Именно от грамотности составления иска в суд и будет напрямую зависеть решение, которое вынесет судья ...
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 0444/7757/12
№ провадження 22ц/774/336/К/13 Головуючий у 1-й інстанції
Категорія - 6 ( І ) Філатов К.Б.
Доповідач Митрофанова Л.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді: Митрофанової Л.В.
суддів: Ляховської І.Є., Соколан Н.О.
при секретарі: Бондаренко І.В.
за участі: позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 19 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про визнання права власності на самочинне будівництво.
ВСТАНОВИЛА:
В жовтні 2012 року позивачі звернулись з позовом до відповідача Ц.Міської районної у місті ради про визнання права власності на самочинне будівництво і просили на підставі ст.15,16,331 ч.5 ст.376,377 ЦК України визнати за ними право власності на самочинно збудовані нові будівлі.
Рішенням суду від 19 грудня 2012 року позивачам відмовлено у задоволені позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивачі ставлять питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог посилаючись на те, що судом при ухваленні рішення допущене неповне з'ясування обставин справи.
Зокрема не враховано, що самочинне будівництво позивачів не порушило прав інших осіб, судом не притягнуто до участі зацікавлених осіб, які не заявляють самостійних вимог, а саме сусідів позивачів.
Безпідставним є висновок суду першої інстанції про те, що позивачі для узаконення самочинних будівель не виконали всі передбачені законом дії.
Крім того, судом було залучено до участі у справі Виконком Криворізької міської ради, про те в рішенні суду вказана тертя особа не зазначена, та не відображено їх позицію у спорі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи позивачі є власниками 1/4 частини квартири № 3 в житловому будинку з господарчими побудовами АДРЕСА_1.
При обстеженні належної позивачам частини нерухомості були виявлені самочинні споруди, на звернення позивачів до виконкому їм було запропоновано звернутися до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції правильно послався на вимоги ст.ст.331, 376 ЦК України.
Згідно зі ст. 376 ЦК України судом при вирішенні справи за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване майно, необхідно встановити такі обставини: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки, чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови в експлуатацію, чи є законною відмова у такому прийнятті, чи відповідає споруда будівельним чи стандартним нормам, чи не порушує забудова права інших осіб.
При вирішенні справ та застосуванні статті 376 ЦК суди повинні керуватися положеннями законодавства України про містобудування, яке складається, зокрема, із Конституції України, відповідних положень ЦК, Земельного кодексу України (далі - ЗК), законів України від 16 листопада 1992 року № 2780-XII «Про основи містобудування» (далі - Закон № 2780-XII), від 20 травня 1999 року № 687-ХІV «Про архітектурну діяльність» (далі - Закон № 687-ХІV), від 16 вересня 2008 року № 509-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву», від 25 грудня 2008 року № 800-VІ «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI), від 22 травня 2003 № 858-IV «Про землеустрій», від 19 червня 2003 року № 963-ІV «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та інших нормативно-правових актів, що видаються на їх виконання, з дотриманням яких повинно здійснюватися будівництво об'єктів нерухомості.
На підставі частини третьої статті 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК).
Відповідно до вимог Постанови КМУ «Про питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» від 22.09.2004 року № 1243 прийняття в експлуатацію об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів будівництва. При цьому рішення щодо прийому в експлуатацію забудови приймається органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування.
З 01.01.2009 року питання щодо прийняття в експлуатацію забудови вирішуються Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
З 12.03.2011 року порядок та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів вирішуються відповідно зо Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої та апеляційної інстанції позивачами в установленому законом порядку не було прийнято в експлуатацію самочинно зведені будівлі.
При вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями 27, 29?31 Закону № 3038-VI, а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34,37 цього Закону).
Проект не є належно затвердженим за умови відсутності погодження архітектурно-планувальної частини проекту місцевим органом містобудування та архітектури і позитивного висновку державної експертизи у випадку, коли її проведення є обов'язковим (стаття 7 Закону № 687-XIV, стаття 31 Закону № 3038-VI).
Доводи позивачів в апеляційній скарзі про те, що їх самочинне будівництво не порушило прав інших осіб не можуть бути підставою для скасування законного рішення, оскільки, відповідно до вимог ст. 376 ЦК України, не заперечення зацікавлених осіб проти самочинного будівництва не є підставою для визнання права власності на вказане самочинне будівництво.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не притягнуто до участі зацікавлених осіб, які не заявляють самостійних вимог, а саме сусідів позивачів та про те в рішенні суду не зазначена третя особа Виконком Криворізької міської ради, та не відображено їх позицію у спорі не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки вказані процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи.
Таким чином, установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивачки не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 303,307,308, 309,313 - 316 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 19 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді:
