Про визнання дій та бездіяльності протиправними - Окружний адміністративний суд міста Києва - Іщук І.О.

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 березня 2013 року 09:50 № 826/1131/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва в колегіальному складі: головуючий суддя - Іщук І.О., судді Погрібніченко І.М., Шулежко В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Національного банку України до Державної виконавчої служби України, третя особа - ОСОБА_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги заявлені про визнання бездіяльності Державної виконавчої служби України щодо нездійснення фактичної передачі майна боржника (предметна іпотека) стягувачу, протиправною;

- визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 02.01.2013;

- визнання протиправним акт №75/10-12 державного виконавця про передачу нереалізованого предмета іпотеки стягувачу в рахунок погашення боргу від 02.01.2013;

- визнання протиправною та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 10.01.2013;

- визнання протиправними дії щодо вчинення головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Мазуром Г.І. на останній сторінці виконавчого документу напису « 10.01.2013 повернути на підставі п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» та зобов'язання Державну виконавчу службу України вчинити на ньому напис про скасування попереднього напису;

- зобов'язання Державну виконавчу служби України: отримати від стягувача оригінал виконавчого документа; вжити заходів до відновлення арешту на майно боржника; винести постанову про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу, в якій передбачити здійснення вичерпних та достатніх заходів, необхідних для фактичної передачі майна боржника (предмета іпотеки) стягувачу; передати майно боржника (предмет іпотеки) стягувачу фактично та скласти акт про передачу нереалізованого предмета іпотеки в рахунок погашення боргу за місцем знаходження предмета іпотеки після входу в це приміщення державного виконавця, стягувача та особи, якій приміщення передано на відповідальне зберігання, за фактом його передачі стягувачу за підписом державного виконавця, особи, якій приміщення передано на відповідальне зберігання, стягувача та боржника (його представника) або двох понятих у разі відсутності боржника (його представника).

В судовому засіданні 19.02.2013 з урахування думки учасників судового процесу колегією суддів прийнято рішення про розгляд справи відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача, посилаючись на Інструкцію з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012 № 512/5 зазначив, що відповідачем під час проведення виконавчих дій, не дотримано вимог пп.4.4.1-4.4.3 та 4.4.5 Інструкції №512/5, зокрема, у резолютивній частині постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу не було визначено час та місце передачі майна - нежилого приміщення філії АКБ «Східно-Європейський банк», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 Відповідачем не було зобов'язано стягувача та боржника з'явитись з документами, які підтверджують їх особу та повноваження, а особу, якій це приміщення було передано на відповідальне зберігання - надати учасникам виконавчого провадження доступ в приміщення.

Представник позивача зазначив, що у визначений у постанові час та місці відповідач повинен був з'явитись, забезпечити учасникам виконавчого провадження доступ в приміщення, пред'явити його для огляду стягувачу, скласти у присутності сторін акт передачі предмета іпотеки в рахунок погашення боргу, а у разі відсутності боржника (його представника) - у присутності двох понятих, підписати акт самому та надати для підписання стягувачу та боржнику (його представнику), а у разі його відсутності - понятим, вжити заходів до припинення відповідального зберігання приміщення.

Представник позивача зазначив, що в порушення вимог пп.4.4.1-4.4.3 та 4.4.5 Інструкції №512/5 відповідач не передав предмет іпотеки стягувачу, обмежився лише складенням акта про передачу нереалізованого предмета іпотеки стягувачу в рахунок погашення боргу. Наведені в акті час складання - 2 січня 2013 року є однаковим з часом винесення постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу; місце складення - м. Київ; відсутність підпису стягувача. Внаслідок зазначених порушень, приміщення стягувачу не передано і доступу до нього відсутній.

Крім того, представник позивача вважає, що в порушення п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем в постанові не було зазначено інформацію про наявність майна боржника, тобто відповідно до ч.2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» акт складений не був.

Посилаючись на ч.2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» представник позивача зазначив, що про зняття арешту, накладеного на майно боржника, зазначається у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Однак, Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, зазначення інформації щодо зняття арешту накладеного на майно боржника.

Щодо вчиненого на останній сторінці виконавчого документа відповідачем виконавчого напису « 10.01.2013 Повернуто на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» представник позивача зазначив, що вчинення вказаного напису на виконавчому документі суперечить Закону України «Про виконавче провадження» оскільки, неправомірним є посилання відповідача на п. 2 ч.1 ст. 47 цього Закону України №606, відповідно до якої виконавчий документ, повертається стягувачу якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Враховуючи викладене, позивач вважає дії державного виконавця з винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 10.01.2013, вчинення напису на виконавчому документі про повернення виконавчого документа стягувачу, протиправними, які позбавляють його права вільно розпоряджатись предметом іпотеки.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обгрунтовуючи свою позицію, представник відповідача зазначив, що 06.12.2010 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, в ході виконання якої актом від 26.10.2011 описано й арештовано майно, на яке необхідно звернути стягнення згідно виконавчого напису.

Представник відповідача зазначив, що прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна боржника, призначені на 04.04.2012, не відбулись у зв'язку із відсутністю зареєстрованих покупців.

Актом від 11.05.2012 відповідачем було проведено уцінку майна боржника на 25 %, копію акта уцінки було направлено сторонам виконавчого провадження.

Також представник відповідача зазначив, що повторні прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна боржника призначені на 07.06.2012, не відбулись у зв'язку із відсутністю зареєстрованих покупців, що стало підставою для зняття майна з реалізації.

03.10.2012 до відділу примусового виконання рішень надійшов лист від позивача щодо залишення за собою нереалізованого предмета іпотеки, на виконання якого та відповідно до вимог ч.2 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем було винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та складено акт про передачу нереалізованого предмета іпотеки стягувачу в рахунок боргу.

Вищенаведені обставини на думку представника відповідача стали підставою для застосування п.2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» тобто, винесення 10.10.2013 постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав свою позицію та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник 3-ї особи в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази про що наявні в матеріалах справи. Будь-які клопотання або документи від 3-ї особи до суду не надходили.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду про наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606 (надалі - Закон №606) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем 19.11.2011 подано заяву про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом, вчиненим державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Кузьмичем В.М. 13.10.2010, зареєстрованим в реєстрі №2-2425, за іпотечним договором від 23.03.2009 між Національним банком України та ОСОБА_1.

Виконавчим написом визначено звернути стягнення на нежиле приміщення філії АКБ «Східно-Європейський банк», що складається з приміщень в літ. «А» - І поверх-пр.№1: №1-13 (№1-№12); ІІ поверх - пр.№1: №14-№23 (№13-№22), площею 185,3 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 що належить на праві власності ОСОБА_1

Зазначене нежиле приміщення передане ОСОБА_1 в якості поруки за АКБ «Східно-Європейський банк» в іпотеку Національному банку на підставі договору іпотеки, в якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №08/09 від 06.02.2009, та кредитним договором, укладеним в його рамках, а саме: Кредитним договором №08/09/11 від 23.03.2009, укладеним між Національним банком України, представленим Головним управлінням НБУ по м. Києву і Київській області, та АКБ «Східно-Європейський банк», строк сплати за яким настав 21.12.2009. Строк, за який проводиться стягнення: з 30.06.2009 по 20.12.2009.

Також виконавчим написом визначено, що за рахунок коштів виручених від реалізації у встановленому порядку майна, переданого в іпотеку, задовольнити вимоги Національного банку України в сумі 19 803 783,27 грн. за кредитним договором №08/09/11: залишок заборгованості по погашенню кредиту - 18 350 000,00грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 1 435070,54 грн, заборгованість по пені за прострочення сплати процентів - 18 712, 73 грн.

06.12.2010 відповідачем було відкрито виконавче провадження та встановлено боржнику - ОСОБА_1 строк для добровільного виконання протягом семи днів з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

Постановою від 14.02.2011 про арешт коштів боржника та оголошення заборони на його відчуження було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1, а саме: на нежиле приміщення площею 185,3 м.кв., розташоване: АДРЕСА_1, в межах суми 19803783 грн., та заборонено здійснювати його відчуження.

Постановою відповідача від 28.03.2011 було утворено склад виконавчої групи щодо виконання виконавчого напису №2-2425, виданого 13.10.2010 державним виконавцем Першої київської державної нотаріальної контори.

26.10.2011 відповідачем складено акт опису й арешту майна, за яким описано та накладено арешт на нежитлове приміщення в літ. «А» - І поверх-пр.№1: №1-13 (№1-№12); ІІ поверх - пр.№1: №14-№23 (№13-№22), площею 185,3 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1

Постановою 11.11.2011 було призначено експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

23.02.2012 відповідачем було об'явлено конкурс між спеціалізованими організаціями, за результати якого вибрано Приватне підприємство «Спеціалізоване підприємство Юстиція» для проведення торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Листом від 04.04.2012 № 2122 ПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція» повідомлено, що прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна боржника, призначені на 04.04.2012, не відбулися у зв'язку із відсутністю зареєстрованих покупців.

Актом від 11.05.2012 відповідачем було проведено уцінку майна боржника на 25 %, копію акта уцінки направлено до ПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція» до виконання, сторонам до відома.

Листом від 17.05.2012 № 3259 ПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція» повідомлено, що повторні прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна боржника, призначені на 07.06.2012, не відбулись у зв'язку із відсутністю зареєстрованих покупців, таким чином, майно знято з реалізації.

Позивач листом від 28.09.2012 повідомив відповідача про бажання залишити за собою нереалізоване майно.

02.01.2013 відповідачем на виконання вимог ч.2 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу та акт від 02.01.2013 про передачу нереалізованого предмета іпотеки стягувану в рахунок боргу.

Постановою від 10.01.2013 ВП №23094597 відповідачем постановлено повернути виконавчий напис №2-2425 від 13.10.2010 позивачу.

10.01.2013 відповідачем було вчинено на виконавчому документі №2-2425 від 13.10.2009 напис про повернення на підставі п.2 ст.47 Закону України №606.

З огляду на вищевикладене судова колегія зазначає наступне.

Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності Державної виконавчої служби України щодо нездійснення фактичної передачі майна боржника (предметна іпотека) стягувачу протиправною; визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 02.01.2013 та визнання протиправним акта №75/10-12 державного виконавця про передачу нереалізованого предмета іпотеки стягувачу в рахунок погашення боргу від 02.01.2013, судова колегія погоджується із позицією позивача з огляду про наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України №606, сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Відповідно до ч.8. ст. 62 Закону України №606, у разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно (ч.9 ст.62 Закону України №606)

Матеріалами справи встановлено, що 28.09.2012 позивач звернувся із заявою до відповідача про бажання залишити за собою не реалізоване майно.

Відповідно до вимог ч.6 ст. 62 Закону України №606, у разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної оцінки майно не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна.

Відповідно до п. 4.4. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (надалі - Інструкція №512/5) передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, здійснюється в установлений державним виконавцем строк за участю стягувача та боржника.

В актах вилучення та передачі зазначаються реквізити виконавчого документа та номер виконавчого провадження, прізвища, імена та по батькові державного виконавця, сторін виконавчого провадження та інших осіб, які беруть участь у передачі майна, короткий опис майна. Акти підписуються державним виконавцем та сторонами виконавчого провадження. У разі відмови сторін виконавчого провадження від підпису про це зазначається в актах (п.4.4.3. Інструкції №512/5)

Відповідно до п.1.5.2. Інструкції №512/5 акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події, зокрема, текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові державного виконавця, підстава для складання акта, перелічуються особи, що були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт; акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні.

Пунктом 4.1.1 Інструкції №512/5 визначено, що у разі виконання рішень про стягнення коштів з юридичних осіб державний виконавець перевіряє також наявність майна боржника за даними балансу. Копію балансу державний виконавець може отримати безпосередньо у боржника або у відповідних державних органів.

Однак, матеріалах справи судом не встановлено, а відповідачем не дотримано наявність балансової вартості майна позивача, яка в подальшому стане підставою для проведення оцінки або оцінювання майна.

Пунктом п. 1.12.3 Інструкції №512/5 визначено, що постанова державного виконавця, а також інші документи виконавчого провадження (крім актів, що складаються за місцем проведення виконавчих дій) складаються за допомогою програмних засобів Єдиного реєстру.

Матеріалами справи встановлено, що акт №75/10-12 від 02.01.2013 державного виконавця про передачу нереалізованого предмета іпотеки стягувачу в рахунок погашення боргу, складений всупереч вимогам Інструкції №512/5, фактична передача майна не здійснена, що дає підстави вважати постанову від 02.01.2013 протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що актом опису й арешту майна від 26.10.2011, накладено арешт на нежитлове приміщення в літ. «А» - І поверх-пр.№1: №1-13 (№1-№12); ІІ поверх - пр.№1: №14-№23 (№13-№22), площею 185,3 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1

Оскільки майно знаходиться у м.Вінниці, дії відповідача щодо складання оскаржуваної постанови та акту №75/10-12 від 02.01.2013 у м. Києві свідчать про недотримання останнім процедури щодо складання акту №75/10-12, визначеної Інструкцією №512/5, зокрема, місця проведення та складання акту і постанови, оскільки зазначені документи складені не за місцем знаходженням майна, яке перебуває у м.Вінниця. Крім того, в акті №75/10-12 від 02.01.2013 не зазначено реквізити виконавчого документа, номер виконавчого провадження, прізвища, ім'я по-батькові сторін виконавчого провадження та інших осіб, які беруть участь у передачі майна, акт не підписаний сторонами виконавчого провадження, тому і постанова про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу від 02.01.2013 є такою, що не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином судова колегія вважає, що оскільки акт не був складений за місцем знаходження майна, тому підстави для встановлення факту передачи майна позивачу відсутні.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 10.01.2013; визнання протиправними дії щодо вчинення головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Мазуром Г.І. на останній сторінці виконавчого документу напису « 10.01.2013 повернути на підставі п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» та зобов'язання Державну виконавчу службу України вчинити на ньому напис про скасування попереднього напису, судова колегія погоджується із позицію позивача та зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 21.01.2013 позивачем отримано лист від 15.01.2013 № 75/5-10 відповідача щодо повернення виконавчого документа стягувачу від 10.01.2013 та виконавчого документа, в порядку п.2 ч.1 ст. 47, ст. 50 Закону України №606.

Судом встановлено, що відповідно до п.2 ч.1ст. 47 Закону України №606 виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

На думку суду, підстави для застосування відповідачем п. 2 ч.1 ст. 47 Закону України №606 відсутні, оскільки майно, на яке може бути звернуто стягнення, є в наявності, описано на підставі акту та знаходилось під арештом.

Частина друга статті 50 Закону України №606 передбачає, що про зняття арешту, накладеного на майно боржника зазначається у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Матеріалами справи встановлено, що в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу відповідач посилається на Закон України №606, який не передбачає зняття арешту, накладеного на майно боржника в даному випадку.

Тобто, вчинений на останній сторінці виконавчого документа відповідачем напис « 10.01.2013 Повернуто на підставі п. 2 ст. 47 Закону України №606», суперечить Закону України №606.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 10.01.2013 є протиправною та підлягає скасуванню, а дії відповідача щодо вчинення напису на виконавчому документі про повернення виконавчого документа стягувачу є протиправними.

Щодо іншої частини позовних вимог судова колегія не погоджується із позицією позивача з огляду про наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України №606, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1.5 Інструкції №512/5 під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Тобто, для отримання оригіналу виконавчого документа, вжиття заходів до відновлення арешту на майно боржника, винесення постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, складання акту про передачу нереалізованого предмета іпотеки в рахунок погашення боргу, позивач повинен звернутись до відповідача в порядку визначеному Законом України №606 та Інструкцією №512/5.

У відповідності до положень ст.ст. 11, 71 КАС позивач має довести суду ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, обставини дійсного порушення прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги положення ст.ст. 6, 19 Конституції України, судова колегія дійшла висновку про те, що позивачем частково доведені заявлені позовні вимоги на яких ґрунтується адміністративний позов.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія Окружного адміністративного суду міста Києва,-

ПОСТАНОВИЛА:

Позовні вимоги Національного банку України до Державної виконавчої служби України, третя особа - ОСОБА_1, задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Державної виконавчої служби України щодо нездійснення фактичної передачі майна боржника (предметна іпотека) стягувачу, протиправною.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 02.01.2013.

Визнати протиправним акт №75/10-12 державного виконавця про передачу нереалізованого предмета іпотеки стягувачу в рахунок погашення боргу від 02.01.2013;

Визнати протиправною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 10.01.2013.

Визнати протиправними дії щодо вчинення головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Мазуром Г.І. на останній сторінці виконавчого документу напису « 10.01.2013 повернуто на підставі п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» та зобов'язати Державну виконавчу службу України вчинити на ньому напис про скасування попереднього напису.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий суддя І.О. Іщук

Судді І.М. Погрібніченко

В.П. Шулежко