Про визнання договору зворотної фінансової допомоги №2-ЗМ від 06 - Донецький апеляційний господарський суд - Шевкова Т.А.

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.12.2013 р. справа №905/6357/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Шевкової Т.А.суддівБойченка К.І., Діброви Г.І. за участю представників сторін: від позивача: Нікішин Д.В. дов. № 195 від 04.02.2013 року від відповідача:Не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Донагроімпекс", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької областівід04.11.2013 року у справі№ 905/6357/13 (суддя О.В. Чернова)за позовомПриватного акціонерного товариства "Донагроімпекс", м. Донецьк доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс", м. Донецькпровизнання недійсним договору зворотної фінансової допомоги №2-ЗМ від 06.05.2011 року

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Донагроімпекс", м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс", м. Донецьк про визнання договору зворотної фінансової допомоги №2-ЗМ від 06.05.2011р. недійсним, зважаючи на укладення договору зворотної фінансової допомоги №2-ЗМ від 06.05.2011 року фактично в грудні 2012р. та вважаючи його таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, що на думку позивача є підставою для визнання правочину недійсним згідно з частиною 5 ст. 203, ст.ст. 207, 215 Цивільного кодексу України.

Господарський суд Донецької області рішенням від 04.11.2013 року у справі № 905/6357/13 відмовив Приватному акціонерному товариству "Донагроімпекс", м. Донецьк у задоволенні позовних вимог, посилаючись на недоведеність підстав позову.

Приватне акціонерне товариство "Донагроімпекс", м. Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 04.11.2013 року у справі № 905/6357/13 скасувати.

Заявник скарги вважає, що рішення господарського суду не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню згідно із ст. 104 ГПК України, так як мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими.

Заявник скарги зазначає, що договір зворотної фінансової допомоги №2-ЗМ від 06.05.2011 року фактично укладений сторонами в грудні 2012р, а строк виконання зобов'язання за цим договором припадає на період до дати фактичного укладення договору, тому заявник вважає, що укладення спірного договору не спрямоване на реальне настання правових наслідків по ньому, що є підставою для визнання спірного договору недійсним.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив. Приймаючи до уваги, що неявка представників сторін без поважних причин не являється підставою для відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Відповідно до статей 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника заявника скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

У відповідності до статті 11 Цивільного Кодексу України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до умов ст.180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Приписами статей 627, 628 Цивільного Кодексу України передбачено, що сторони є вільними при укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. При цьому зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Між ТОВ "Агросервіс", м. Донецьк (позикодавець) та ПАТ "Донагроімпекс", м. Донецьк (позичальник) 06.05.2011 року укладений договір зворотної фінансової допомоги №2-ЗМ, за умовами якого позикодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 860 000,00грн., а позичальник зобов'язується повернути її в тому ж розмірі, в строки, передбачені в договорі.

Відповідно до п.2.1 договору позикодавець передає позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок останнього, якщо інша форма передачі не буде визначена за згодою сторін.

Згідно з п.2.4 договір є безвідсотковим.

Моментом передачі грошових коштів сторони визначили дату, вказану на платіжному документі, що підтверджу передачу грошових коштів позичальнику (п.3.1).

Відповідно до п.3.2 договору передані позичальнику грошові кошти можуть бути повернуті як одноразово в повному обсязі, так і частинами, при цьому сума повинна бути повністю повернута до 25.05.2011р.

У пункті 5.1 договору сторони узгодили, що він вступає в силу з моменту передачі коштів позикодавцем позичальнику та діє до 25.05.2011р., а в частині невиконання зобов'язань - до їх повного виконання.

Позивач, вважаючи даний договір недійсним у зв'язку з тим, що фактично договір зворотної фінансової допомоги №2-ЗМ від 06.05.2011р. укладений в грудні 2012р. та з огляду на те, на що він не спрямований на реальне настання правових наслідків, звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору зворотної фінансової допомоги №2-ЗМ від 06.05.2011 року.

Предмет та підстави позову позивачем не змінювались.

Як вбачається з матеріалів справи позикодавець платіжним дорученням №301 від 06.05.2011 року перерахував на рахунок позичальника грошові кошти в розмірі 860 000,00грн.

06.05.2011 року о 13 год. 00хв. позивачем направлений відповідачеві факсовим зв'язком примірник договору зворотної фінансової допомоги (обидві сторінки), друга сторінка якого з підписом та печатками позикодавця та позичальника наявна в матеріалах справи (а.с. 47).

Згідно довідки банківської установи з особового рахунку позивача, 06.05.2011р. о 15 год. 33хв. грошові кошти відповідача в сумі 860 000,00грн. зараховані на банківський рахунок позивача.

З протоколу огляду офісу ТОВ «Агросервіс», складеного помічником прокурора м.Донецка І.Л. Тарасенко вбачається, що о 15:45год. на електрону адресу позивача надійшов файл з зображенням договору між ТОВ «Агросервіс» та ЗАТ «Донагроімпекс» з реквізитами сторін, підписами та печатками підприємств, пунктом 3.2 зазначеного договору встановлена дата повернення грошових коштів - 25.05.2011р.

Таким чином, укладаючи договір, сторони узгодили його істотні умови, зокрема строк повернення фінансової допомоги - 25.05.2011р.

Позивач зазначає про те, що в ході переговорів між сторонами позивачем була погоджена інша дата повернення коштів - 01.12.2021р., ніж та що зазначена в роздрукованому варіанті договору, про що позивач здійснив запис на оригіналі другої сторінки договору.

Щодо наявності у відповідача першої сторінки договору у варіанті, що був відправлений позивачем о 15.45 год. 06.05.2011р. на електрону адресу відповідача із вказаною датою повернення коштів - 25.05.2011р., позивач зазначив, що таке відправлення відбулось не з метою укладання договору в цій редакції, оскільки позивач відправив раніше о 13.00 год. 06.05.2011р. факсом на адресу відповідача варіант договору з іншою датою повернення коштів, ніж та, що вказана відповідачем.

Однак, грошові кошти зараховані на поточний рахунок позивача о 15.33год.

В матеріалах справи відсутні докази того, що о 13.00 год. 06.05.2011р. факсом на адресу відповідача позивачем направлявся варіант договору з іншою датою повернення коштів, ніж та, що вказана відповідачем.

Статтею 509 Цивільного Кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Майново-господарські зобов'язання, у відповідності до ст. 179 Господарського Кодексу України, які виникають на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 179 Господарського Кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ГК України, з врахуванням особливостей, передбачених господарським законодавством.

У главі 20 Господарського Кодексу України встановлений загальний порядок укладення господарських договорів, згідно якого за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором, після чого сторони погоджують розбіжності, які виникли та договір підписується на взаємоузгоджених умовах.

З аналізу умов спірного договору вбачається, що сторонами в договорі узгоджені такі істотні умови договору як дата повернення грошової фінансової допомоги в момент підписання та скріплення договору, отриманого факсом, що передувало в часі моменту виконання договору (перерахування грошових коштів).

Як вбачається з матеріалів справи позивач не направляв на адресу відповідача протокол розбіжностей, стосовно свого непогодження із визначеною у договорі датою повернення грошової фінансової допомоги.

Тобто, в матеріалах справи відсутні докази, підтверджуючи незгоду позивача з умовами договору, які визначені сторонами.

Наведене дає підстави вважати, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, підписання спірного договору за викладеними в ньому умовами здійснювалося за вільним вибором сторін.

У відповідності до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу України.

Зазначені пункти статті 203 ЦК України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку представляють, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Наступним схваленням спірного договору є те, що на виконання умов договору відповідачем позивачеві перераховані грошові кошти у сумі 860 000грн., в підтвердження чого до матеріалів справи додане платіжне доручення №301 від 06.05.2011року.

Викладене не спростовано позивачем, тобто ПАТ "Донагроімпекс" після підписання договору зворотної фінансової допомоги №2-ЗМ від 06.05.2011р. вчинив дії, які свідчать про схвалення вчиненого правочину, а саме отримав від відповідача грошові кошти, тобто вчинив дії на виконання спірного договору.

Зазначене доводить, що позивач, отримавши грошові кошти без жодних заперечень та зауважень, діяв свідомо виконуючи умови спірного договору, тим самим вчиняв дії щодо його схвалення.

Суду сторонами не представлені докази того, що між ними укладалися інші договори, крім спірного.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Аналізуючи умови спірного договору, колегія суддів встановила, що зміст договору не суперечить вимогам чинного законодавства, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним та відповідало їх волі, умови договору націлені на реальне настання наслідків, обумовлених вказаним договором, тому підстав для визнання недійсним договору зворотної фінансової допомоги №2-ЗМ від 06.05.2011р. за наведеними позивачем в позовній заяві підставами немає.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 04.11.2013 року у справі № 905/6357/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на заявника скарги.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Донагроімпекс", м. Донецьк залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 04.11.2013 року у справі № 905/6357/13 залишити без змін.

Головуючий Т.А. Шевкова

Судді К.І. Бойченко

Г.І. Діброва

Надруковано 5 прим:

1, 2 - сторонам; 3 - до справи;

4 - ГСДО; 5 - ДАГС.