері-Амулет» д.н.з. НОМЕР_2, який рухався у зустрічному напрямку. У результаті ДТП пасажир автомобіля «Чері-Амулет» ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Порушення п.п. 2.3(б), 12.1, 12.3, Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_4, стали причиною та умовою ДТП, та знаходяться у прямому причинному зв'язку з наставшими наслідками.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить вирок суду змінити застосувавши ст. 69 КК України та призначити штраф у розмірі 600 грн. та застосувати відносно нього Закон України «Про амністію в 2014 році». просить не позбавляти права керування транспортним засобом, який йому необхідний у користуванні у зв'язку з його похилим віком та станом здоров'я. Крім того, вказує на те, що згідно ст. 61 ч. 3 КК України обмеження волі не застосовується до осіб, що досягли пенсійного віку.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Чернігівської області просить вирок суду в частині призначення покарання скасувати у зв'язку із неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність. просить ухвалити новий вирок суду яким ОСОБА_4 призначити покарання у виді штрафу, без позбавлення права керування транспортними засобами. Не оспорює кваліфікацію дій та доведеність вини останнього у вчинені злочину. На час скоєння ДТП ОСОБА_4 виповнилося 62 роки і він є пенсіонером. 3гідно ст. 61 ч. 3 КК України обмеження волі не застосовується до осіб, які досягли пенсійного віку.

В судовому засіданні обвинувачуваний ОСОБА_4, прокурор та потерпіла ОСОБА_3 підтримали подані апеляційні скарги.

Заслухавши доповідача, думки учасників судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а апеляційна скарга обвинувачуваного підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Винність засудженого ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого злочину, при обставинах наведених у вироку суду повністю підтверджується сукупністю доказів, що досліджених в суді першої інстанції і в поданих апеляціях не оспорюється.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав у повному обсязі, дав показання по суті пред'явленого йому обвинувачення. На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження інших доказів, відносно фактичних обставин справи, оскільки вони учасниками судового розгляду не оспорювалися.

Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ст. 286 ч. 1 КК України.

Судом першої інстанції при призначенні покарання обвинувачуваному ОСОБА_4, який є пенсіонером, неправильно застосовано закон про кримінальну відповідальність, а саме всупереч вимогам ст. 61 ч. 3 КК України призначено покарання у виді 1 року обмеження волі.

Колегія суддів враховуючи характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, даних про особу засудженого, який раніше не судимий вважає необхідним призначити йому покарання у виді штрафу, в мінімальному розмірі, що передбачений санкцією вказаної статті. Таке покарання буде необхідним й достатнім для виправлення обвинувачуваного та попередження нових злочинів.

Підстав для застосування ст. 69 КПК України колегія суддів не знаходить.

Колегія суддів вважає необхідним задовольнити доводи апеляційної скарги обвинувачуваного про наявність підстав для звільнення його від подальшого відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році».

За матеріалами провадження вбачається, що ОСОБА_4 є особою пенсійного віку, його засуджено за злочин, що не є тяжким, та надає згоду на застосування акту амністії. Таким чином засудженого ОСОБА_4 необхідно звільнити від призначеного судом покарання на підставі ст. 1 п. «ґ» ЗУ «Про амністію у 2014 році».

Керуючись ст., ст. 371, 404, 407, 418, 419, 420 КПК України судова колегія ,-

ЗАСУДИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області - задовольнити, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити частково, вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 03 квітня 2014 року відносно ОСОБА_4 в частині призначеного покарання - скасувати.

Визнати ОСОБА_4 винним за ст. 286 ч. 1 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 3 400 грн., без позбавлення права керувати транспортним засобом.

На підставі ст. 1 п. «ґ» ЗУ «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_4 звільнити від призначеного покарання.

В решті вирок суду залишити без зміни.

Вирок апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня його проголошення.

СУДДІ:

Салай Г.А. Акуленко С.О. Рудомьотова С.Г.