Про визнання недійсним рішення комісії відповідача - Господарський суд м. Києва - Пукшин Л.Г.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/487/14 19.03.14

за позовомПублічного акціонерного товариства "Київський завод реле та автоматики" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" провизнання недійсним рішення комісії суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача Вербецький Є.П. - представник за довіреністю № 43-В від 11.02.14; Панасенко Р.О. - представник за довіреністю № 41-П від 03.02.14;від відповідача Скріпніков Г.В. - представник за довіреністю від 11.09.13; Гаркавенко С.В. - представник за довіреністю від 28.11.13 № 91/2013/11/28-3.

В судовому засіданні 19.03.14 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Київський завод реле та автоматики" з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про визнання недійсним рішення комісії відповідача, оформленого протоколом № 1377 від 26.12.2013, прийнятого за результатами розгляду акту про порушення, відповідно до якого в період з 28.11.2013 по 04.12.2013 позивачу було безпідставно та необґрунтовано нараховано 756000 кВт.г. електроенергії та виставлено рахунок на суму 833865,35 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.01.2014 порушено провадження у справі № 910/487/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 12.02.2014.

У судове засідання 12.02.2014, представники сторін з'явились, представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував, надав письмовий відзив на позов.

У судовому засіданні 12.02.2014 було оголошено перерву до 19.02.2014.

19.02.2014 до Господарського суду м. Києва надійшло повідомлення Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про неможливість забезпечити явку уповноважених представників в судове засідання.

У 19.02.2014 з'явився представник позивача, надав додаткові письмові пояснення по суті спору, що були залучені судом до матеріалів справи. Крім того, представник позивача подав письмове клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів.

Керуючись ст. 69, 77 ГПК України, суд продовжив строк вирішення спору та відклав розгляд справи на 19.03.14.

У судове засідання 19.03.14 представники сторін з'явились, представник відповідача надав додаткові докази по справі, що були залучені судом до матеріалів справи. Представник позивача надав пояснення по справі позов підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

29 грудня 1990 року між позивачем (споживач) та відповідачем (постачальник) було укладено договір про постачання електричної енергії № 397. Згідно Додаткової угоди від 01.10.2008 року договір № 397 від 29.12.1990 викладено в новій редакції (далі - договір).

Відповідно до п. 1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно з п.2.1 договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, не обумовлених цим договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до п.4.2.4 договору споживач сплачує постачальнику вартість недорахованої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ, затверджених постановою НКРЕ від 05.04.06 № 562, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням, у разі таких дій споживача:

- самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії;

- пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку;

- споживання електроенергії поза засобами обліку;

- інших умов, визначених Методикою.

Споживач не несе відповідальності перед постачальником відповідно до вимог пунктів 4.2.2-4.2.4 цього договору, якщо доведе, що порушення виникли з вини постачальника або внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п. 4.2.5 договору).

Згідно з п.2.3.5 договору споживач зобов'язується забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників постачальника за пред'явленням службового посвідчення до засобів (систем) обліку електроенергії, вимірювання потужності та контролю показників якості електроенергії .

Як вбачається з матеріалів справи, 04.12.13 представниками ПАТ «Київенерго» було проведено технічну перевірку засобів обліку електричної енергії, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. І.Лепсе,6 та складено Акт про порушення № 21920. В акті № 21920 зазначено, що представниками відповідача було виявлено ознаки втручання в розрахунковий засіб (електролічильник) з метою зміни його показників, внаслідок чого спожита електроенергія недораховується. При цьому зовнішнім оглядом встановлено, що пломби слідів пошкоджень та слідів невідповідності не мають, лічильник потребує проведення експертизи. Виявлена невідповідність у графіках навантаження, зафіксованих лічильником № 5216 та системою АСКОЕ, встановленою на ПС «Станкозаводська».

Актом № 1456 від 16.12.13р. проведення експертизи лічильників електроенергії, оформленого комісією у складі посадових осіб відповідача за участю представника ДП «Укрметртестстандарт», у присутності представника позивача зафіксовано факт проведення експертизи лічильника заводського № 5216 та встановлено придатність лічильника № 5215 до подальшої експлуатації. Крім того, вказаним актом не встановлено ознак втручання в роботу лічильника та пошкодження пломб лічильника, метрологічні параметри відповідають класу точності.

Відповідно до протоколу № 1377 від 26.12.2013 року засідання комісії по розгляду акта про порушення № 21920 від 04.12.13 встановлено, що споживач ПАТ «Київський завод реле та автоматики» на об'єкті по бульв. І.Лепсе,6 порушив ПКЕЕ, а саме: виявлені ознаки втручання в розрахунковий засіб обліку (електролічильник) з метою зміни його показів, внаслідок чого спожита електроенергія недораховується, при цьому зовнішнім оглядом встановлено, що пломби пошкоджень та слідів невідповідностей не мають. Виявлена невідповідність у графіках навантаження, зафіксованих лічильником № 5215 та системою АСКОЕ, встановленню на ПС «Станкозаводська» в сторону РП256 № 2 (лічильник № 5011338), виявлений врізаний клемник в кола обліку напруги від ТН до лічильника.

За результатами засідання комісії було прийнято рішення провести нарахування згідно з пунктом 5 та за формулами 2.4 та 2.6 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ. Дозволена потужність для даної точки обліку, зазначена в Договорі: 6000 кВт. Тривалість роботи струмоприймачів протягом доби 24 год. 7 днів на тиждень. Коефіцієнт використання обладнання К 0,75.

Період нарахування з 28.11.2013 по 04.12.2013 (з дня останнього контрольного огляду засобів обліку, що передував виявленню порушення по дату усунення порушення). Всього, за розрахунком комісії, підлягає до сплати за недораховану електроенергію 833865 грн. 35 коп.

Спір у справі виник у зв'язку із тим, що, на думку позивача, висновки протоколу № 1377 від 26.12.2013 року є безпідставними та необґрунтованими, а донарахування в сумі 833865,35 грн. за не обліковану електроенергію в обсязі 756 000 кВт.г. було здійснено неправомірно. Позивач зазначає, що впродовж кількох останніх років розмір місячного обсягу споживання позивачем електроенергії становив 300 000-400 000 кВт.г., а згідно розрахунку відповідача за період з 28.11.13 по 04.12.13 (7 календарних днів) позивач спожив без обліку 756 000 кВт.г., тобто вдвічі більше ніж до цього споживав за місяць. Позивач звертає увагу, що в Акті про порушення від 04.12.13 № 21920 не встановлено ознак втручання в розрахунковий засіб, пошкоджень пломб, а за наслідками проведення експертизи лічильників електроенергії жодних порушень виявлено не було. Крім того, позивач зазначає, що лічильники на ПС «Станкозаводська» з дотриманням вимог п.п. 3.31, 3.34 ПКЕЕ було встановлено та опломбовано відповідачем в присутності представника позивача тільки 16.12.13 та 17.01.14, що підтверджується Актами № 5279/ц від 16.12.13 № 0 та від 17.01.14, тому покази лічильників встановлених на ПС «Станкозаводська» до 16.12.13 не можуть прийматись до уваги, оскільки такі лічильники встановлювались відповідачем з порушенням вимог ПКЕЕ.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що представниками відповідача було зафіксовано порушення ПКЕЕ позивачем, а саме виявлені ознаки втручання в розрахунковий засіб обліку (порушення ПКЕЕ 10.2, 6.40) у зв'язку з чим комісією відповідача було прийнято рішення провести нарахування за Актом згідно з п.2.5 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення ПКЕЕ з 28.11.13 по дату відновлення обліку - 04.12.13.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергія) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 235 ГК України передбачено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Частиною першою статті 236 ГК України встановлено види господарсько-оперативних санкцій, в числі яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.

За приписами частини другої статті 236 ГК України перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Отже, зі змісту наведених положень законодавства України вбачається, що рішення постачальника електричної енергії про нарахування вартості недоврахованої спожитої електроенергії є саме оперативно-господарською санкцією, а не актом ненормативного характеру в розумінні частини другої статті 20 ГК України.

Згідно з частиною другою статті 237 ГК України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Водночас право споживача на оскарження в судовому порядку рішення комісії постачальника електроенергії передбачено пунктом 6.42 Правил (постанова Вищого господарського суду України від 30.05.2011 № 5002-26/6135-2010).

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 16.05.2011 № 2-28/2397-2010.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.

В силу ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" правопорушеннями в електроенергетиці є порушення правил користування енергією, які затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28 (далі - Правила).

Відповідно до п.п. 9 пункту 10.2 зазначених Правил споживач електричної енергії зобов'язаний забезпечувати функціонування власних розрахункових засобів обліку електричної енергії відповідно до вимог нормативно-технічних документів та паспортних даних заводу-виробника відповідних засобів обліку.

Пунктом 6.40 Правил встановлено, що перерахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562 (далі - Методика), у разі явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів (систем) обліку з метою зміни їх показів.

Відповідно до п.п.3 пункту 2.1 Методики остання застосовується на підставі акта про порушення, складеного в порядку, установленому цією Методикою, з урахуванням вимог ПКЕЕ та в разі виявлення таких порушень ПКЕЕ , як, зокрема: пошкодження приладів обліку (розбите скло, пошкодження цілісності корпусу тощо), інших дій споживача, які призвели до зміни показів приладів обліку (фіксація індикатором впливу постійного (змінного) магнітного або електричного полів (у разі підтвердження факту встановлення та передачі на збереження споживачу цього індикатора), використання фазозсувного трансформатора тощо).

Пунктом 2.5 Методики передбачено, що у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2.1 цієї Методики, крім виявлення випадків фіксації індикатором впливу постійного (змінного) магнітного або електричного полів, величина розрахункового добового обсягу споживання електричної енергії протягом робочого часу (W доб, кВт·год) визначається за відповідними формулами (2.4, 2.5, 2.6).

Відповідно до п.3.1 зазначеної Методики факт втручання споживача в роботу приладів обліку, факт пошкодження пломб та/або приладів обліку має бути підтверджений експертизою.

З аналізу наведених норм вбачається, що з огляду на фактичні обставини справи підставою для перерахунку відповідачем обсягу та вартості електроенергії за даною Методикою, має бути встановлення факту втручання споживача в роботу засобів обліку, що і призвів до зміни показів цього засобу.

У зв'язку з цим суд вважає, що відповідач не довів наявність факту дій споживача, які призвели до зміни показів приладів обліку, оскільки:

- Актом № 1456 проведення експертизи лічильників електроенергії від 16.12.13 зафіксовано придатність для подальшої експлуатації лічильника № 5216, який був знятий при складанні Акту про порушення № 21920 від 04.12.13,

- Актом № 1456 проведення експертизи лічильників електроенергії від 16.12.13 зафіксовано відсутність візуальних ознак втручання у роботу лічильника № 5216, встановлено, що метрологічні параметри лічильника відповідають класу точності.

З матеріалів справи не вбачається та відповідачем не доведено факт втручання позивача у роботу лічильника електроенергії № 5216, відповідачем не встановлено причину невідповідності у графіках навантаження, зафіксованих лічильником № 5216 та системою АСКОЕ, встановленою на ПС «Станкозаводська» в сторону РП256 № 2 (лічильник № 5011338).

Суд погоджується з запереченнями позивача щодо врахування показань лічильників встановлених на ПС «Станкозаводська» до 16.12.13 та 17.01.14, оскільки як вбачається з Актів про опломбування засобів обліку в електроустановках СВП «Київські електричні мережі» № 0 від 17.01.14, № 0 від 17.01.14 та № 5279/ц від 16.12.13 лічильники на ПС «Станкозаводська» з дотриманням усіх вимог п.п. 3.31, 3.34 ПКЕЕ були встановлені та опломбовані представниками відповідача в присутності представників позивача тільки 16.12.13 та 17.01.14, в той час як період нарахування обсягу не облікованої електричної енергії був визначений відповідачем з 28.11.13 по 04.12.13.

Пунктом 3.34 ПКЕЕ встановлено, що будь-які роботи, пов'язані з порушенням або зміною схеми розрахункового обліку електричної енергії, заміною типу розрахункового засобу обліку електричної енергії, проводяться за погодженням з електропередавальною організацією (постачальником електричної енергії) у присутності представників заінтересованих сторін та оформляються актом. Роботи з розпломбування, випробування, вимірювання, зміни схеми розрахункового обліку, заміни типу розрахункового обліку електричної енергії без оформлення акта в присутності уповноважених осіб споживача та електропередавальної організації (постачальника електричної енергії) не допускаються.

Доказів встановлення лічильників на ПС «Станкозаводська» з дотриманням процедури, встановленої п.п. 3.31-3.34 ПКЕЕ до 28.11.13 або в період з 28.11.13 по 04.12.13 відповідачем не надано.

Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Отже, матеріали справи не містять беззаперечних доказів наявності факту втручання позивачем в роботу приладу обліку, тому відсутні підстави для застосування Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562, та відповідно відсутні підстави для нарахування спірних оперативно-господарських санкцій, які застосовані за спірним рішенням комісії відповідача.

Таким чином, надавши правову оцінку встановленим обставинам справи в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, суд дійшов висновку про невідповідність Акту про порушення Правил користування електричною енергією № 21920 від 04.12.13 вимогам п. 6.41 Правил та про недостовірність даних, зазначених в акті.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання недійсним рішення комісії позивача оформлене Протоколом № 1377 від 26.12.13 підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Київський завод реле та автоматики» задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення комісії Публічного акціонерного товариства «Київенерго», яке оформлене протоколом № 1377 від 26.12.2013 р. засідання комісії по розгляду Акта про порушення № 21920 від 04.12.2013 р.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001 м. Київ, пл.. І. Франка, буд. 5, ідентифікаційний код 00131305) на користь Публічного акціонерного товариства «Київський завод реле та автоматики» (03680 м. Київ, бульв. І.Лепсе, буд. 6, ідентифікаційний код 00214853) судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.03.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г