Именно от грамотности составления иска в суд и будет напрямую зависеть решение, которое вынесет судья ...
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/4238/13 Справа № 2/0182/578/13 Головуючий у 1 й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І.О. Доповідач - Прозорова М.Л. Категорія 55
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного
суду Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді: Прозорової М.Л.,
суддів: Пономарь З.М., Ремеза В.А.,
при секретарі: Литвиненко Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про захист прав споживача, -
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в який просить скасувати рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2013 року та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги (а.с.64-71).
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2013 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про захист прав споживача (а.с.60-62).
Додатковим рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2013 року судові витрати в сумі 229 грн. 60 коп. компенсовані за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (а.с.86)
Як на підстави апеляційної скарги, ОСОБА_2 посилається на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи (а.с.64-71).
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.07.1998 року між ОСОБА_2 та Нікопольською філією комерційного банку "ПриватБанк" був укладений договір № 00682285 про депозитний вклад з щомісячною виплатою відсотків.
Згідно пункту 1 вищевказаного договору ОСОБА_2 передав КБ "ПриватБанк" готівкою 6200 грн., строком на три роки (а.с.4).
Згідно пункту 2 договору КБ "ПриватБанк" самостійно визначає відсоткову процентну ставку наказом чи розпорядженням по банку.
Сторони не заперечували проти того, що ніякого наказу про визначення відсоткової ставки за депозитним договором ОСОБА_2 по банку не існує.
Судом також встановлено, що фінансові зобов'язання ПриватБанку перед ОСОБА_2 виникли внаслідок неналежного виконання своїх трудових обов'язків головним бухгалтером Нікопольської філії ЗАТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_3
Згідно кредитного договору № 343 від 19.05.1998 року між ОСОБА_2 та НФ КБ "ПриватБанк" було укладено кредитний договір, відповідно до якого, ОСОБА_2 отримав в касі НФ ЗАТ КБ "ПриватБанк" грошові кошти в сумі 7 500 грн. (а.с.24, 25, т.1)
В суді ОСОБА_2 пояснив, що гроші у сумі 7500 грн. були прийняти Банком та направлені на придбання зберігального грошового сертифікату, при цьому він посилався на те, що це був лівий сертифікат, тому в касу НФ КБ "ПриватБанк" вказані гроші не вносив, а передав в руки головному бухгалтеру НФ ЗАТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_3, в його кабінеті, після чого він видав йому довідку (а.с.33, т1).
Між тим, згідно постанови Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.04.2010 року по справі № 1п-1/10 на момент отримання кредиту, ОСОБА_2 був співробітником НФ ЗАТ КБ "ПриватБанк", обіймав посаду юриста. В травні 1998 року головний бухгалтер НФ ЗАТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_3, будучи посадовою особою, неналежним чином виконав свої службові обов'язки, не вникаючи в суть наданих йому ОСОБА_2 на підпис фінансових документів, підписав та завірив печаткою НФ ЗАТ КБ "ПриватБанк" довідку, якою підтвердив, що видані ОСОБА_2 в якості кредиту грошові кошти в сумі 7 500 грн., прийняті Банком та направлені на придбання зберігального грошового сертифікату. Внаслідок допущеної ОСОБА_3 службової недбалості у ЗАТ КБ "ПриватБанк" виникли фінансові зобов'язання перед ОСОБА_2, що завдало суттєвої шкоди інтересам Банку. Крім того, у жовтні 2001 року головний бухгалтер НФ ЗАТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_3, будучи посадового особою, склав та видав завідомо неправдивий офіційний документ - виписку по рахунку ОСОБА_2 НОМЕР_1 за період з 19.05.1998 року по 09.10.2001 року, завідомо неправдиво зазначивши в ньому наявність заборгованості з повернення кредиту ОСОБА_2 НФ ЗАТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 1 300 грн., відобразивши її у виписці у вигляді сальдо. При цьому ОСОБА_3 достеменно знав, що сума у розмірі 1 300 грн. внесена в НФ ЗАТ КБ "ПриватБанк" в рахунок погашення заборгованості за кредитом від імені ОСОБА_2, про що мається природно - касовий ордер від 20.07.1998 року.
Своїми умисними діями ОСОБА_3 скоїв злочин, передбачений ст. 366 ч.1 КК України - службове підроблення, тобто складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів та ст. 367 ч.1 КК України - службова недбалість, тобто неналежне виконання посадовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне до них відношення, що завдало істотної шкоди окремій юридичній особі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"3 (а.с.48-55).
Судом також встановлено, що по розпорядженню ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 6200 грн., які знаходилися на депозитному рахунку були зараховані КБ "ПриватБанк" на позичковий рахунок НОМЕР_1 у рахунок погашення кредиту у сумі 7500 грн. (а.с.22 т.1) після чого у листопаді 1998 року позивач отримав лист від відповідача про відсутність фінансових претензій (а.с.35, т.1).
Дії відповідача відносно здійснення перерахування грошових коштів ОСОБА_2 не оскаржував, погодився з ними, і тільки у квітні 1999 року звернувся з позовом про стягнення відсотків визначивши процентну ставку у розмірі 60%.
За таких обставин, в силу діючого законодавства, а саме: ст.ст. 509, 526 ЦК України, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими, недоведеними і правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог до ПАТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживача.
Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що отримання банком 7500 грн. підтверджується довідкою головного бухгалтера (а.с.33 т.1) - безпідставні і спростовуються постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.04.2010 року(а.с.48-55).
Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що фінансові зобов'язання у ЗАТ КБ "ПриватБанк" виникли перед ним, не внаслідок допущеної ОСОБА_3 як головним бухгалтером службової недбалості, а як правові наслідки підписання 20.07.1998 року договору про депозитний вклад, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки на підставі волевиявлення ОСОБА_2 відповідач здійснив перерахування грошових коштів з депозитного рахунку на позичковий рахунок.
Інші доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду першої інстанції в оскарженій частині.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду в оскарженої частині відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303,307,308,315,319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Судді:
