Именно от грамотности составления иска в суд и будет напрямую зависеть решение, которое вынесет судья ...
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
в порядку письмового провадження
м. Київ
16 вересня 2013 року № 826/13473/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-Холдінг»
Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва
визнання нечинним та скасування рішення
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-Холдінг» (далі – позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва (далі – відповідач), в якому просить:
- визнати нечинним та скасувати повністю рішення Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва № 3393 від 17 липня 2013 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску відносно позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2013 відкрито провадження в адміністративній справі.
У судове засідання 12.09.2013 р. представник позивача прибув. Відповідач в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.
Відповідно до частини шостої ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Позивач позовні вимоги вмотивовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки прийнято в порушення п. 2 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в період дії мораторія на задоволення вимог кредиторів боржника відповідно до ухвали господарського суду міста Києва від 25.04.2012 р. у справі № 5011-46/5221-2012.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях, та просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-Холдінг» (ідентифікаційний код 32827667) є юридичною особою та взято на облік в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва.
Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва № 3393 від 17.07.2013 року (далі – Рішення № 3393) застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-Холдінг» фінансові санкції, а саме штраф в розмірі 134 799,64 грн. та нараховано пеню в розмірі 166 667,15 грн. за період з 20.12.2012 р. по 02.07.2013 р. на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Рішення № 3393 оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку на залишено без змін відповідно до Рішення про результати розгляду скарги від 08.08.2013 р. № 19455/08 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до висновку Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України»(рішення від 18 липня 2006 року), - суд аналізує тільки доречні і важливі аргументи особи.
Згідно положень вищевказаної практики Європейського Суду з прав людини, суд оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, звертає увагу на наступне.
Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI), в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення, визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Позивач в силу положень абзац перший частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI зобов'язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.
Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Статтею 25 Закону № 2464-VI встановлено заходи впливу та стягнення до страхувальників.
Так, згідно ч. 10 статті 25 Закону № 2464-VI На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. А згідно п. 2 ч. 11 - територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому відповідно до п. 9.3.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Пенсійного фонду від 19.12.2003 р. № 21-1 (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення), за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
Як вбачається з матеріалів справи, Рішення № 3393 прийнято в порядку ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI за період з 20.12.2012 р. по 02.07.2013 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.2012 р. по справі № 5011-46/5221-2012 за заявою Державного підприємства « Державний резервний насіннєвий фонд України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-Холдінг» про порушення справи про банкрутство введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника на весь час провадження справи про банкрутство.
Суд зауважує, що відповідно до статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року N 2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію (ч. 1).
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна (ч. 2).
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;
забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;
не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;
зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;
не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо (ч. 3).
Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів у разі одночасного задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном керуючим санацією згідно з планом санації або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому цим Законом.
Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор).
Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника (ч. 5).
Отже, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, та не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Оскільки борг по сплаті єдиного внеску (штрафу та пені) виник після прийняття ухвали господарського суду міста Києва від 25.04.2012 р. по справі № 5011-46/5221-2012 – у грудні 2012 р. - липні 2013 р., то він підлягає сплаті позивачем.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а прийняте рішення № 3393 є законним та обґрунтованим, отже, відсутні підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а відповідачем правомірно винесено рішення.
Керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
П О С Т А Н О В И В:
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-Холдінг» до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування повністю рішення Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва № 3393 від 17 липня 2013 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску відносно позивача відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л. О. Маруліна
